Зараз моя робота складається з багатьох різноманітних дій: супервізія, семінари, консультації, тут зйомка рілза, там написання текстів… Є те, що приносить радість і кайф, є щось дуже цікаве, від чого підвищується мотивація, але є й рутинне – те, що підвищує тривогу й не подобається. Та без гарного не було б поганого і навпаки – усі ці дії взаємопов’язані. Саме вони й мотивують мене робити щось нове.

🔥

Щось створювати – взагалі моя найбільша мотивація. Але для цього потрібен ресурс. І я з такою ніжною ностальгією згадую той недовгий проміжок щасливого часу, який я бажаю кожному у дорослому віці! Коли в тебе майже немає відповідальності, тебе хтось утримує фінансово й уважний до твоїх потреб, а ти тим часом можеш займатись усім, чим завгодно. Тоді я читала книги, ходила гуляти в розслабленому темпі – було класно-класно… З практики я знаю, що довго цей період не триває – бо рано чи пізно з’являється те саме «шило». Треба ж самій щось робити, комусь щось доводити, собі в першу чергу. Але який же він класний, цей період. Навіть самі спогади про нього…

🙂

До чого я веду: тоді в мене були великі зміни в житті, я вчилася, пізнавала багато нового, цікавого. А зараз я сама хочу вчити. Хоча ні – не зовсім так. Я хочу ділитися з вами тим, що знаю.Я з вами надовго, йтиму поруч. І ми будемо помаленьку робити кроки вперед, будемо діяти й отримувати від цього задоволення, звісно, користь. Напишіть в коментарях, хто з нами тут в Телеграм-каналі є. Давайте знайомитись.#думки_супервізора