Telegram statistics channel - @NationalRepository

ЧОМУ ПІДРОБЛЕНІ СТАТТІ, СТВОРЕНІ ЗА ДОПОМОГОЮ ШІ, СТАНОВЛЯТЬ ЗАГРОЗУ ДЛЯ АКАДЕМІЧНИХ ПУБЛІКАЦІЙ На сайті Times Higher Education опублікована стаття Сонджина Хонга «Підроблені статті, створені за допомогою штучного інтелекту, становлять нову загрозу для академічних публікацій». У ній автор зазначає, що як редактор, він отримує від «підставних авторів» підроблені статті, що складаються з раніше опублікованих ними, текст яких змінено за допомогою ШІ. Сонджин задається питанням, чому це відбувається, а також ділиться своїми міркуваннями. За останні місяці йому довелося працювати з 20-ма рукописами, які на перший погляд були схожі на нові дослідження, але при детальному розгляді виявилися раніше опублікованими роботами, переписаними за допомогою ШІ. Структура, методи і навіть малюнки та таблиці були практично ідентичні оригіналам, але при цьому статті мають аномально низькі показники схожості тексту. У той час як справжні рукописи зазвичай показують близько 10-15% схожості в iThenticate, ці підробки показують лише близько 2-5%, ніби вони були навмисно створені для того, щоб уникнути детекції зловживань. Такі низькі оцінки, як правило, пояснюються розпливчастими формулюваннями, згенерованими ШІ, в яких загальноприйняті наукові терміни замінені менш точними виразами. Більше того, багато посилань, схоже, вставлені випадковим чином, а деякі взагалі не мають відношення до теми дослідження. Іноді статті приписуються неіснуючій людині із зазначенням афіліації відомого університету. І це не помилки через необережність, а навмисні дії. Але навіщо такій людині відправляти до журналу роботу під вигаданим ім'ям? Чим це йому допоможе? Це може бути скоординованою спробою наповнити журнали дезінформацією та псевдонауковими даними, посіяти плутанину і підірвати довіру до певних галузей знань або видавництв. Можливо, таким чином розробники програм на основі ШІ перевіряють їхню ефективність: чи зможе ШІ обдурити редакторів і рецензентів журналів, змусивши їх повірити, що стаття нова і справжня? Якщо рукопис складений з фрагментів декількох статей або оглядова стаття складена шляхом змішування матеріалів з десятків джерел, виявлення порушень стає набагато складнішим. Редактори та рецензенти володіють навичками оцінки наукової якості рукописів, а не виявлення фальшивок, створених штучним інтелектом. І без відповідної підготовки їм буде непросто, особливо в умовах високого редакційного навантаження та відсутності глибоких знань по темах, що розглядаються. Сонджин вважає, що редакторам потрібна допомога: упровадження більш ефективних інструментів для відсіювання рукописів на етапі подання робіт, включаючи інструменти визначення авторства та «чорні» списки відомих шахраїв, процедури перевірки осіб, (наприклад, запит ідентифікаторів ORCID), поліпшення навичок розпізнавання «тривожних сигналів». Підвищення обізнаності про підтверджені випадки шахрайства з використанням ШІ та активний обмін інформацією між редакторами, рецензентами й дослідниками матимуть вирішальне значення для формування культури протидії підриву основ наукової довіри.Детальніше: https://qrpage.net/qr/FEUyI

ПОРАДИ ЩОДО СТВОРЕННЯ Й ПІДТРИМКИ ЕКОЛОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВНа сайті Times Higher Education опублікована тематична добірка статей «Більш екологічне майбутнє вищої освіти». У ній зібрані поради щодо мотивації у справі створення більш екологічних університетів. Стале майбутнє залежить від передових світових інновацій, сміливих досліджень, освіти, взаємодії з громадськістю та обміну знаннями між вченими та промисловістю. За розумно організованого підходу університети можуть забезпечити всі ці елементи, якщо створять належні умови для педагогів та здобувачів освіти для фокусування на кліматичних цілях. Тематична підбірка ТНЕ пропонує рекомендації для світової вищої освіти щодо створення більш екологічних інститутів, досліджень і викладання. Ресурси охоплюють практичні дії з просування сталого розвитку - від впровадження ЦСР у навчальні курси та програми, до скорочення відходів у кампусах та виховання наступного покоління лідерів у галузі охорони навколишнього середовища. Доступний для ознайомлення ресурс наразі містить двадцять дві статті, присвячені актуальним питанням використання Цілей сталого розвитку для сприяння інноваціям; критичним підходам до включення ЦСР до навчальних програм; подоланню розриву в обізнаності щодо ЦСР; п'ятиетапній структурі інтеграції сталого розвитку у вищу освіту; упровадженню Цілей сталого розвитку у навчальні програми за допомогою міждисциплінарного підходу; підготовці студентів університетів до лідерства у вирішенні проблеми зміни клімату; залученню студентських голосів до ініціатив «зеленого» кампусу; спільної роботі зі студентами для розроблення стандартів освіти у галузі сталого розвитку; підтримці екологічного ШІ; створенню «зеленого» кампусу тощо.Детальніше: https://qrpage.net/qr/gyIxc

ПОМИЛКОВІ УЯВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ПРО ВИЩУ ОСВІТУНа сайті Times Higher Education опублікована стаття Хелен Пакер «Опитування показало, що громадськість сильно переоцінює рівень «жалю про закінчення вишу»». У ній обговорюються результати нового дослідження Інституту політики при Королівському коледжі Лондона та Інституту політики вищої освіти, яке вивчало суспільні уявлення про значимість вищої освіти. За його даними, по факту менше випускників шкодують про вступ до університету, ніж прийнято вважати, також громадськість ставиться до університетів більш прихильно, ніж люди собі уявляють. В опитуванні взяли участь понад 2 тис. осіб, які висловились, що 40 % випускників не вступили б до університету, якби заздалегідь точно оцінювати значення вищої освіти, але фактична частка тих, хто висловлює жаль про набуте навчання – лише 8 %. Випускники також менше стурбовані «освітніми» боргами, ніж прийнято вважати: про те, що борги негативно вплинули на життя вважали 49%, а реально такі оцінки надали лише 16% респондентів. Більшість людей знають, що англійські студенти беруть багато кредитів, вони недооцінюють їх розмір десь на 10 тис. фунтів стерлінгів (в середньому 53 тис. фунтів стерлінгів). Виявлено помилкові уявлення про надбавку за вищу освіту (суму, яку заробляють ті, хто закінчив університет, у порівнянні зі своїми однолітками, які цього не зробили). Більшість людей висловились, що плата за навчання зростала швидше за інфляцію з 2012 року, хоча насправді це не так. Люди недооцінюють частку іммігрантів за навчальними візами, не мають достеменного уявлення про те, що роблять іноземні студенти через три роки після закінчення навчання (найпопулярнішою відповіддю було те, що вони залишилися у Великій Британії працювати, хоча насправді більшість виїхала). «Люди, очевидно, не приділяють сектору вищої освіти стільки уваги, скільки ми», - заявив виданню Times Higher Education Боббі Даффі, директор Інституту політики. Насправді вони сприймають інформацію від ЗМІ, від політиків. Однак враження, що люди негативно ставляться до університетів, - навіть якщо це неправда, буде «визначати пріоритети і реакцію» політиків, які прагнуть отримати голоси виборців, додав Даффі. Детальніше: https://qrpage.net/qr/yYNoV

МИ НЕ РЯТУЄМО СВІТ. МИ ЗАЙМАЄМОСЯ НАВЧАННЯМ ТА ДОСЛІДЖЕННЯМИ На сайті Times Higher Education опублікована стаття Кріса Хавергалу «Майкл Спенс: «Ми не рятуємо світ. Ми займаємося навчанням та дослідженнями»». У ній автор зазначає, що британським університетам не потрібно перебільшувати свою значимість для окремих осіб чи суспільства в цілому. Коли справа доходить до самопрезентації університети кажуть «ми чудовий, казковий, найкращий університет у світі». І так роблять майже усі. Звісно, це твердження зазвичай не відповідає дійсності. Університети говорять про свій надзвичайно важливий суспільний вплив, звертаючись до аудиторії зі словами «вам так пощастило, що ми у вас є, ви повинні бути вдячними». Фактично ці вислови відзеркалюють підходи маркетингових команд у кампусах по всьому світу. Вони викликають занепокоєння, адже в епоху, коли соціальна ліцензія закладів вищої освіти піддається сумніву з багатьох причин (щодо якості та точності академічних кваліфікацій, які вони пропонують, щодо цінності та актуальності їхніх досліджень, щодо їхньої ролі як форумів для відкритих дебатів) університети розмивають свій справжній внесок. Думаю, що внаслідок перебільшення внеску ЗВО у вирішення світових проблем, надання необґрунтованих обіцянок та завищених оцінок, люди втратили довіру до цінностей вищої освіти, а це – насправді дивовижні дослідження, які змінюють життя та надають реальні можливості людям, для яких університетська освіта є правильним рішенням для наступного етапу їхньої освіти та кар’єри. Отже, якщо університети збираються повернути собі привілейоване становище у суспільстві, ключовим пріоритетом для них має стати вирішення проблеми власної ідентифікації. Слід відмовитись від зверхньої заангажованої позиції та забезпечити відкритий обмін ідеями, зламати ідеологічні монокультури, в рамках яких студенти та викладачі не можуть вільно висловлювати погляди. Існує модель зростання та модель оптимізації, - чи слід скорочувати навчальний заклад відповідно до нових реалій чи підтримувати його на постійному рівні, у т.ч. завдяки максимально широкому залученню іноземних студентів? Насправді позбавлення університетів соціальної ліцензії на діяльність — це не просто питання громадської думки, заголовків у ЗМІ чи політичних настроїв. Можливо, це пояснює чому західні уряди розраховують на університети як на рушійну силу економічного зростання та підтримують програми перепідготовки кадрів, але разом із тим неохоче виділяють їм достатнє фінансування для цієї мети. Як вихід розглядається створення зарубіжних філій. Але на думку автора статті це «доволі складно реалізувати у потрібному масштабі. Ви відправляєте персонал на навчання, обіцяючи той самий рівень, що і в Лондоні, але йдеться про, наприклад, Аліс-Спрінгс. Це важко, бо співробітники виявляють ентузіазм і займаються цим ефективно лише нетривалий час, але потім усвідомлюють, як далеко Аліс-Спрінгс знаходиться. Або ви наймаєте по місцевий персонал і керуєте університетом у чужій країні без комплексу соціальних, культурних та політичних мереж та капіталу, необхідних університету для успішного функціонування». Є багато питань, на які британські університети мають відповісти.Детальніше: https://qrpage.net/qr/8akqB

SCIENCE-POLICY INTEGRATION PROGRAMМіністерство освіти і науки України інформує про старт відбору науковців для участі у навчальній програмі «Science-Policy Integration Program». Конкурс проводиться у рамках дій «Science and Innovation Fund for Ukraine», спрямованих на формування сталих зв’язків між науковою спільнотою та сферою ухвалення державних рішень в Україні. Учасники проєкту отримають корисні знання та навички для пошуку рішень та подолання суспільних викликів на основі власної експертизи. Перший етап тренінгової програми відбуватиметься онлайн та офлайн восени 2025 року і полягатиме у взаємодії з міжнародними менторами й експертами, дозволить зрозуміти, як наука може допомагати ухваленню державних рішень, які інструменти «policy engagement» є ефективними. Другий етап призначений для відібраних за результатами навчання на першому етапі учасників, які долучатися до річної оплачуваної fellowship-програми, яка дасть змогу застосувати дослідницьку експертизу безпосередньо під час розроблення політик у державних органах та публічних інституціях. Взяти участь у конкурсному відборі можуть науковці та дослідники, які мають громадянство України; працюють в українських дослідницьких установах чи університетах або пов'язані з ними; мають науковий ступінь або є аспірантами; зацікавлені у застосуванні свого досвіду у підготовці та реалізації державної політики; мають достатній рівень володіння англійською мовою для участі в навчанні. Програма покриває усі витрати учасників на мобільність під час офлайн-модулів, які заплановані на вересень-листопад 2025 року. Заявку на участь можна подати до 25 вересня 2025 року. Детальніше: https://qrpage.net/qr/AdOjs, https://qrpage.net/qr/6DHxc, https://qrpage.net/qr/xsNKk

ЧИ ПОВИННІ ВЧЕНІ ВІДЧУВАТИ ПРОВИНУ ЗА ЕКОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ШІ? На сайті Times Higher Education опублікована стаття Кел Іннес «Вчені не повинні відчувати провину за вплив використання штучного інтелекту на навколишнє середовище». У ній автор закликає зосередитися на використанні енергії та води штучним інтелектом там, де це може мати найбільше значення, і вимагати щодо цього відповідальності саме від розробників ШІ. Останнім часом активно дискутується серед університетських співробітників та студентів питання взаємозв’язку використання штучного інтелекту та зміни клімату. Такі інструменти, як ChatGPT, Copilot та Gemini, що дедалі більш активно і масштабно використовуються науковцями для підготовки навчальних матеріалів, адміністративними працівниками - для керування поштовими скриньками, дослідниками - для узагальнення наукової літератури. Одночасно зростає кількість публікацій, де обговорюється зростання енергоспоживання при роботі штучного інтелекту, інтенсивне використання води центрами обробки даних для охолодження обладнання. Звісно, університети мають допомогти співробітникам і студентам зрозуміти вплив цифрових інструментів на навколишнє середовище, дізнатись про широкий спектр позитивних та негативних сторін використання ШІ. Нещодавно проведене галузеве опитування показало, що менше половини викладачів можуть комфортно справлятися зі своїм робочим навантаженням. Їх, звісно, турбує використання енергії та води штучним інтелектом, але це зона відповідальності розробників ШІ: вони мають забезпечити прозору звітність про використання енергії та екологічний вплив інфраструктури. Урядам також слід посилювати регулювання, оновити стандарти та застосовувати стимули для більш екологічної роботи центрів обробки даних. Не можна ігнорувати той факт, що не всі моделі та інструменти ГШІ однакові. Генеративні чат-боти становлять лише невелику частину загального споживання енергії, пов'язаного зі штучним інтелектом. Дійсно велике споживання енергії відбувається, наприклад, при вирішенні завдань створення та аналізу відео, забезпеченні цільової реклами тощо. Кел Іннес вважає, що екологічну загрозу становить не окремий користувач, який покладається на ChatGPT для підсумовування нотаток із зустрічей або використовує Copilot для написання електронного листа, а неконтрольоване розширення непрозорої інфраструктури, відсутність системи збирання та оприлюднення даних про екологічний вплив технологічних компаній. Індивідуальна обізнаність – це добре. Вона допомагає робити обґрунтований вибір, викликати необхідність змін та притягувати інституції до відповідальності. Але не треба плекати індивідуальну провину - це не вирішить проблему! Потрібне розумне регулювання, прозорість та підзвітність на системному рівні.Детальніше: https://qrpage.net/qr/Okop5

ЩО МАЮТЬ ЗНАТИ АВТОРИ ПРО КНИЖКОВЕ ВИДАВНИЦТВОНа сайті Times Higher Education опублікована стаття Харві Граффа «Автори, ви упевнені, що нове видання вашої книги - єдине на ринку?». У ній автор говорить про те, що коли великі видавництва купують невеликі, вони також отримують їхні права на книги, але не завжди ці права дозволяють перевидання книжок згоди автора. Харві розповідає про випадок з власного життя, коли кілька років тому він готував нові видання двох своїх раніше виданих книжок і зіткнувся із тим, що воні вже перевидані без будь-якого на це законного дозволу з боку автора. Це, вважає Харві, - символ 21-го століття і поточної трансформації видавничої справи. Коли відбувається поглинання великими міжнародними видавничими конгломератами малих видавництв, здається, що для цих гігантів нормально перевидавати раніше видані та готувати нові видання книг зі спадку малих видавництв. Але дуже часто вони не перевіряють достатньо ретельно (а чи перевіряють взагалі?) статус відповідних авторських прав. У випадку, що розглядається, видавництво «Transaction» було придбано «Taylor and Francis» у 2016 році. Переговори з видавництвом щодо негайного вилучення несанкціонованих видань з друку та продажу й надання офіційної заяви про визнання законних авторських прав та повернення їх були важкими. Зрештою ця історія закінчилася добре, але такі інциденти є непоодинокими. Харві Графф каже, що майже все, чому він навчився у галузі прав інтелектуальної власності упродовж чотирьох десятиліть своєї наукової публікації понад 30-ти книг, тепер виглядає абсолютно застарілим знанням. Він виніс багато нових уроків з ситуації незаконної публікації своїх творів та закликає усіх бути обережними, знати свої права, регулярно перевіряти статус усіх опублікованих книг, зокрема – шляхом пошуку в інтернеті за назвою книги та актуальними списками видавців. Також слід вчасно попереджати своїх аспірантів робити те саме, коли вони почнуть публікувати свої роботи. Адже видавничі стандарти у майбутньому, ймовірно, лише погіршуватимуться, оскільки видавнича справа дедалі більше еволюціонуватиме від сумлінного невеликого виробництва до хрестоматійного прикладу небезпек монополістського капіталізму.Детальніше: https://qrpage.net/qr/8g2LB

ЧИ ЗМОЖУТЬ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПЕРЕЖИТИ ЩЕ ОДНУ ФІНАНСОВУ КРИЗУ? На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джульєтти Роуселл «Чи зможуть освітні технології пережити ще одну фінансову кризу?». У ній автор зазначає, що скорочення фінансування університетів призвело до того, що вони припинили співпрацю з постачальниками послуг, які колись обіцяли їм революціонізувати онлайн-навчання. Чи достатньо нинішнього величезного попиту саме на курси штучного інтелекту, щоб урятувати онлайн-освіту? Компанії, що працюють у галузі освітніх технологій, можуть стати жертвами фінансових потрясінь у ключових університетських системах, але вони все ще «намагаються знайти чітку мету». Експерти вважають, що посилена увага до безперервного навчання упродовж життя та новий попит, зокрема – щодо опанування технологій штучного інтелекту, можуть їх врятувати. Десяток років тому постачальники онлайн-навчання, такі як Coursera, EdX та FutureLearn, здобули популярність завдяки масовим відкритим онлайн-курсам (Moocs). Та усі вони зіткнулися з фінансовими труднощами після того, як інвестиції, що досягли піку під час пандемії, - вичерпалися. Більшість з них наразі зосередились на професійному розвитку, пропонуючи як індивідуальні моделі підписки, так і партнерські угоди з університетами, що забезпечують зручний доступ для студентів. Багато закладів вищої освіти погодилися проводити курси на цих платформах. Тепер університети Великої Британії та США скорочують витрати на тлі фінансової та політичної невизначеності, внаслідок чого згадані угоди про партнерство перебувають під пильною увагою. Ніл Мослі, консультант з онлайн-навчання, фіксує, що багато постачальників зараз пропонують «зомбі-курси», які ніхто не відвідує, а «низка університетів вирішила взагалі припинити партнерство». Багато університетів вивчають можливість пропонування подібних курсів, використовуючи власний персонал та ресурси, а спроби компаній у сфері освітніх технологій пропонувати ступені та мікроакредитації мали різний рівень успішності. Компанії отримали прибуток від курсів зі штучного інтелекту на тлі нинішнього величезного попиту на отримання відповідних навичок. Зокрема, Coursera нещодавно опублікувала вражаючі показники зростання доходів. «Одна з головних причин їхнього успіху на даний момент полягає в тому, що вони дуже швидко та гнучко розробляють курси зі штучного інтелекту і мають справді значний приріст студентів на такі спеціальності», говорить Н. Мослі. Moocs все ще можуть відігравати певну роль у вищій освіті, якщо дивитися далі їхніх початкових прагнень. Ці платформи можуть бути ефективними, якщо їх інтегрувати у навчання на бакалавраті як ресурс, подібний до підручника, але їхній найбільший потенціал полягає у професійному розвитку. «CoMoocs» - спільно розроблена масова відкрита онлайн-співпраця університетів та платформ, яка використовує відкриті онлайн-платформи для створення соціального та спільного навчання для фахівців, має майбутнє. Детальніше: https://qrpage.net/qr/gdYRc

УНІВЕРСИТЕТИ ЗАДОВОЛЬНЯЮТЬ ЧАСТИНУ ПОПИТУ НА НАВЧАННЯ ШІНа сайті Times Higher Education опублікована стаття Патріка Джека «Університети задовольняють частину попиту на навчання з питань штучного інтелекту». У ній автор зазначає, що згідно з результатами дослідження компанії «Validated Insights», вища освіта має величезний потенціал для залучення «масштабної кількості зацікавлених студентів», які мають інтерес до навчання у сфері штучного інтелекту. Цей запит з боку здобувачів освіти стрімко зростає, але вища освіта наразі задовольняє лише незначну частину попиту. Експерти вважають, що не менше 57 млн. людей у США зацікавлені в опануванні навичок роботи з інструментами, побудованими на основі штучного інтелекту, тоді як лише 8,7 млн. наразі вивчають ГШІ, причому дві третини з них роблять це самостійно за допомогою відео, онлайн-читання та інших навчальних ресурсів, а третина - через структуровану та контрольовану навчальну програму. Лише 7 тис. (0,2%) вивчають штучний інтелект за кредитною програмою закладу вищої освіти. Згідно зі звітом, перший бакалаврський ступінь з цієї дисципліни був запроваджений Університетом Карнегі-Меллона у 2018 році. Упродовж наступних п'яти років кількість студентів, які навчаються на програмах зі штучного інтелекту в коледжах та університетах, щорічно зростала на 45 %. Біля 1 % навчальних закладів наразі пропонує ступінь магістра зі штучного інтелекту, 2,5 % - ступінь бакалавра, а від 3 до 5 % пропонують програми без отримання ступеня. Університет штату Нью-Йорк у Буффало зафіксував зростання кількості студентів магістратури зі штучного інтелекту у 20 разів з 2020 по 2024 рік. «Наявні дані свідчать, що існує значний попит на професійну освіту та навчання на робочому місці у галузі штучного інтелекту та пов’язаних зі штучним інтелектом галузей… Цей ринок, ринок освіти та навчання у сфері штучного інтелекту, має потенціал для неймовірного, можливо, вибухового зростання», говорить Брейді Колбі, керівник відділу маркетингових досліджень «Validated Insights». Компанії у галузі освітніх технологій скористалися цією можливістю та обслуговують понад 99 % тих, хто хоче підвищити свою кваліфікацію у галузі штучного інтелекту. Через 14 місяців після запуску ChatGPT кількість учасників курсів зі штучного інтелекту на таких платформах, як Coursera та Udemy, зросла до 3,5 мільйони осіб. «Ураховуючи очікуваний високий попит на вивчення штучного інтелекту, важливо акцентувати увагу, що наразі дуже мало слухачів навчаються за кредитними програмами... Якщо навчальні заклади, що видають дипломи, зможуть синхронізувати свої програми та охопити цю величезну кількість зацікавлених студентів, винагорода університетів може бути надзвичайно високою». За оцінкою Statista, сукупний ринок штучного інтелекту в США у 2025 році становитиме 74 млрд дол.Детальніше: https://qrpage.net/qr/vMhiB

ПРОБЛЕМА ВІДКЛИКАННЯ СТАТЕЙ ТА СПРОСТУВАННЯ ВИКЛАДЕНИХ У НИХ ПСЕВДОНАУКОВИХ МАТЕРІАЛІВ На сайті Times Higher Education опублікована стаття Девіда Сандерса «Спростування статті про «життя на основі миш'яку» – це добре, але сам процес був отруйним». У ній йдеться про недоліки спільної роботи рецензентів, редакторів, журналістів та авторів, що призвели до 15-річної боротьби за відкликання статті, яку взагалі не слід було публікувати. Автор задається питанням, чи створює відкликання статті з причин, відмінних від неправомірних дій, небезпечний прецедент? Він вважає, що ні і пояснює чому. У складі прес-релізу Національного управління з аеронавтики та дослідження космічного простору США (NASA) було повідомлення про «астробіологічне відкриття, яке вплине на пошук доказів існування позаземного життя» - йшлося про «відкриття» мікроба, здатного жити навіть за відсутності фосфату – елементу, який раніше вважався необхідним для життя. Бактерія, про яку йде мова, нібито могла рости за відсутності фосфату та включати миш’як замість фосфору до своєї ДНК та РНК. Прозвучало багато гучних заяв про значення дослідження, описаного у статті, одночасно опублікованій в онлайн-журналі Science. Слід зауважити, що навіть під час цієї, відверто кажучи, незручної події, пролунали тривожні дзвіночки: один з учасників дискусії м’яко заперечив проголошені твердження. Назвавши себе буркотливим, хімік Стівен Беннер спокійно та доброзичливо показав, що мало місце ненаукове обґрунтування і тим самим зруйнував його правдоподібність. Більшість наукової спільноти одразу зрозуміла, що стаття – безглузда, вона порушує усталені хімічні норми, а докази – нічим не підтверджені. Але більшість ЗМІ некритично розрекламували цю статтю, назвавши її провісником наукової революції. Навіть деякі вчені долучилися до цього: один фізик-коментатор написав у «The Wall Street Journal», що стаття «означає, що тепер кожен підручник з біології має бути переглянутий. Навіть саме визначення життя, можливо, доведеться змінити». Інші науковці запекло чинили опір, наприклад мікробіолог Розі Редфілд, наголошував на відсутності реальних доказів включення миш'яку до бактеріальної ДНК, він писав про це у своєму блозі у рамках післяпублікаційної дискусії. Іштван Чабай та Еорс Сатмарі, як і Девід, виявили, що розрахунки та статистика, які використовували автори, були підозрілими. Насправді автори статті про миш’як знали про ці проблеми, але очевидно, були настільки захоплені своїми гіпотезами, що бажали позбутися критичного ставлення до фактів - ретельної перевірки результатів та їх належної інтерпретації. І навіть зараз, коли статтю нарешті відкликали, автори все ще не бажають визнати, що вона була принципово недосконалою, хоча цей факт був очевидним вже у момент публікації. Під тиском численних критичних публікацій у публічному аналізі цієї статті журнал змушений був опублікувати поряд з нею безпрецедентні вісім «технічних коментарів», які повністю вичерпали майже кожен її аспект. Позиція авторів була надзвичайно слабкою, відповіді на закиди рецензентів - нещирими та здебільшого недоречними, хоча і вони також були опубліковані. Чому видання, що розрекламувало результати дослідження з хибними висновками у 2010 році, не заявило про неправдивість наведених фактів і висновків, коли це стало незаперечним? Тут є підстава для важливих для нас уроків щодо академічної доброчесності, залучення наукової громадськості, забезпечення довіри до науки.Детальніше: https://qrpage.net/qr/0zFFM, https://qrpage.net/qr/H0mDQ