Мене завжди дивувало, наскільки часто екшн ігри нехтують глибиною тактичної складової своїх бойових систем. Звісно, вони не ігнорують її, але зазвичай все ж фокусуються на реактивному стилі бою, а не на його плануванні. Хоч менеджмент ресурсів, крауд контроль чи позиціювання присутні майже у всіх проєктах такого типу, вони рідко є критичними. І це можна зрозуміти, адже якби тактика в екшнах була найважливішим елементом — то найбільше навантаження лягало б на бажання гравця експериментувати із стратегією, вчитись на власних помилках та на його терпіння. Що може створити фруструючий досвід. Я думаю що саме тому більшість таких ігор робить виконання ключовим елементом, зводячи тактику до більш тривіальної ролі. І хоч це й працює на імітацію тактики, особисто мені цього ніколи не вистачало. Допоки не вийшла Forestrike. ‍ Новий проєкт від авторів Olija досліджує саме тактичний аспект клішованих східних бойових мистецтв, і через це жанрово фактично є одночасно й екшном, й пазлом. Найцікавіше, що гра елегантно вирішує описану вище проблему, зменшуючи тиск на гравця, згладжуючи криву його навчання, а потім-таки перевіряючи отриманий досвід по-справжньому. Ви гратимете учнем школи бойових мистецтв, що повинен звільнити ув'язненого імператора. Для кожної із спроб треба обрати одного із п'яти майстрів, від яких залежить ваш бойовий стиль, та пройти чотири рівні, що складаються із процедурно згенерованих бойових сцен. Традиційно, в цьому роуґлайтовому пакеті є також: пасивні артефакти; вивчення купи нових бойових технік, кожна з яких може кардинально міняти ваш стиль; магазини; челенджі та, звісно ж, перманентну смерть. Все це логічно і очікувано. От тільки ці елементи потрібні не для реграбельності, а для тренування гравця. Бої тут настільки хитрі, щоб неправильне позиціонування, помилка з ресурс менеджментом чи невдале виконання означали програний за кілька секунд забіг. Арсенал гравця на початку дуже обмежений. Одноразова здібність що дозволяє уникнути шкоди, два типи атаки, можливість користуватись знайденою зброєю... все. При цьому битиметесь ви завжди проти натовпу ворогів, у яких є власні одноразові здібності, зброя, особливості поведінки, різні види атак, кількість здоров'я чи навіть броні. Саме тому я кажу що гра одночасно й екшн, й пазл, адже для перемоги треба контролювати та використовувати на свою користь переміщення ворогів, їхні ресурси, поведінку і навіть кількість. Разом із важливістю виконання це означає, що вам доведеться багато програвати, перш ніж ви переможете, так? У якійсь іншій грі можливо і так, але не у Forestrike. Бачте, протагоніст володіє магічною здібністю, що дозволяє йому передбачити абсолютно всі елементи бою до того, як він відбудеться "насправді". Перед кожним боєм ви можете нескінченну кількість разів спробувати пройти його у голові протагоніста. Ви можете експериментувати із наявними в бою елементами, стільки часу, скільки вам буде потрібно, нічого не втрачаючи. Це майже механіка-сейвскам, що позбавляє гравця страху програшу. Принаймні частково, адже як тільки ви будете готові — доведеться відтворити бій в "реальності". В цьому випадку ризик вам вже відомий, але завжди все може піти не за планом. Таким цікавим чином формується унікальна система бою, де тактика настільки ж важлива, наскільки й виконання. Якщо додати у мікс красивий піксель арт, приємну музику, цікаві бойові стилі та непогано написані діалоги, то може здатись що це й робить гру чудовою. Але схоже що розробники, немов ті майстри що суворим поглядом оцінюють самовпевненого учня, не вважають що цього достатньо, щоб ви пройшли їхню гру. Справжнє закінчення тут можна отримати одним способом: пройти забіг без передбачень. Коли я це усвідомив, то подумав що "майстри" знущаються із мене. Але як це буває у творах про кунг-фу, вони знають краще. Всі забіги із передбаченням є одним великим тренуванням гравця. Зменшуючи ризики та тертя, але змушуючи вчитись, гра готує до того, що передбаченням користуватись доведеться вже гравцю у своїй голові, а не протагоністу. Саме досвід під час всього цього процесу робить Forestrike особливою.