ВІЙСЬКОВЕ ЛІДЕРСТВО

⚔️ СУДЖЕННЯ 📣 Коли гідний бойовий офіцер на посаді командира бригади закінчує життя самогубством, то здоровий глузд підказує, що потрібно також всебічно та ретельно вивчити психотип поведінки його старших командирів (начальників) — перш за все командира корпусу, начальника штабу та їх ставлення до інших підлеглих командирів. Мета проста — щоб трагедія не повторилася знову і з іншими. ❗️Дослідити «токсичність» атмосфери та клімату, у якому служив цей офіцер, проаналізувати адекватність рішень старших начальників щодо нього і військової частини, якою він командував, рівень довіри і поваги до комкора персонально і командування корпусу загалом з боку підлеглих командирів військових частин (як штатних, так і приданих). Це насправді не складно. Було би бажання і воля зверху. ❗️Дослідити — це виявити фактори, щоб вийти на причини самогубства: чи був з боку командування корпусу моральний тиск на цього офіцера, чи мало місце привселюдне його приниження на брифінгах і нарадах, чи погрожували йому, чи були безпідставні звинувачення у чомусь, чи мав він систематичні стягнення і за що, чи були неадекватні накази щодо спроможностей бригади без належного її забезпечення ресурсами і багато чого іншого, що з великою ймовірністю могло призвести до трагедії. ❓Чи досліджують це в #ЗСУ зараз? З великою ймовірністю скажу, що ні! 🙈 По-перше, немає кому (бо некомпетентні це роблять виключно «згідно–відповідно» і виключно те, «щоб не «ви@....и» і т.ін.). 👑 По-друге, культура всеохоплюючої брехні та мімікрії на оперативному і стратегічному рівні спрямована на приховання фактів (начебто війна все спише), відбілювання зазвичай штучно надутого як мильна бульбашка іміджу вищих посадових осіб (ГК, командувача виду, ОК, комкора ….). 🔔 Коли армія 🇺🇦 вибудована на культурі брехні, самоприниженні перед політичними свинями різних мастей, то чорне видають за біле і навпаки, а офіцерська корпорація стає гнилою масою. ⚡️Комбриг зробив свій вибір. 🫡 На жаль… 💥А гнила маса смердить далі.🤬🤬🤬

🔔 ОГОЛОШЕННЯ ⚠️ Команда ГО «Український центр військового лідерства», зокрема її керівник Олег Бойко (друг "Кейс") професор кафедри поведінкових наук та військового лідерства НАСВ, жодним чином не брала безпосередньої участі у розробці навчального курсу «Військове лідерство» для військовослужбовців, який розміщено у додатку «Армія +». 👏 Ми вітаємо будь-які курси, що розгорнуті для покращення розуміння ідей та впровадження сучасних концепцій лідерства у #ЗСУ.  ‼️ Однак змушені застерегти, що деякі матеріали, які розробники курсів видають за «лідерство» насправді можуть не відповідати його сутності, теорії та досвіду сучасної лідерології. ⛔️ Наприклад, «практичні інструменти управління підрозділом», що, як відомо всім (але не розробникам курсу), є предметом теорії управління, що є не те ж саме, що й лідерство. Або поширення концептів совєцьких так званих «військових колективів», щоб воювати масами, а не боєздатними командами, у яких взаємодіють на основі довіри і поваги 👈 Рекомендуємо всім, хто проходить такі курси, що називаються «з лідерства» керуватися принципом Марка Твена: «Я ніколи не дозволяв своїй школі заважати моїй освіті».

Це допоможе нашим піхотинцям ефективніше знищувати кацапів і позитивно мотивуватиме їх?·        Безпека бійця-піхотинця стане в рази кращою, тому що його контролюватимуть за трекером?·        У нас немає ворожої агентури у вищих штабах і органах військового управління, які засвітять ці трекери кацапам як маячки?  ❓І ключове: Міністр оборони, його заступники, Головнокомандувач ЗС України та його заступники, Начальник ГШ і його заступники, всі без виключення командувачі і командири за ланцюгом управління також носитимуть 24/7 такі ж самі трекери? Чи вони не в норах і ГЗ їм платять менше ніж піхоті, тому й трекери не для них? Найогидніше те, що токсичні мудаки на вищих військових посадах масово (бо ж служать політичній владі, а не українській нації) підтримають цю гівняну ідею. Головне найдовше зберегти свій статус поруч політичного корита. Спроба замінити лідерство, засноване на довірі електронними нашийниками ніколи не покращить керованість — вона завжди плодитиме культуру брехні, пристосуванства і окозамилювання. Коли наша армія будується на тотальній недовірі, замість реальної війни командири (начальники) починають воювати з правильним впровадженням цифрових датчиків, щоб задовольнити безумні вимоги зверху. 💥 Уроки досвіду не вчать, бо невігласи цього не роблять. Нещодавні попередники (як в МОУ, так і типу «залізний» ГК спільно з НГШ) «посилювали відповідальність» військових збільшеними законом кримінальними строками. А вона натомість харкнула їм услід сотнями тисяч СЗЧ. Вже подолали СЗЧ «посиленою відповідальністю»? ⚡️⚡️⚡️Ось такими подібними рішеннями некомпетентні невігласи повністю розвалюють ЗСУ як найголовнішу інституцію держави. Жевріє надія, що GPS-трекери лише один з хренових варіантів рішень "реформаторів", який ніколи не буде втілений в бойову службу та управління. Хоча.... #експериментаторихуєві

🔔 ЯК КАБМІН ПЕРЕКЛАДАЄ СВОЮ НЕСПРОМОЖНІСТЬ НА КОМАНДИРІВ НИЖЧОЇ ЛАНКИ ‼️ Поряд з безумовно позитивними ідеями мотивації особового складу СОУ у нещодавній Постанові КМУ № 768 від 12.06.2926 року не обійшлося без недоречного, дивного, безглуздого та загрозливого для бойового духу справжніх (бо ж є всякі) командирів. Складається враження, що сидить у тому КМУ потвора-саботажник і цілеспрямовано всовує у ті постанови таку херню. 🤮 «6. Установити, що військовослужбовцям після виконання ними бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання таких завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно за рішенням командира військової частини та з урахуванням оперативної обстановки надається час для відпочинку з розрахунку один день відпочинку за кожні два дні виконання таких завдань».  Отже, п. 6 документу вимагає чіткої пропорції: 2 дні бойових завдань = 1 день відпочинку (співвідношення 2:1). Водночас тут же зазначено, що це право надається «з урахуванням оперативної обстановки». ⚠️ Суперечність полягає у взаємовиключності математичної формули та бойових умов, які прописані в одному й тому самому реченні. 💥 На практиці інтенсивність боїв та дії противника не підлаштовуються під календарний графік. Навіть якщо це Кабмін України. ‼️ Якщо оперативна обстановка важка (що є нормою для першого ешелону), командир не може вивести людей на відпочинок, адже це оголить фронт. Якщо він їх не виводить, тоді у бійців накопичується величезний «борг» за днями відпочинку, який жоден командир не віддасть і буде завжди порушувати норму цієї вимоги. А перевіряльники з вищих ОВУ та «захисників прав» запитають командира як він віддає цей «борг» своїм підлеглим «на підставі…». Отже, застереження про «оперативну обстановку» повністю нівелює гарантію дотримання пропорції «2:1». ☝️Чи здатний командир забезпечити виконання цієї норми? У більшості реальних бойових ситуацій самостійно — ні, не здатний. 🤷‍♂️ І ось чому.‼️ Щоб забезпечити безперервне утримання позицій і одночасно відправляти третину підрозділу (33%) на відпочинок за схемою «2 через 1», командир повинен мати постійний резерв у співвідношенні хоча б 1:3. Якщо рота чи батальйон (а за списком взвод дай Боже) тримає район оборони усіма наявними силами, у командира фізично немає «зайвих» людей, щоб замінити тих, хто пішов відпочивати.Створити умови для відпочинку підрозділу першого ешелону можна лише шляхом ротації силами інших підрозділів (батальйону чи бригади і рідко корпусу). ❌ Однак командир роти, батальйону, бригади і навіть корпусу не керує стратегічними резервами та не може самостійно залучити додаткові сили для заміни своїх людей. Фраза «за рішенням командира військової частини» фактично перекладає весь тягар моральної та юридичної відповідальності на командну ланку, яка найменше впливає на загальний стратегічний контекст та надходження поповнення (!!!) — на низову. Це ж у класичному стилі корпоративної культури «совка», яка створена «полководцями» стратегічного рівня в сучасних ЗСУ. Висновок ❗️Ця норма є популістично-декларативною. Командир може забезпечити такий відпочинок лише за умов низької інтенсивності бойових дій або за умови профіциту живої сили та регулярних ротацій, які планує, забезпечує та організовує вищий штаб. ❗️Виконати цю вимогу командирам низової ланки математично й тактично неможливо. Це викликає у них негативні емоції, що супроводжуються нецензурною лайкою і прокляттями рішень тих довбограїв, які своєю тупою некомпетентністю, популізмом та невіглаством вбивають їх бойовий дух краще за ворога. ⛔️ Довбограї ще й зробили собі юридичну відмазку уникнення відповідальності: це «експериментальний проект» на два роки. ❓Так виходить, що наші командири та солдати на війні для вас піддослідні? Експериментатори  ви х…ві! ⁉️

🔔 ЯК ЗА 100 ДНІВ ПЕРЕТВОРИТИ ПІДРОЗДІЛ НА БОЙОВУ ЕКОСИСТЕМУ ⚔️ 🫡 Ці матеріали підготовлено переважно для випускників військових академій та курсів лідерства 🇺🇦. ⚡️Отже, вам присвоїли первинне офіцерське звання і призначили на посаду. Ваша служба почнеться з офіційного та неофіційного відрекомендування. Ви уявляєте як це зробити? ❗️Перші слова, які почують як ваші командири, так і підлеглі вже складуть картину про вас, а подальші кроки у перші дні її завершать. Можна мати диплом військової академії або сертифікат курсів лідерства, але жодне навчання не підготує вас до хаосу війни 💥. ❗️Перші 100 днів — це не просто адаптація, це критичне вікно можливостей для створення свого лідерського капіталу. Справжнє лідерство часто є відмовою від контролю. ☝️А з точки зору традиційного ієрархічного управління, яке притаманне зараз культурі ЗСУ, чим більше командир контролює кожен крок підлеглих, тим кращий результат. І це повне 💩 Однак в умовах хаосу делегування влади своїм підлеглим робить підрозділ значно ефективнішим, ніж спроба централізованого контролю кожного руху солдатів. 👉 Замість того, щоб «наводити порядок» залізною рукою з першої хвилини на посаді, ви повинні почати будувати екосистему, яка працюватиме автономно, коли обставини стануть критичними. А вони стануть... і досить скоро. ⚠️ Ваш успіх входження у посаду на 90% залежить від стосунків між командиром роти, командирами взводів та головним сержантом. Це партнерство має бути зафіксоване в перші ж години. Існує класична історія: молодий лейтенант у відповідь на своє перше розпорядження почув від досвідченого сержанта: «Друже, ви хочете, щоб я працював НА вас чи З вами?» Працювати НА — це сліпе виконання наказів ("згідно-відповідно"). Працювати З — це використання досвіду всіх сержантів і солдатів підрозділу для покращення його боєготовності, навіть якщо це вимагає корекції рішень будь-якого старшого командира. ⚠️ Тандем «офіцер — сержант» — це наріжний камінь. Ви плануєте виконання завдань, сержант забезпечує дисципліну та індивідуальну підготовку... Якщо між вами є розкол, солдати миттєво почнуть його експлуатувати, руйнуючи підрозділ зсередини. ‼️ Перших 10 днів — слухайте, чуйте, спостерігайте, вчіться. Поспішні зміни без розуміння контексту — це найшвидший шлях втратити довіру і більше її ніколи не досягти. Про наступні етапи перших 100 днів на посаді у методичному посібнику та презентації, що прикріплені нижче.

Він розділяв цей процес на кілька критичних етапів:Етап 1. Фундаментальна освіта (3–4 роки) – навчання у військовій академії, де закладається теоретична база.Етап 2. Практичний стаж (5–7 років) – обов’язкова служба у військах на командних посадах. Свєчін був противником «кабінетних» стратегів і вважав, що офіцер оперативного рівня повинен «відчути» війська, якими він збирається керувати.Етап 3. Спеціалізація та «визрівання» – лише після років практики та додаткового навчання офіцер стає здатним до стратегічного мислення та оперативного планування. Свєчін критикував намагання підготувати офіцера за скороченими курсами. Він вважав, що оперативне мистецтво — це не набір шаблонів, а здатність до глибокого аналізу конкретної ситуації. Офіцер оперативного рівня, за Свєчіним, повинен бути не лише тактиком, а й знатися на економіці, політиці та історії. Без цього неможливо зрозуміти характер сучасної війни. Військова освіта не закінчується з отриманням диплома. Він наполягав на постійній самоосвіті та критичному переосмисленні воєнного досвіду.«Мистецтво оперативного управління не можна вивчити за підручником; воно вимагає тривалого досвіду, широкої ерудиції та специфічного складу розуму, який формується роками». Свєчін наголошував, що спроба прискорити цей процес у мирний час призводить до появи «недоучених» командирів, що в умовах великої війни (яку він називав «війною на виснаження») обертається катастрофічними втратами.💥 Приклад 4. Наявність власної етики, традицій та кодексу честі (принагідно нагадаю, що в ЗСУ Степан Полторак відмінив наказ МОУ про "Кодекс честі офіцера" у 2018 році) Жодна професійна інституція не тримається виключно на страху покарання чи грошах. Поведінка офіцера керується не лише статутами і законами, а більшою мірою звичаями, традиціями, професійним духом і канонами фахової етики. Саме це відрізняє «професійного офіцера» від простого найманця: він присвячує себе вищому покликанню — служінню нації.Підсумовуючи, інституціоналізація означає, що підготовка професійного офіцера — це не просто передача йому інструкцій, як стріляти, застосовувати дрони чи процедури управління. Це також передбачає включення його до могутньої ДЕРЖАВНОЇ КОРПОРАЦІЇ зі своїми законами, цінностями та ієрархією.🔔 Пропоную замислитися над таким питанням для дискусії: Якщо офіцерський корпус — це закрита професійна корпорація (подібна до корпорації лікарів-хірургів чи стоматологів, чи корпорації юристів), як мають діяти викладачі ВВНЗ, коли в умовах масової мобілізації до цієї корпорації вимушено потрапляють тисячі цивільних людей (через короткострокові курси), які не проходили багаторічної інституційної підготовки у ВВНЗ? Як швидко і хто зможе прищепити ОФІЦЕРАМ цей «корпоративний дух» і етику, коли вона руйнується діями і рішеннями некомпетентних невігласів у політичній і виконавчій владі та призначених у вищому військовому керівництві?

🔔 «Індустріальний конвеєр» підготовки «сліпих» виконавців («згідно-відповідно») проти життєвої необхідності формування ціннісного військового лідера. ⚠️ Ми декларуємо необхідність підготовки адаптивного до сучасної війни офіцера-лідера, здатного ухвалювати рішення в умовах хаосу, за яким підлеглі слідують свідомо, проте реальний освітній процес у ВВНЗ досі перебуває в парадигмі індустріальної епохи . 🇺🇦 Українська військова освітня система за інерцією радянського минулого продовжує масово формувати офіцера-виконавця 🫡, фокусуючись переважно на когнітивній (обробка інформації за процедурами) та психомоторній сферах (вміння стріляти, водити тощо), залишаючи поза увагою афективний, тобто ціннісний і світоглядний компонент. Більшість викладачів ВВНЗ добросовісно 👌 вчать здобувачів тому, що вже було або є зараз, але не забезпечують випереджальної освіти ‼️, необхідної для викликів майбутнього поля бою. ❓❓❓Як ми можемо вимагати від офіцера-випускника лідерства та здатності вести за собою на смерть заради нації, якщо чотири роки система натаскувала його лише як бездумного виконавця управлінських процедур?

‼️ Головнокомандувач ЗСУ генерал Сирський заявив в соціальній мережі, що підписав наказ щодо обов’язкової ротації військовослужбовців, які виконують завдання на передньому краї.📣 Він вимагає, що командири повинні забезпечити умови для перебування військовослужбовців на позиціях до 2 місяців ‼️ із подальшою обов’язковою заміною (ротацією), яка має бути проведена у строк не пізніше одного місяця ‼️.Ротації наших воїнів повинні плануватися завчасно, з урахуванням обстановки, характеру бойових дій та наявних сил і засобів. То ж у наказі не все так однозначно 🫤До нього особисто і його наказу є декілька питань: ❓Чому він не видав цей наказ відразу, коли його призначили на посаду ГК? Тоді ще на позиціях перебували менше 3-х місяців?❓Чому саме ДВА місяці і проведення заміни не пізніше ОДНОГО МІСЯЦЯ (тобто всі три в процесі), а не менше і не більше?❓Він, як ГК, вже забезпечив ресурсами, а ГШ спланував достатньо резервів, щоб замінювати особовий склад на позиціях саме у ці визначені терміни?«Дотримання вимог наказу перебуватиме під жорстким контролем. За порушення — невідворотна відповідальність відповідно до чинного законодавства та статутів ЗС України», – попередив грізно 🤬 Сирський.☝️Нагадаємо цьому пану генералу, що відповідно до чинного законодавства 🇺🇦 він, як воєначальник, повинний ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ‼️ виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України (ст. 28 Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»), а не перекладати це на командувачів, командирів нижчих ланок.💥 ❓❓❓Так от ключове запитання до нього: пан начальник вже забезпечив відповідне комплектування, щоб грізно вимагати від командирів виконувати свій наказ? 🫣☝️Нагадаємо також військовим лідерам, що про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно (ст. 37 Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»).🤬 А то в нашій армії «хотєлкі» начальства ніколи не встигають за виділенням ресурсів, які ці ж воєначальники і мають здійснювати на своєму стратегічному рівні.🤬 Але погрози і залякування то наше все.

Бо якщо командир ставить недосяжні або нерелевантні задачі (навіть якщо вони прилетіли зверху), а потім “закручує гайки” за їх невиконання — він сам виробляє брехню як норму.❓Що з цим робити на практиці?Мінімум п’ять речей.⚠️ Перше. Вчити командирів, що контроль без коригуючої дії — це не управління, а тиск.⚠️ Друге. Робити after action review повсякденною нормою, а не ритуалом “знайти та висміяти винного”.⚠️ Третє. Заборонити карати за чесну доповідь про проблему під час навчання й підготовки.⚠️ Четверте. Навчати командирів поведінці, що створює психологічну безпеку попри фізичну небезпеку:⚠️ П’яте. Перестати думати, що цифровізація компенсує дефіцит лідерства.Не компенсує.🔥Технологія підсилює те, що вже є в організації. 🔥Якщо там є довіра, компетентність і чесність — вона множить спроможність.👏👏🤝🤝Якщо там є страх, пиха і каральний контроль — вона множить дисфункцію.👑👑😱😱💩💩І, можливо, головне.☝️🇺🇦 Армія майбутнього — це не армія, де командир усе бачить.Це армія, де командир створює такі умови, в яких йому не треба брехати, щоб система працювала. 🫡

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ІДЕЇ 🔔 На початку 2024 року до мене звернувся мій, на жаль, вже покійний товариш Влад Кириченко («Наш Формат»). Нехай душа його спочиває у Царстві Небеснім. Він довірив мені важливу місію: підготувати вибірку іноземних бестселерів про військове лідерство для видання в Україні. Ймовірно побачив у мені дослідника, здатного відібрати найкраще для розвитку нашого лідерства. Я зголосився.📣 Я провів оцінювання серед курсантів-випускників НАСВ, яких навчав військовому лідерству. Оформив пропозиції та представив їх на KyivBookFest у вересні 2024 року.Видавництво «Наш Формат» обрало одну з ключових книг мого списку — «Дихотомія лідерства» Джоко Віллінка та Лейфа Бабіна.Восени 2025 року Влад зателефонував мені востаннє. Він попросив написати відгук для звороту обкладинки, знаючи, що я давно вивчав цю працю в оригіналі та ще з 2020 року впроваджував її принципи в підготовку лідерів.Мій відгук став таким:«Коли централізація доцільна, а коли краще децентралізувати рішення і процеси, щоб продуктивно виконати місію? У цій книжці ви дізнаєтесь, як мудро балансувати між несумісними крайнощами, з досвіду у найскладнішій професії світу, де на кону людські життя». ‼️ У лютому 2026 року книга нарешті вийшла друком. Дякую команді «Наш Формат» за професіоналізм та Олегу Качалу за чудовий переклад. 📣 Закликаю кожного читати та вивчати цю «БАЗУ». Вчіться лідирувати через баланс, не звалюючись у крайнощі. Це знання, загартоване досвідом, яке сьогодні критично необхідне нам усім. Стань частиною книжкового світу!#військовелідерство #ЗСУ #УЦВЛ