Викриття НАБУ — це лише квіточки. Вагомі, але квіточки в тому розумінні, скільки ще залишається нерозкритим. Адже в конкретному кейсі йдеться про одне підприємство однієї галузі. А їх в різних галузях дуже багато. Коли закінчиться війна — чимало з прихованого стане явним. Але чи буде відповідальність і покарання? Поки що це питання — риторичне. Бо в таких корупційних схемах зазвичай задіяно багато впливових осіб, відтак спрацьовує кругова порука, де рука руку миє.Це — трагедія для держави в умовах війни. Суцільний відчай. В той час, коли захисники відчайдушно тримають фронт, суспільство всередині країни гуртується задля підтримки війська, переживає численні виклики, повʼязані з війною, затягує пояси, донатить, просить іноземних партнерів по допомогу — злочинні угруповання грабують державу.Чи додає це оптимізму нашому суспільству? Чи може це позитивно впливати на імідж України у світі? Авжеж, ні. Чи буде росія використовувати це у своїй антиукраїнській пропаганді серед країн, які нас підтримують фінансово, технічно, зброєю, прихистком наших людей. Обовʼязково!Теоретично, війна мала б вилікувати хворобу корупції, позаяк — на кону все — існування держави. Але, схоже, не у нашому випадку. Тим паче, що на записах НАБУ чути лише російську мову. Їм доля України до одного місця. Система потребує повного перезавантаження. А в умовах війни це неможливо. Замкнуте коло і глухий кут. Й, виходить, злочинні угруповання цим користаються.