Banquet for Fools пахне мокрими від роси грибами та листям, що нагадує наступну весну між порослих руїн; вигляда як глина що її ліплять дріади у живій печері; звучить як древній ліс, який пам'ятає забагато про відьму, що краде тут дітей; на доторк ніби навмисне зістарена мапа, підписи до звивистих ходів на якій писались вашим почерком; а на смак мов деревна кора, прогризши яку достатньо глибоко оголяється густющий п'янкий мед. Щось, що спочатку сприймається вельми знайомо, згодом відлунюється чимось геть незнаним десь на стінках шлунково-кишкового, чи то мозкового, тракту. У жанрі, що десятиліттями переварює сам себе. Не старе по-новому, а нове по-старому. Зручний дискомфорт. Логічна неочевидність. Неприємне задоволення. Така шорсткість відгонить людським. І хоч це може здатись безкраїм морем, хвилі якого б'ють частіше ніж заспокоюють, це означає, що пливти по ньому слід обережно і з думкою, або ж не пливти взагалі. Бо бенкет цей може й для дурнів, та лише кмітливість дозволить залишитись після нього ситим.