Він майже півтора року провів на нулі – захищав Харківщину і Донеччину. Будівельник Кирило Сідак пішов на фронт у перші тижні повномасштабної війни. Служив у 31-й бригаді імені генерал-майора Олександра Радієвського Національної гвардії України, був гранатометником. Доводилося стояти проти «Ахмату», відбивати атаки, котрі тривали понад добу. Усі випробування Кирило гідно витримав. Нині він повертається до цивільного життя – виховує синів та відновлює здоров’я. Олександр Запаранюк до війни серйозно займався тайським боксом, тренував дітей. Та коли на Україну посунула російська орда – долучився до війська. Навчався у Великій Британії, служив розвідником у 77-й окремій аеромобільній бригаді десантно-штурмових військ ЗСУ, згодом – у «Азові». Захищав Донеччину, зокрема місто Соледар. Тут були штурми, вилазки в тил ворога. Росіяни атакували наших бійців фосфорними боєприпасами. Те, що вдалося вижити, Олександр Запаранюк вважає справжнім дивом. Нині Кирило та Олександр працюють із молоддю у військово-патріотичній громадській організації «Центурія». Проводять вишколи, навчають тактичній медицині, передають свій безцінний досвід. Подякував воїнам за захист, мужність і витримку та вручив їм відзнаки голови Чернівецької обласної ради «Незламні». Упевнений, що із такими наставниками ми обов’язково виховаємо гідне покоління українців.