ВІЙСЬКОВЕ ЛІДЕРСТВО

Це допоможе нашим піхотинцям ефективніше знищувати кацапів і позитивно мотивуватиме їх?·        Безпека бійця-піхотинця стане в рази кращою, тому що його контролюватимуть за трекером?·        У нас немає ворожої агентури у вищих штабах і органах військового управління, які засвітять ці трекери кацапам як маячки?  ❓І ключове: Міністр оборони, його заступники, Головнокомандувач ЗС України та його заступники, Начальник ГШ і його заступники, всі без виключення командувачі і командири за ланцюгом управління також носитимуть 24/7 такі ж самі трекери? Чи вони не в норах і ГЗ їм платять менше ніж піхоті, тому й трекери не для них? Найогидніше те, що токсичні мудаки на вищих військових посадах масово (бо ж служать політичній владі, а не українській нації) підтримають цю гівняну ідею. Головне найдовше зберегти свій статус поруч політичного корита. Спроба замінити лідерство, засноване на довірі електронними нашийниками ніколи не покращить керованість — вона завжди плодитиме культуру брехні, пристосуванства і окозамилювання. Коли наша армія будується на тотальній недовірі, замість реальної війни командири (начальники) починають воювати з правильним впровадженням цифрових датчиків, щоб задовольнити безумні вимоги зверху. 💥 Уроки досвіду не вчать, бо невігласи цього не роблять. Нещодавні попередники (як в МОУ, так і типу «залізний» ГК спільно з НГШ) «посилювали відповідальність» військових збільшеними законом кримінальними строками. А вона натомість харкнула їм услід сотнями тисяч СЗЧ. Вже подолали СЗЧ «посиленою відповідальністю»? ⚡️⚡️⚡️Ось такими подібними рішеннями некомпетентні невігласи повністю розвалюють ЗСУ як найголовнішу інституцію держави. Жевріє надія, що GPS-трекери лише один з хренових варіантів рішень "реформаторів", який ніколи не буде втілений в бойову службу та управління. Хоча.... #експериментаторихуєві

🔔 ЯК КАБМІН ПЕРЕКЛАДАЄ СВОЮ НЕСПРОМОЖНІСТЬ НА КОМАНДИРІВ НИЖЧОЇ ЛАНКИ ‼️ Поряд з безумовно позитивними ідеями мотивації особового складу СОУ у нещодавній Постанові КМУ № 768 від 12.06.2926 року не обійшлося без недоречного, дивного, безглуздого та загрозливого для бойового духу справжніх (бо ж є всякі) командирів. Складається враження, що сидить у тому КМУ потвора-саботажник і цілеспрямовано всовує у ті постанови таку херню. 🤮 «6. Установити, що військовослужбовцям після виконання ними бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання таких завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно за рішенням командира військової частини та з урахуванням оперативної обстановки надається час для відпочинку з розрахунку один день відпочинку за кожні два дні виконання таких завдань».  Отже, п. 6 документу вимагає чіткої пропорції: 2 дні бойових завдань = 1 день відпочинку (співвідношення 2:1). Водночас тут же зазначено, що це право надається «з урахуванням оперативної обстановки». ⚠️ Суперечність полягає у взаємовиключності математичної формули та бойових умов, які прописані в одному й тому самому реченні. 💥 На практиці інтенсивність боїв та дії противника не підлаштовуються під календарний графік. Навіть якщо це Кабмін України. ‼️ Якщо оперативна обстановка важка (що є нормою для першого ешелону), командир не може вивести людей на відпочинок, адже це оголить фронт. Якщо він їх не виводить, тоді у бійців накопичується величезний «борг» за днями відпочинку, який жоден командир не віддасть і буде завжди порушувати норму цієї вимоги. А перевіряльники з вищих ОВУ та «захисників прав» запитають командира як він віддає цей «борг» своїм підлеглим «на підставі…». Отже, застереження про «оперативну обстановку» повністю нівелює гарантію дотримання пропорції «2:1». ☝️Чи здатний командир забезпечити виконання цієї норми? У більшості реальних бойових ситуацій самостійно — ні, не здатний. 🤷‍♂️ І ось чому.‼️ Щоб забезпечити безперервне утримання позицій і одночасно відправляти третину підрозділу (33%) на відпочинок за схемою «2 через 1», командир повинен мати постійний резерв у співвідношенні хоча б 1:3. Якщо рота чи батальйон (а за списком взвод дай Боже) тримає район оборони усіма наявними силами, у командира фізично немає «зайвих» людей, щоб замінити тих, хто пішов відпочивати.Створити умови для відпочинку підрозділу першого ешелону можна лише шляхом ротації силами інших підрозділів (батальйону чи бригади і рідко корпусу). ❌ Однак командир роти, батальйону, бригади і навіть корпусу не керує стратегічними резервами та не може самостійно залучити додаткові сили для заміни своїх людей. Фраза «за рішенням командира військової частини» фактично перекладає весь тягар моральної та юридичної відповідальності на командну ланку, яка найменше впливає на загальний стратегічний контекст та надходження поповнення (!!!) — на низову. Це ж у класичному стилі корпоративної культури «совка», яка створена «полководцями» стратегічного рівня в сучасних ЗСУ. Висновок ❗️Ця норма є популістично-декларативною. Командир може забезпечити такий відпочинок лише за умов низької інтенсивності бойових дій або за умови профіциту живої сили та регулярних ротацій, які планує, забезпечує та організовує вищий штаб. ❗️Виконати цю вимогу командирам низової ланки математично й тактично неможливо. Це викликає у них негативні емоції, що супроводжуються нецензурною лайкою і прокляттями рішень тих довбограїв, які своєю тупою некомпетентністю, популізмом та невіглаством вбивають їх бойовий дух краще за ворога. ⛔️ Довбограї ще й зробили собі юридичну відмазку уникнення відповідальності: це «експериментальний проект» на два роки. ❓Так виходить, що наші командири та солдати на війні для вас піддослідні? Експериментатори  ви х…ві! ⁉️

🔔 ЯК ЗА 100 ДНІВ ПЕРЕТВОРИТИ ПІДРОЗДІЛ НА БОЙОВУ ЕКОСИСТЕМУ ⚔️ 🫡 Ці матеріали підготовлено переважно для випускників військових академій та курсів лідерства 🇺🇦. ⚡️Отже, вам присвоїли первинне офіцерське звання і призначили на посаду. Ваша служба почнеться з офіційного та неофіційного відрекомендування. Ви уявляєте як це зробити? ❗️Перші слова, які почують як ваші командири, так і підлеглі вже складуть картину про вас, а подальші кроки у перші дні її завершать. Можна мати диплом військової академії або сертифікат курсів лідерства, але жодне навчання не підготує вас до хаосу війни 💥. ❗️Перші 100 днів — це не просто адаптація, це критичне вікно можливостей для створення свого лідерського капіталу. Справжнє лідерство часто є відмовою від контролю. ☝️А з точки зору традиційного ієрархічного управління, яке притаманне зараз культурі ЗСУ, чим більше командир контролює кожен крок підлеглих, тим кращий результат. І це повне 💩 Однак в умовах хаосу делегування влади своїм підлеглим робить підрозділ значно ефективнішим, ніж спроба централізованого контролю кожного руху солдатів. 👉 Замість того, щоб «наводити порядок» залізною рукою з першої хвилини на посаді, ви повинні почати будувати екосистему, яка працюватиме автономно, коли обставини стануть критичними. А вони стануть... і досить скоро. ⚠️ Ваш успіх входження у посаду на 90% залежить від стосунків між командиром роти, командирами взводів та головним сержантом. Це партнерство має бути зафіксоване в перші ж години. Існує класична історія: молодий лейтенант у відповідь на своє перше розпорядження почув від досвідченого сержанта: «Друже, ви хочете, щоб я працював НА вас чи З вами?» Працювати НА — це сліпе виконання наказів ("згідно-відповідно"). Працювати З — це використання досвіду всіх сержантів і солдатів підрозділу для покращення його боєготовності, навіть якщо це вимагає корекції рішень будь-якого старшого командира. ⚠️ Тандем «офіцер — сержант» — це наріжний камінь. Ви плануєте виконання завдань, сержант забезпечує дисципліну та індивідуальну підготовку... Якщо між вами є розкол, солдати миттєво почнуть його експлуатувати, руйнуючи підрозділ зсередини. ‼️ Перших 10 днів — слухайте, чуйте, спостерігайте, вчіться. Поспішні зміни без розуміння контексту — це найшвидший шлях втратити довіру і більше її ніколи не досягти. Про наступні етапи перших 100 днів на посаді у методичному посібнику та презентації, що прикріплені нижче.

Він розділяв цей процес на кілька критичних етапів:Етап 1. Фундаментальна освіта (3–4 роки) – навчання у військовій академії, де закладається теоретична база.Етап 2. Практичний стаж (5–7 років) – обов’язкова служба у військах на командних посадах. Свєчін був противником «кабінетних» стратегів і вважав, що офіцер оперативного рівня повинен «відчути» війська, якими він збирається керувати.Етап 3. Спеціалізація та «визрівання» – лише після років практики та додаткового навчання офіцер стає здатним до стратегічного мислення та оперативного планування. Свєчін критикував намагання підготувати офіцера за скороченими курсами. Він вважав, що оперативне мистецтво — це не набір шаблонів, а здатність до глибокого аналізу конкретної ситуації. Офіцер оперативного рівня, за Свєчіним, повинен бути не лише тактиком, а й знатися на економіці, політиці та історії. Без цього неможливо зрозуміти характер сучасної війни. Військова освіта не закінчується з отриманням диплома. Він наполягав на постійній самоосвіті та критичному переосмисленні воєнного досвіду.«Мистецтво оперативного управління не можна вивчити за підручником; воно вимагає тривалого досвіду, широкої ерудиції та специфічного складу розуму, який формується роками». Свєчін наголошував, що спроба прискорити цей процес у мирний час призводить до появи «недоучених» командирів, що в умовах великої війни (яку він називав «війною на виснаження») обертається катастрофічними втратами.💥 Приклад 4. Наявність власної етики, традицій та кодексу честі (принагідно нагадаю, що в ЗСУ Степан Полторак відмінив наказ МОУ про "Кодекс честі офіцера" у 2018 році) Жодна професійна інституція не тримається виключно на страху покарання чи грошах. Поведінка офіцера керується не лише статутами і законами, а більшою мірою звичаями, традиціями, професійним духом і канонами фахової етики. Саме це відрізняє «професійного офіцера» від простого найманця: він присвячує себе вищому покликанню — служінню нації.Підсумовуючи, інституціоналізація означає, що підготовка професійного офіцера — це не просто передача йому інструкцій, як стріляти, застосовувати дрони чи процедури управління. Це також передбачає включення його до могутньої ДЕРЖАВНОЇ КОРПОРАЦІЇ зі своїми законами, цінностями та ієрархією.🔔 Пропоную замислитися над таким питанням для дискусії: Якщо офіцерський корпус — це закрита професійна корпорація (подібна до корпорації лікарів-хірургів чи стоматологів, чи корпорації юристів), як мають діяти викладачі ВВНЗ, коли в умовах масової мобілізації до цієї корпорації вимушено потрапляють тисячі цивільних людей (через короткострокові курси), які не проходили багаторічної інституційної підготовки у ВВНЗ? Як швидко і хто зможе прищепити ОФІЦЕРАМ цей «корпоративний дух» і етику, коли вона руйнується діями і рішеннями некомпетентних невігласів у політичній і виконавчій владі та призначених у вищому військовому керівництві?

🔔 «Індустріальний конвеєр» підготовки «сліпих» виконавців («згідно-відповідно») проти життєвої необхідності формування ціннісного військового лідера. ⚠️ Ми декларуємо необхідність підготовки адаптивного до сучасної війни офіцера-лідера, здатного ухвалювати рішення в умовах хаосу, за яким підлеглі слідують свідомо, проте реальний освітній процес у ВВНЗ досі перебуває в парадигмі індустріальної епохи . 🇺🇦 Українська військова освітня система за інерцією радянського минулого продовжує масово формувати офіцера-виконавця 🫡, фокусуючись переважно на когнітивній (обробка інформації за процедурами) та психомоторній сферах (вміння стріляти, водити тощо), залишаючи поза увагою афективний, тобто ціннісний і світоглядний компонент. Більшість викладачів ВВНЗ добросовісно 👌 вчать здобувачів тому, що вже було або є зараз, але не забезпечують випереджальної освіти ‼️, необхідної для викликів майбутнього поля бою. ❓❓❓Як ми можемо вимагати від офіцера-випускника лідерства та здатності вести за собою на смерть заради нації, якщо чотири роки система натаскувала його лише як бездумного виконавця управлінських процедур?

‼️ Головнокомандувач ЗСУ генерал Сирський заявив в соціальній мережі, що підписав наказ щодо обов’язкової ротації військовослужбовців, які виконують завдання на передньому краї.📣 Він вимагає, що командири повинні забезпечити умови для перебування військовослужбовців на позиціях до 2 місяців ‼️ із подальшою обов’язковою заміною (ротацією), яка має бути проведена у строк не пізніше одного місяця ‼️.Ротації наших воїнів повинні плануватися завчасно, з урахуванням обстановки, характеру бойових дій та наявних сил і засобів. То ж у наказі не все так однозначно 🫤До нього особисто і його наказу є декілька питань: ❓Чому він не видав цей наказ відразу, коли його призначили на посаду ГК? Тоді ще на позиціях перебували менше 3-х місяців?❓Чому саме ДВА місяці і проведення заміни не пізніше ОДНОГО МІСЯЦЯ (тобто всі три в процесі), а не менше і не більше?❓Він, як ГК, вже забезпечив ресурсами, а ГШ спланував достатньо резервів, щоб замінювати особовий склад на позиціях саме у ці визначені терміни?«Дотримання вимог наказу перебуватиме під жорстким контролем. За порушення — невідворотна відповідальність відповідно до чинного законодавства та статутів ЗС України», – попередив грізно 🤬 Сирський.☝️Нагадаємо цьому пану генералу, що відповідно до чинного законодавства 🇺🇦 він, як воєначальник, повинний ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ‼️ виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України (ст. 28 Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»), а не перекладати це на командувачів, командирів нижчих ланок.💥 ❓❓❓Так от ключове запитання до нього: пан начальник вже забезпечив відповідне комплектування, щоб грізно вимагати від командирів виконувати свій наказ? 🫣☝️Нагадаємо також військовим лідерам, що про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно (ст. 37 Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»).🤬 А то в нашій армії «хотєлкі» начальства ніколи не встигають за виділенням ресурсів, які ці ж воєначальники і мають здійснювати на своєму стратегічному рівні.🤬 Але погрози і залякування то наше все.

Бо якщо командир ставить недосяжні або нерелевантні задачі (навіть якщо вони прилетіли зверху), а потім “закручує гайки” за їх невиконання — він сам виробляє брехню як норму.❓Що з цим робити на практиці?Мінімум п’ять речей.⚠️ Перше. Вчити командирів, що контроль без коригуючої дії — це не управління, а тиск.⚠️ Друге. Робити after action review повсякденною нормою, а не ритуалом “знайти та висміяти винного”.⚠️ Третє. Заборонити карати за чесну доповідь про проблему під час навчання й підготовки.⚠️ Четверте. Навчати командирів поведінці, що створює психологічну безпеку попри фізичну небезпеку:⚠️ П’яте. Перестати думати, що цифровізація компенсує дефіцит лідерства.Не компенсує.🔥Технологія підсилює те, що вже є в організації. 🔥Якщо там є довіра, компетентність і чесність — вона множить спроможність.👏👏🤝🤝Якщо там є страх, пиха і каральний контроль — вона множить дисфункцію.👑👑😱😱💩💩І, можливо, головне.☝️🇺🇦 Армія майбутнього — це не армія, де командир усе бачить.Це армія, де командир створює такі умови, в яких йому не треба брехати, щоб система працювала. 🫡

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ІДЕЇ 🔔 На початку 2024 року до мене звернувся мій, на жаль, вже покійний товариш Влад Кириченко («Наш Формат»). Нехай душа його спочиває у Царстві Небеснім. Він довірив мені важливу місію: підготувати вибірку іноземних бестселерів про військове лідерство для видання в Україні. Ймовірно побачив у мені дослідника, здатного відібрати найкраще для розвитку нашого лідерства. Я зголосився.📣 Я провів оцінювання серед курсантів-випускників НАСВ, яких навчав військовому лідерству. Оформив пропозиції та представив їх на KyivBookFest у вересні 2024 року.Видавництво «Наш Формат» обрало одну з ключових книг мого списку — «Дихотомія лідерства» Джоко Віллінка та Лейфа Бабіна.Восени 2025 року Влад зателефонував мені востаннє. Він попросив написати відгук для звороту обкладинки, знаючи, що я давно вивчав цю працю в оригіналі та ще з 2020 року впроваджував її принципи в підготовку лідерів.Мій відгук став таким:«Коли централізація доцільна, а коли краще децентралізувати рішення і процеси, щоб продуктивно виконати місію? У цій книжці ви дізнаєтесь, як мудро балансувати між несумісними крайнощами, з досвіду у найскладнішій професії світу, де на кону людські життя». ‼️ У лютому 2026 року книга нарешті вийшла друком. Дякую команді «Наш Формат» за професіоналізм та Олегу Качалу за чудовий переклад. 📣 Закликаю кожного читати та вивчати цю «БАЗУ». Вчіться лідирувати через баланс, не звалюючись у крайнощі. Це знання, загартоване досвідом, яке сьогодні критично необхідне нам усім. Стань частиною книжкового світу!#військовелідерство #ЗСУ #УЦВЛ

‼️Всіх їх згубить (чи вже згубила) одна яскрава риса характеру, яку вони демонстрували завжди (і демонструють далі) – це хитро…ть. Можете називати це пластичністю, гнучкістю, адаптивністю, однак як не крути у взаємодії військових з політиками – це хитро….ть 👈.⚠️«Переваги демократичних систем полягають не в їхній спроможності уникати поганих рішень чи то уряду, чи то командирів. Тут можна згадати про багато поганих рішень. ⚡️⚡️Перевага полягає в їхній спроможності визнавати ці помилки, навчатися та пристосовуватися. Закриті системи, у яких підлеглим не можна ставити незручних питань і в яких за самостійні ініціативи може загрожувати покарання, страждатимуть від оперативних проблем. 🔔Якщо ця книжка і дає якийсь урок, то він полягає не в тому, що цивільні та військові мусять триматися власних сфер впливу та не втручатися у сфери впливу інших, а в тому, що вони повинні постійно взаємодіяти одні з одними 🤝. Навіть якщо військові визнають критичну важливість цивільного контролю над збройними силами, вони мусять консультувати щодо реальності політичних цілей. Навіть якщо цивільні визнають важливість думок професіоналів, вони мусять перевірити, чи оперативні плани відповідають цим цілям ❗️❗️❗️.У вступі я визначав команди як владні накази. Для того, щоб вертикаль командування працювала, командири повинні покладатися не лише на формальну владу, яка приходить разом з позицією, але й на розуміння неформальних мереж, які забезпечують ефективну роботу систем, а також вони повинні розвивати взаємну довіру. 📣Старші офіцери від головнокомандувача й далі вчаться цінувати конкретних людей за їхню лояльність, але й також за їхню ініціативу та розум. 📣Так само підлеглі вчаться з обережністю ставитися до начальників, які демонструють неадекватне розуміння обставин, у яких вони діють, через що від них вимагають здійснити нездійсненну, незаконну чи потенційно самовбивчу місію. Поваги до вертикалі командування, посиленої імперативами військової дисципліни, може виявитися недостатньо для ефективного виконання наказів. ‼️Ті, хто віддають накази, повинні мати авторитет, який викликає повагу серед колег і підлеглих. Авторитет – це те, що потрібно заробити, а не сприймати за щось належне, і це стосується як цивільних, так і генералів» 👈.– Лоуренс Фрідман (Командування. Політики військових операцій від Кореї до України, 2025. С.669-670).Взаємодія військово-політичного держави 🇺🇦, що воює за свободу і буквально за виживання нагадує корабель, де сліпі картографи 👑 малюють маршрут крізь скелі, а капітани 🫡, замість того щоб підняти тривогу, мовчки ламають свої компаси, аби вони показували «правильний» напрямок. У такому плаванні честь офіцера стає баластом, скинутим за борт, а довіра тоне першою, бо екіпаж розуміє: кораблем керує не зірка в небі, а страх перед тими, хто ніколи не тримав штурвала.Біда в тому, що вона гробить спочатку армію, а зрештою і саму державу.☝️P.S. Олово – це не залізо ⚠️.

ПРИНЦИП ВІЛКЕРСОНА В АРМІЇПолковник Армії 🇺🇸 у відставці Лоуренс Вілкерсон (Lawrence Wilkerson), колишній керівник апарату Державного секретаря [генерала] Коліна Пауелла.🔔 Він відомий своєю глибокою критикою бюрократичних систем і аналізом того, як працюють реальні механізми влади «за лаштунками». Його досвід у Пентагоні та Держдепартаменті дозволив йому сформулювати принципи про те, що справжня стійкість системи тримається на професіоналах-виконавцях, а не на політичних чи інших лідерах.📣 Принцип Вілкерсона стверджує: «Скелетом будь-якої спільноти є ті, хто робить роботу, не претендуючи на славу». Він описує внутрішню структуру стійких організацій, де основне навантаження тримається на людях, які:⚔️ Виконують рутинні завдання: забезпечують стабільність процесів, які часто залишаються непоміченими.⚔️ Уникають публічності: не витрачають ресурси на самопіар чи боротьбу за статус.⚔️ Створюють опору: без цієї «невидимої» праці лідери та зовнішні атрибути організації втрачають підґрунтя.Його принцип підкреслює, що життєздатність спільноти (організації) залежить не від яскравих лідерів, а від відданості тих, хто працює на результат «за лаштунками».⚠️ Ось ключові приклади «скелета» в армійській структурі:В армії принцип Вілкерсона проявляється найбільш виразно, оскільки виживання та успіх усього війська залежать від злагодженої роботи тих, хто не потрапляє в заголовки новин.💥 Сержантський корпус (NCOs) – сержанти та старшини – досвідчені бійці, які безпосередньо працюють з особовим складом.❗️Поки генерали розробляють стратегію, а офіцери віддають накази, саме сержанти повинні впроваджувати дисципліну, вчити і стежити за боєздатністю кожного солдата. Вони є сполучною ланкою між командуванням і виконавцями. Якщо цей «скелет» слабкий, жоден геніальний план командування не буде реалізований на полі бою. 💥 Тилове забезпечення та логістика – фахівці з постачання, водії вантажівок, ремонтні бригади, кухарі та медики.❗️Війна – це не лише «штурми» чи дрони, а передусім ресурси. Логісти забезпечують безперебійне постачання палива, боєприпасів та їжі. Їхня праця часто вважається «негероїчною» рутиною, але без неї фронт зупиняється за лічені дні. 💥 Зв'язківці та ІТ-фахівці – технічний персонал, який створює канали зв'язку та підтримує роботу цифрових систем управління.❗️В умовах сучасної війни армія – це складна інформаційна мережа. Ці люди забезпечують «нервову систему» війська, залишаючись непомітними в бункерах або на віддалених станціях. Їхня перемога — це відсутність збоїв у зв'язку.💥 Штаб – особовий склад секцій персоналу, розвідки, оперативного управління, логістики, планування, підготовки, фінансування тощо.❗️Армія — це величезна бюрократична машина. Хтось має оформляти накази, вести облік втрат і нагороджень, забезпечувати виплати. Без цієї «канцелярської» роботи військова організація перетворюється на некерований натовп [колгосп]. 🔥 ВИСНОВОК🫡 «Скелет» армії – це професіонали, які не прагнуть військової слави чи політичних посад в майбутньому, але чия щоденна дисциплінована рутинна служба створює фундамент для перемог, які потім [зазвичай] 😤😡🤬 приписують командирам (начальникам) – «викрадачам слави» (від англ. glory hound або credit stealer), які привласнюють собі успіхи своїх підлеглих.🤮 А в українському військовому або офіційному сленгу таку особу можуть іронічно називати «орденоносцем» (якщо він рве сраку за нагороди за рахунок чужої роботи), присвоюють міфологічне псевдо 💩 «залізний», «сталевий», «архітектор перемоги» тощо або прямо кажуть, що він ☠️ «виїжджає на чужих горбах [смертях]».