У Чернівецькій обласній клінічній лікарні щорічно проводиться майже тисяча ортопедичних операцій. Значною частиною з них керує Валентин Василов — ортопед-травматолог, кандидат медичних наук і завідувач профільного відділення вже понад 6 років. Серед його пацієнтів — як цивільні, так і військові, які потребують складних реконструктивних втручань після поранень.«Наше відділення охоплює практично весь спектр ортопедичних операцій — від стандартних до складних реконструкцій із заміною кісткових і м’язових структур», — пояснює лікар.Після початку повномасштабного російського вторгнення кількість складних випадків зросла. Лікарі проводять ендопротезування та операції, що потребують залучення спеціалістів з інших медичних центрів України. Особливо гостро постала потреба у спінальній хірургії, яка досі залишається нерозвиненою в Чернівцях. Саме тому останнє стажування Валентина Васлова у двох провідних медичних установах США було присвячене вивченню сучасних підходів до лікування патологій та травм хребта.Окрім медичної діяльності, лікар займається волонтерством. З початку війни він допомагає забезпечувати ліками не лише свою лікарню, а й військових медиків. За його сприяння у регіон було доставлено десятки вантажів із медикаментами, перев’язувальними матеріалами, кровоспинними засобами та антисептиками.Зустрівся із Валентином та подякував за його внесок у збереження та відновлення здоров’я українських військових, за відданість професії й активну громадянську позицію. Вручив лікарю почесну відзнаку «Незламні». У час війни надзвичайно важливо мати фахівців, які не лише лікують, а й ініціюють системні зміни.
Дорогі журналісти, обстріл, який росія влаштувала цієї ночі по мирних містах, по наших людях, – черговий доказ жорстокості окупантів. На жаль, така наша реальність. Ми живемо й працюємо в умовах війни, де ви самовіддано тримаєте інформаційний фронт. Наші журналісти працюють з воїнами, разом із ними проживають їхні історії, вони поруч із родинами, котрі втратили своїх рідних і готові проживати цей біль. Підтримувати тих, хто чекає. І говорити про них. Розумію, як це нелегко і дякую, що, попри все, продовжуєте свою справу. Спасибі усім, хто працює на лінії вогню, їздить на передову, документує російські злочини, за кожну розповідь про наших незламних людей. Ціную нашу співпрацю та завжди відкритий до щирої розмови. 🤝Безмежна вдячність всім представникам професії, котрі одягнули військовий стрій і долучилися до лав оборонців. Ваша сміливість – це життя кожного з нас і майбутнє країни.🕯️Вічна пам’ять та слава Героям, які полягли у боях! 🇺🇦Дякую ЗСУ за те, що можемо сьогодні зустрічатися та працювати вдома!
🎉І ось цей день настав — день, коли шкільний дзвінок сповістив про завершення навчального року!Позаду — уроки, контрольні, творчі проєкти, хвилювання та недоспані ночі. А попереду — тепле літо, заслужений відпочинок і море нових вражень.Через російсько-українську війну цей рік був непростим як для дорослих, так і для дітей – навчання в укриттях, замінування шкіл, стрес через обстріли. Але він був і сповнений добрих справ, досягнень, підтримки та єдності. Наші діти зростали, змінювались, долали виклики і впевнено крокували вперед.💙💛Особлива подяка учням за те, що не лише старанно навчались, а й активно підтримували Збройні Сили України: збирали допомогу й гроші, плели маскувальні сітки, писали зворушливі листи на передову. Так чинять справжні громадяни своєї держави, усвідомлюючи, що завдяки українським воїнам сьогодні в школах лунає дзвінок, а не сирена.Щира вдячність педагогам і батькам, які турбувалися і підтримували дітей упродовж року, щедро ділилися своїми знаннями та любов’ю.Вітаю всіх із завершенням навчального року!Нехай літні дні принесуть радість, тепло, світлі спогади та сили для нових звершень!Зі святом останнього дзвоника!🔔
Зустрівся із справжнім воїном.Сергій Кушнірек із Чернівців — військовослужбовець Збройних Сил України, який разом із побратимами утримував бойову позицію протягом чотирьох місяців. Вийшов звідти живим і неушкодженим.До війни Сергій працював кухарем у найкращих закладах громадського харчування області. У жовтні 2024 року він став до лав ЗСУ. Нині служить у 415-му батальйоні 33-ї бригади. За пів року встиг побувати на передовій, проявити мужність і витривалість.Після навчання його підрозділ прикомандирували до бригади «Холодний Яр», яка вела важкі бої за Торецьк. Перший вихід Сергія на бойову позицію затягнувся на чотири місяці.«Перший місяць ще приходили так звані «бігунки» — солдати, які приносили їжу та боєприпаси. Тоді ще і змінювалися побратими. Але згодом наша позиція потрапила в напівоточення. Єдине, що нас рятувало — дрони «Кажан», якими доставляли харчі. Завдяки їм я залишився живий. Ворог постійно обстрілював не лише позицію, а й усі шляхи підходу до неї. Вибратися було майже неможливо», — пригадував Сергій.Військовий розповів, що найважче було тоді, коли по рації повідомили, що заміни не буде. Це дуже тиснуло психологічно. Коли з’явилася можливість — він з побратимом першими вийшли з позиції. «Нам пощастило: жодного поранення чи контузії. Три дні пробиралися через посадки під постійним переслідуванням ворожих дронів. Подумки я прощався з життям. Навіть командир не вірив, що ми повернемося, – продовжував розповідь Захисник. — Першим, що зробив, коли вийшов — взяв до рук телефон. Там було голосове повідомлення: мій трирічний син уперше заговорив. Але я пропустив цей момент, бо був поза зоною зв’язку».Зараз вояк у відпустці. Відновлює сили у колі сім’ї – дружини та двох діток – перед черговим виїздом на фронт.Після розмови з Сергієм ще раз переконуюсь — ми сильний і незламний народ. Нас не перемогти!Висловив захиснику щиру подяку за службу й на знак пошани вручив відзнаку «Незламні».
Два дні поспіль мав нагоду поспілкуватися з неймовірними людьми.Один з них — Валентин Синій, ректор Таврійського християнського інституту. У перший рік повномасштабного вторгнення він допомагав херсонцям евакуюватися у безпечні місця.Про ті перші дев’ять місяців війни, про евакуацію Таврійського християнського інституту з Херсона на захід України, про життя далеко від дому пан Валентин написав книгу «Людина, у якої вкрали дім». На її сторінках — не лише особисті спогади, а й глибоке осмислення викликів, перед якими постали українці, особливо внутрішньо переміщені особи. Книга має благодійну цінність — 100% від її продажів спрямовуються на відновлення зруйнованої бібліотеки Таврійського християнського інституту. Учора під час зустрічі з паном Валентином та його братами у вірі дізнався й про інші деталі його подорожей. Зокрема, про перебування в селі Вітрянка на Сокирянщині. Там діяв шелтер, створений благодійним фондом «Ми поруч», координацією якого займався Вячеслав Нагірняк а керував роботою Олексій Яковець. Люди, які евакуювалися, знаходили тут прихисток, їжу, тепло і неймовірну гостинність місцевих жителів.Тоді херсонців вразила чуйність селян: коли посеред ночі зламався їхній автомобіль, на допомогу прийшли волонтери шелтеру — автомайстри, які, не вагаючись, взялися за ремонт. Цій події та людям села Вітрянка автор присвятив окремий розділ книжки. У книзі, яка буде тиражована багатотисячним накладом, в тому числі і в США, буде розповідь про чуйних людей Сокирянщини. Це приємно і гордо. Тими майстрами виявилися Микола Бабюк та Дмитро Ловчий — волонтери шелтеру, які в найтемнішу годину подбали про людей, охоплених розгубленістю та страхом невідомості. Сьогодні мав честь особисто подякувати цим чоловікам за їхню чуйність і допомогу нашим людям у важкий для країни час. Передав їм примірник книги від автора.
⚔️«Іду на ви!» — гасло Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, відлунюють мужністю князя Святослава Хороброго та незламністю сучасних українських воїнів.🐺Сили спеціальних операцій — це еліта нашого війська. Вони діють там, де інші не можуть: здійснюють диверсії та розвідку на окупованих або ворожих територіях, проводять антитерористичні операції, знищують важливі об’єкти противника, порушують його логістику та підтримують інші підрозділи під час бойових дій. Завдяки їхній рішучості та професіоналізму звільняються українські землі.🛡Сьогодні, 27 травня, воїни ССО відзначають своє професійне свято.Саме цього дня у 2014 році спецпризначенці — майбутні Сили спеціальних операцій — разом із побратимами провели легендарну операцію зі звільнення нового термінала Донецького аеропорту та підняли над ним український прапор. Цей день назавжди вписано у військову славу України.Вітаю спецпризначенців — як тих, хто сьогодні несе службу, так і тих, хто з різних причин залишив її, — з професійним святом!Бажаю вам сили, незламності, бойового братерства, міцного здоровʼя та Перемоги!Слава воїнам ССО!Слава Україні!🇺🇦
🏍️У Чернівцях на трасі спортивного центру «СуперКрос» сьогодні стартувала масштабна спортивна подія — Чемпіонат України з мотокросу та Кубок Чернівців з мотокросу.Змагання триватимуть два дні та об’єднають десятки спортсменів з усієї країни. Ініціатором і головним організатором цього видовищного спортивного свята став віце-президент громадської організації «Чернівецька обласна асоціація «Техноспорт», майстер спорту Олег Скрипніков.Напередодні старту змагань я мав приємну й продуктивну зустріч із Олегом Скрипніковим, під час якої висловив йому щиру подяку за багаторічну працю, вагомий особистий внесок у розвиток мотоспорту на Буковині та активне залучення молоді до технічних видів спорту. Його енергія, відданість справі та організаторський талант стали прикладом для багатьох поколінь спортсменів і тренерів.На знак поваги та вдячності за активну діяльність у спортивній сфері я вручив Олегу Скрипнікову Почесну відзнаку голови Чернівецької обласної ради «Незламні».До слова, нещодавно пан Олег повернувся з Республіки Молдова, де на запрошення місцевих колег долучився до організації першого в історії цієї країни етапу Чемпіонату з ендуро. Змагання відбулися в місті Нові Анени й стали міжнародною подією, що зібрала спортсменів із різних країн, зокрема й з України. Українські мотоциклісти та судді зробили свій внесок у створення дружньої, професійної атмосфери, яка ще раз підкреслила силу спортивної єдності та взаємопідтримки.
Сьогодні вся Україна згадує одну з найстрашніших правд нашої історії. Ми вшановуємо пам’ять тих, хто постраждав від репресій комуністичного режиму — був ув’язнений, знищений, змушений мовчати чи зник безвісти лише за те, що залишався собою.Третя неділя травня — День пам’яті жертв політичних репресій. І це не лише про минуле. Це — і про нас сьогодні.У ХХ столітті, з 1920-х до кінця 1980-х років, радянська влада заарештувала в Україні майже півтора мільйона людей. Антилюдський режим намагався зламати українців — тих, хто мислив інакше, хто мав власну думку, хто любив свою країну. Понад половину заарештованих становили саме українці. Багатьох розстріляли. Інші пройшли через тюрми, табори, заслання, психіатричні лікарні. Постраждали вчені, митці, священники, військові, селяни. Просто звичайні люди.Сьогодні знову маємо війну. І знову — росія. Знову переслідування, викрадення, катування, вбивства — лише за те, що ми українці.Минуло багато років, але ворог не змінився. І мета його така сама — зламати, стерти нашу ідентичність, знищити наш народ.Але змінилися ми — стали сильнішими, свідомішими, об’єднаними. Ми точно знаємо, хто ми і що ніколи більше не дозволимо зробити з собою.Не маємо права забути, змовчати чи відкласти правду на потім. Саме ми — ті, хто має розірвати це замкнене коло історії назавжди.Пам’ятаймо всіх, хто постраждав тоді. Підтримуймо тих, хто бореться зараз. Творімо історію, у якій ми будемо переможцями!
Обговорили підтримку переселенців із Херсонщини та допомогу українцям, котрі постраждали від війни. Зустрівся з головою Херсонської обласної ради Олександром Самойленком. Участь у зустрічі взяв також депутат Чернівецької обласної ради Олександр Шкурідін і керівник благодійного фонду «Ми поруч. ЮА» В’ячеслав Нагірняк. Від початку повномасштабного російського вторгнення Буковина стала прихистком для понад 100 тисяч українців, котрі втратити рідні домівки. Крім того, у наш край релокувалися чимало підприємств. У межах своєї компетенції Чернівецька обласна рада максимально залучає гуманітарну допомогу, у тім числі від міжнародних благодійних організацій, аби створити комфортні умови перебування для вимушених переселенців. Олександр Самойленко подякував за допомогу жителям Херсонщини, а також за те, що Чернівецька обласна рада виділила приміщення для Херсонського обласного архіву, який може зберігати у нашому краї матеріали, поки триває війна. Адже під час окупації міста росіяни пограбували установу та вивезли частину історичних документів. Я запевнив колегу, що буковинці разом із незламною Херсонщиною та її людьми і ця підтримка тривала й непохитна.
Виростаючи, діти часто уявляють, що їхні найдорожчі завжди залишатимуться поруч. Мама тихенько будитиме вранці, допомагатиме впоратися з усіма проблемами і біля неї ніколи не буде страшно. Діти виростають, а разом із ними зростає мамина любов. Така особлива… Велика й безумовна, щоб тримати за руку, якщо увесь світ відвернувся. І байдуже на те, 5 тобі чи 35. Щоб подумки обіймати, коли далеко. Обережно, не турбуючи, торкатися своєю ніжністю дитячого серця. Так уміють тільки мами.Мами, чия молитва лине через тисячі кілометрів, щоб вберегти дитину на фронті чи втішити у важку хвилину. Які мають хоробрість чекати синів і доньок з війни, підбадьорювати й розуміти. Попри втому й страх, виховують дітей, поки батько захищає країну. Мами, котрі змушені говорити, що тато тепер на небі й знаходити силу справлятись та надихати. Які втратили… Але продовжують любити своїх та усіх дітей України. ❤️Дорогі наші, низький уклін кожній із вас! Щоб тривоги відступили, а на серці було тепло та спокійно. Дякую вам, українські матері!
TGLIST.COM.UA
