У роковини профуканого й розмінованого вторгнення, авжежечки, добре звертатися до народу з надійно захищеного бункера, де тихо й спокійно, в такий спосіб своєму народові продемонструвавши свою власну захищеність та убезпеченість у бункері. А народ, на чиї голови й будинки постійно падають ракети, мав би належно зацінити ступінь захищеності свого поводиря. І порадіти, якщо що.Відеозвернення з бункера – поганенький сигнал народові. Не всі ж такі свідомі. Бувають люди заздрісні. Або ще гірше – розумні, бо здатні порівняти захищеність свою і захищеність гаранта війни. А заодно підняти келих за міністра оборони, який на 5-му році війни повідомив, що «Україна розробила план війни». Можна збитися з лічби, який це план за рахунком, але все одно приємно. Вселяє віру в скору перемогу. І назва гарна придумана, лаконічна: просто план війни. Тим часом: усі ракети, які розносять нашу енергетику та міста, виготовлені на згині 2025-2026 років, тобто, по суті, прилітають прямо з заводів. У відповідь наші люди можуть хіба що потішитися прильотам одиничних фламінгів по російських об’єктах: небагато, але прицільно. Логічно буде очікувати, що це дійсно кардинально підриває здатність ворога воювати - і з іскандерами буде покінчено. Так, як Павутина колись покінчила з третиною стратавіяціі (чи став ворог менше літати, хай розкажуть карти таро). Бувають люди ще й спостережливі, які ненароком можуть помітити, що президент вранці каже про заморозку по лінії фронту, а ввечері далі знов «ми вернемо всі окуповані території». Колись. Але точно. Чого тільки не скажеш на 5-й рік.