ШI-СЕРВІС ДЛЯ УКРАЇНЦІВ .З 14 по 23 листопада 2025 року в онлайн-форматі відбудеться перший державний ШI-хакатон «DiiaAIContest». Захід покликаний об’єднати інженерів, науковців, експертів з етичного використання ШІ задля створення нових ШI-рішень для державних сервісів. Під час заходу учасники працюватимуть над реальними кейсами інтеграції ШІ у застосунок «Дія», а десять команд із найкращими розробками зможуть презентувати їх на DemoDay. Хакатон буде зосереджений на трьох напрямах: ШI для державних сервісів (розроблення розумних асистентів, навігація у державних послугах та формування запитів відповідно до потреб користувачів); ШI-послуги для бізнесу та підприємців (створення сервісів для автоматизації звітності, юридичної підтримки, бухгалтерії для ФОПів і ведення бізнесу); ШI для оптимізації державних процесів (пришвидшення операційних завдань, аналіз документів, верифікація даних, прототипування нових сервісів). Переможці отримають гранти у розмірі до 8 тис. дол. США та менторську підтримку від найкращих експертів EPAM. Організатори: Міністерство цифрової трансформації України, EPAM Ukraine, WINWIN AI Center of Excellence. Детальніше: https://curly.click/r/202e, https://qrpage.net/qr/swqod, https://qrpage.net/qr/oRnUZ
ШІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗМЕНШЕННЯ КОГНІТИВНОГО НАВАНТАЖЕННЯНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ванесси Мар-Молінеро «ШI як інструмент доступу для нейрорізноманітного та міжнародного персоналу». У ній розглядається, як генеративний штучний інтелект може слугувати інструментом підтримки та зменшення когнітивного навантаження на рутинні завдання. Форматування документів, сортування пошти, редагування письмових звернень створюють енергетичне навантаження. Використання ГШІ може його зменшувати, якщо застосовувати його прозоро та етично. Наприклад, штучний інтелект може взяти на себе підготовку чернеток листів чи резюме, допомагати з мовними питаннями, розробляти шаблони та робити альтернативний текст для зображень. Багато працівників мають сумніви щодо доцільності використання ШІ, щоб це не виглядало як «обман» або прояв невмілості, особливо - в академічному середовищі, де цінується власна експертиза й чистота авторства. Щоб протидіяти цьому, інституції мають забезпечити чіткі етичні керівництва, а також відкритий і комфортний простір для обговорення. Доцільно скористатись наступними стратегіями: обмін досвідом; надання шаблонів, чек-лістів, прикладів та політик доступності; навчальні сесії для завдань типу «з чернеток до листів», «структура змісту», «редагування стилю»; моделі прозорого використання (наприклад, необхідні примітки на кшталт «чернетка з ШI-допомогою, відредаговано людиною») для нормалізації практики; наставництво та надання часу на тестування й опанування ШІ-інструментів. Коли ГШІ вбудовується як інструмент доступності, а не як заміна експертизи, він може значно зменшити бар’єри для нейрорізноманітного та міжнародного персоналу, надаючи їм більше ресурсів для фокусування на змістовній роботі, допомагаючи долати нерівність у кар’єрному зростанні, підвищити якість комунікацій і прискорити адміністративні процеси без втрати академічного контролю.Детальніше: https://qrpage.net/qr/XIfVd
ХВИЛЯ ПСЕВДОНАУКОВИХ ТЕКСТІВ, ЯКИМИ ЗАВАЛЮЮТЬ ВИДАВНИЦТВАНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Низькоякісні статті та статті, створені за допомогою штучного інтелекту, можуть захлеснути видавництва». У ній обговорюються результати проведеного Cambridge University Press опитування понад трьох тисяч дослідників щодо впливу ШІ наакадемічний процес. Вони висловили занепокоєння, що зростання кількості публікацій з низькою якістю чи з використанням контенту, згенерованого ШІ, може перевантажити систему рецензування і підірвати довіру до видавничої екосистеми. Зокрема, 53% вважають, що вплив ШІ на систему академічних публікацій буде негативним, і лише 18 % вбачають в ньому потенціал для покращення. Опитані висловлювали побоювання, що ШІ сприятиме збільшенню текстів, основаних на сумнівних наборах даних, що містять «галюцинації» (вигадування джерел і тверджень) у тексті й порушенню права інтелектуальної власності. Близько третини опитаних сказали, що через поширення ШІ буде важче отримати належне визнання власних наукових здобутків. Окрм того, посилюється загальний тиск на систему публікацій через зростання обсягу відкритого доступу і число проіндексованих статей: між 2016 і 2022 роком кількість статей зросла приблизно на 897 тис. (біля 6% на рік). 81% опитаних вважає, що обсяг робіт перевантажив систему рецензування, а 50 % пов’язують погіршення якості рецензії з масовістю поданих статей. Отже, слід припинити гонитву за кількісними показниками в академічному середовищі, а натомість переорієнтувати мотивацію на якість результатів. Необхідна декомпозиція оцінювання наукової діяльності, визнання інших форм внеску (наприклад, даних, програмного забезпечення, рецензій, викладацької роботи), використання альтернативних форматів публікацій і зменшення залежності від метрик журналів. Також видавці мають розробляти низьковартісні, масштабовані альтернативні шляхи публікації, які були б визнані науковою спільнотою. Автор попереджає про системну кризу наукової та видавчничої діяльності: коли кількість витісняє сенс, рецензування стає втратою часу, а наукова довіра — надто тонкою ниткою. Якщо університети, наукові журнали й фінансуючі інституції не переглянуть моделі мотивацій, система може зруйнуватися зсередини. Детальніше: https://qrpage.net/qr/hLeBX
ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ДИЗАЙНУ ПІД ТИСКОМ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Шарлотти фон Ессен «За межами проектування навчання: підтримка педагогічних інновацій у відповідь на ШІ». У ній автор розмірковує про те, що роль навчального дизайну в університетах останнім часом змінилася: стрімкий розвиток технологій штучного інтелекту призвів до того, що ШІ стає центром інновацій у навчанні, змінюючи фундаментальні підходи до педагогіки. Спершу навчальний дизайн слугував мостом між навчальними дисциплінами, технологіями й педагогічною наукою, допомагаючи викладачам адаптувати курси до онлайн і змішаних форматів. Але з часом він трансформувався: дизайнери (люди, що розробляють освітні моделі) все частіше беруть участь у масштабованих, індустріальних процесах, де акцент з інновацій переходить на швидкість виробництва контенту. Ці зсуви посилюють ризики: зосередження на ефективності замість змісту, уніфікація підходів, зменшення простору для творчості. Упровадження ШІ суттєво посилює ці тенденції. Якщо університети використовують ШІ лише для швидкої генерації навчальних матеріалів, вони ризикують поглибити модель «контентної конвеєрної лінії». Натомість потенціал ШІ полягає в тому, щоб звільнити час для рефлексії, експериментів і ризику — якщо інституції вкладуть ці ресурси в стратегії розвитку педагогіки, а не виключно в технологічне прискорення. Автор пропонує три ключові підходи: узгодження інновацій із цінностями закладу (будь-які нові методики мають відповідати місії та пріоритетам); створення спільнот практики серед викладачів (формування просторів, де можна обговорювати, ризикувати і спільно тестувати ідеї); інвестиції в педагогічне лідерство (окремі ролі, які спрямовують інновацію, підтримують викладачів і забезпечують зв’язок між стратегією й практикою). Справжні зміни в освіті не відбудуться, якщо університети не пересунуть центр уваги з технологій на педагогіку. Отже, хто поставить навчальний задум у центр освітнього процесу, той і зможе максимально ефективно скористатися потенціалом ШІ як каталізатора якості.Детальніше: https://qrpage.net/qr/4BFUO
ДОБІРКА ПОРАД ВІД УНІВЕРСИТЕТУ МАКАОНа сайті Times Higher Education опублікована добірка корисних ресурсів від університету Макао. Йдеться про дванадцять статей про результати досліджень та нововведення, підготовлених науковцями університету. Серед них: «Сприяння комерціалізації досліджень шляхом стратегічної співпраці»; «Розкриття ролі Макао в художньому обміні між Китаєм і Європою в XVII і XVIII століттях»; «Створення біобанку живих пухлинних тканин для підтримки персоналізованого лікування та досліджень»; «Побудова чистих, низьковуглецевих та безпечних міських енергетичних систем на основі інтернету речей»; «Розроблення нової технології скринінгу лікарських засобів для прецизійної медицини»; «Розроблення платформи традиційної китайської медицини на основі штучного інтелекту для пошуку ліків від нейродегенеративних захворювань»; «Розумна крихітна робототехніка»; «Цифрові інновації для побудови розумних міст майбутнього»; «Новаторські дослідження у галузі передових матеріалів»; «Як Університет Макао досягає глобального впливу завдяки своїй інноваційній дослідницькій екосистемі»; «Новаторська дослідницька структура та широкомасштабна співпраця для підвищення авторитету у світовій системі вищій освіті»; «Оптимізація розвитку талантів через цілісне та міждисциплінарне навчання»; «Міжнародноге зростання».Детальніше: https://qrpage.net/qr/byNUA, https://www.um.edu.mo/
ВІДКРИТИЙ ДОСТУП В УКРАЇНІ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕПОЗИТАРІЙ АКАДЕМІЧНИХ ТЕКСТІВ24 жовтня 2025 року у рамках Міжнародного тижня відкритого доступу, який цьогоріч проводиться під гаслом «Кому належать наші знання?» в онлайн-форматі відбудеться лекція «Відкритий доступ в Україні та його наймасштабніший проєкт – Національний репозитарій академічних текстів». Захід присвячений розвитку відкритої науки та відкритого доступу в Україні у контексті глобальних тенденцій і політики відкритості. Планується розглянути концепцію відкритої науки, принципи FAIR та ключові напрями упровадження відкритих практик в світі та в Україні. Особливу увагу буде приділено Національному репозитарію академічних текстів — найбільшому українському проєкту у сфері відкритого доступу, що об’єднує наукові, освітні та дослідницькі напрацювання. Слухачі дізнаються про історію створення, сучасний стан і перспективи розвитку Нацрепозитарію, а також його роль у підвищенні видимості української науки на міжнародному рівні. Окремо будуть розглянуті інструменти відкритої науки, доступні на офіційному вебпорталі НРАТ для здійснення відкритого відповідального рецензування, поширення результатів досліджень і популяризації наукових розробок як важливого чинника підвищення конкурентоспроможності економіки та підтримки соціального прогресу. Організатор - Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова.Детальніше: https://www.openaccessweek.org/events, https://www.facebook.com/share/p/1VyWn1ZGDW/?mibextid=wwXIfr
МАЙБУТНЄ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я На сайті Times Higher Education опублікований матеріал «Розроблення персоналізованих стратегій здоров’я з використанням даних у реальному часі». У ній йдеться про новий підхід до розуміння людського здоров’я, заснований на динамічному зборі біометричних даних і постійному моніторингу змін у фізіологічному стані людини. Традиційна наука про здоров’я здебільшого працює з даними минулого, аналізуючи раніше зібрану інформацію, але рідко ураховує, як організм реагує на зміни, що відбуваються у реальному часі. Цю обмеженість прагне подолати команда під керівництвом професора Діна Хо з Національного університету Сінгапуру, яка започаткувала пілотний проєкт DELTA. Дослідники є учасниками експерименту, систематично змінюючи спосіб життя під контролем системи фіксації усіх біомаркерів — від показників метаболізму й сну до стану серця та кишківника. Головна цінність експерименту в тому, що він продемонстрував потенціал аналізу даних у режимі реального часу. Такий підхід відкриває можливість відстежувати ефект кожної зміни та формувати індивідуальні стратегії підтримки здоров’я, що еволюціонують разом із людиною. Науковці розмірковують про створення системи, яка допоможе перетворити величезні масиви біологічних даних на практичні інструменти самоконтролю, причому не в рамках реакції на хворобу, що з’явилась, а в форматі превентивної моделі, у якій здоров’я стає процесом щоденного управління. Кожна людина, отримавши доступ до власних показників стану здоров’я, зможе приймати рішення про свій спосіб життя на підставі доказових даних, а не інтуїції чи загальних порад. На конференції Digital Health Asia 2025 Дін Хо наголосив, що майбутнє медицини — у поєднанні технологій і поведінкових змін. Цифрові системи повинні не лише фіксувати відхилення, а й передбачати їх, допомагаючи людині діяти на випередження. Такий підхід змінює саму парадигму охорони здоров’я: від лікування — до передбачення, від реакції — до постійної профілактики. Детальніше: https://qrpage.net/qr/u4hjT
ВЕЛИКА БРИТАНІЯ ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ВІД ПОРОГУ 50 %На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Стармер: мета в 50 відсотків для університетів не на часі». У ній автор аналізує рішення прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера стосовно перегляду однієї з найвідоміших освітніх цілей країни, за якою половина молодих людей має здобути університетський ступінь. Гроув зазначає, що започаткована ще у 1999 році ініціатива Тоні Блера колись символізувала віру в університет як головний соціальний ліфт і рушійну силу економічного розвитку. Проте за чверть століття контекст змінився: сучасний ринок праці потребує не лише випускників із дипломами, а й висококваліфікованих фахівців, які здобувають освіту через професійні коледжі, технічні програми чи стажування. Саме тому, на переконання Стармера, мета «50 %» більше не відповідає викликам сьогодення. Вибір професійно-технічної освіти має бути не «другим варіантом», а рівнозначним шляхом до кар’єрного успіху. Прем’єр-міністр анонсував нову стратегію, відповідно до якої дві третини молодих людей у віці до 25 років повинні мати вищий рівень кваліфікації, незалежно від того, здобутий він в університеті чи в межах системи стажувань. Таке бачення уряд вважає більш справедливим і реалістичним, оскільки воно визнає цінність різних форм навчання та шляхів отримання практичних навичок. Нова політика супроводжується масштабними інвестиціями: уряд виділяє додатково 800 млн фунтів на освіту для молоді віком від 16 до 19 років і підтримку мережі сучасних технічних коледжів. Ці заклади мають забезпечити якісну підготовку з урахуванням запитів економіки, а також стати альтернативою університетам у тих регіонах, де традиційна вища освіта малодоступна. Це рішення викликало неоднозначну реакцію в академічному середовищі: частина університетських лідерів сприйняла його як сигнал про зменшення політичного пріоритету вищої освіти. Вони застерігають, що об’єднання університетського й професійного секторів у межах однієї цілі може розмити уявлення про специфічну роль університетів як осередків наукового пошуку й інтелектуального розвитку. Також без стабільного державного фінансування й перегляду системи оплати навчання жодна з моделей не зможе стати справді інклюзивною. Відбувається переосмислення самої суті освітньої амбіції: тепер важливо не лише скільки молодих людей отримає диплом, а яким чином вони зможуть реалізувати свій потенціал. Такий підхід ставить у центр уваги не університет як інституцію, а людину — її здібності, практичні навички й можливість знайти своє місце у змінному світі. Нова урядова стратегія є спробою адаптувати систему освіти до реалій постіндустріальної економіки. Якщо раніше університет був головним критерієм успіху, то сьогодні акцент робиться на компетентності та гнучкості.Детальніше: https://qrpage.net/qr/tPMAJ
ОКСФОРД ЗРОБИВ ВЕЛИЧЕЗНИЙ КРОК НА ПІДТРИМКУ ГУМАНІТАРНИХ НАУКНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Тома Вільямса «Найбільший проєкт Оксфорда демонструє, на що здатні гуманітарні науки». У ній йдеться про відкриття нового проєкту в Оксфорді для демонстрації значимості гуманітарних наук у ХХІ столітті. Центр Шварцмана для гуманітарних наук став найбільшим проєктом в історії Оксфордського університету, що являє собою не лише видатну інфраструктурну будівлю, а й символ інтеграції різних наукових дисциплін. Відбулось об’єднання дев’яти факультетів та інститутів гуманітарного профілю – з англійської літератури, історії, філософії, інтернет-інституту Оксфорда, факультету етики ШІ. Нова будівля має концертну залу на 500 місць, театральну залу на 250 місць, кінотеатр на 100 місць, а також можливості реалізації культурних проєктів у сфері мистецтва, музики, танців. Нова будівля не лише покращить умови для освітньої та викладацької діяльності, вона фактично ставить гуманітарні науки у центр системи. Проєкт має значення для всього академічного сектору, - не лише для Оксфорда. 185 мільйонів фунтів стерлінгів були надані щедрим донором, який побажав залишитись невідомим. Університет доклав значних зусиль, щоб будівля не виглядала ізольованою або «чужою» в історичному контексті. Замість вікторіанських будівель, які не були призначені для навчання, для студентів і дослідників створено нові умови: вони тепер працюють у сучасних спеціально спроектованих приміщеннях, серед яких сім міждисциплінарних бібліотек з великою заллю. Новий центр — не просто велика будівля, а фактично послання: гуманітарні науки здатні не лише існувати, а бути активним чинником у вирішенні суспільних і глобальних викликів. Детальніше: https://qrpage.net/qr/4GckK
ЗАХИСТ АКАДЕМІЧНОЇ СВОБОДИ ТА ЕРОЗІЯ ДОВГОСТРОКОВИХ КОНТРАКТІВНа сайті Times Higher Education опублікована стаття Патрика Джека «Захист академічних свобод не допомагає у «війні з постійними посадами». У ній йдеться про проблеми забезпечення академічної свободи та аргументи, які можуть бути знайдені для подальшої підтримки довгострокових контрактів. Такі довгострокові контракти для викладачів, які мають забезпечити їхній захист від звільнення, останнім часом все частіше стають об’єктом критики як ознака заохочення лінощів, застою та небажання змін. Політичні діячі та адміністрації ряду університетів намагаються обмежити або скасувати такі контракти, аргументуючи це необхідністю підвищення ефективності. Традиційна стратегія захисту цих контрактів як засобу забезпечення академічних свобод (мовляв, без цього неможливі вільні дослідження) виявилась недостатньо переконливою для широкої публіки. В США, де трудове право часто передбачає можливість звільнення працівника практично з будь-якої причини, захист довгострокових контрактів як важливої складової трудового права, набуває особливого значення. У новій книзі «The War on Tenure» наголошується, що довгостроковий контракт не є чимось виключним або елітарним, - він є формою соціального захисту працівника перед системними загрозами. Академічна спільнота часто використовує оборонні наративи про «унікальність академічної професії», що інколи сприймається у суспільстві як привілей. Це підживлює критику, бо у суспільстві посилюється враження, що академія — закрита кастова система, яка є «ворогом» трудових реформ. Тому дискусія про такі контракти не повинна обмежуватись лише професійними рамками, адже навіть ті, з ким ці контракти укладені, залишаються вразливими до змін у структурі університетів, скорочень бюджетів, конкурсів чи реорганізацій. Довгостроковий контракт на думку автора приносить користь не лише окремим викладачам, а й всій системі вищої освіти, оскільки стимулює стабільність, довіру й здатність до інтелектуального ризику, що насправді вигідно також і студентам і ЗВО. Отже, говорячи про довгострокові контракти, немає сенсу обмежуватись аргументами академічної свободи, - слід розглядати їх у більш широкому контексті - трудовому, соціальному вимірі, справедливості, стабільності. Детальніше: https://qrpage.net/qr/VIPQy
TGLIST.COM.UA
