Telegram statistics channel - @NationalRepository

ЧИ ГАРНИЙ РЕЗУЛЬТАТ ДАЄ ВІДМОВА ВІД ОБОВ’ЯЗКОВОГО ТЕСТУ?На сайті Times Higher Education опублікована стаття Девіда Блобаума «Політика тестування за бажанням» робить студентам погану послугу». Автор стверджує, що скасування обов’язкових стандартних тестів на вступ до коледжів у США створює додаткові ризики для кандидатів, особливо для тих, хто недостатньо підготовлений або має слабкіші академічні показники. Багато закладів освіти перейшли на політику «test-optional», відмовившись від одного з надійних показників, що має високу прогностичну силу для визначення майбутніх академічних успіхів. Студенти з низьким балом, прийняті без тестів, значно рідше завершують навчання на STEM-спеціальностях. У результаті абітурієнти та їх родини опиняються в умовах невизначеності: вони не мають достатньої інформації, щоб зрозуміти, чи відповідає їх базовий рівень на вступі реальним вимогам закладу. Необхідно, щоб коледжі та університети робили публічними наступні дані: скільки заявників подали результати тестів, скільки покладались на політику без тестів, який був академічний успіх за цими категоріями. Така прозорість допомогла би абітурієнтам та їхнім родинам ухвалювати усвідомлені рішення про вступ до коледжів: для вступників із середнім чи низьким рівнем підготовки проходження тестування буде не бар’єром, а індикатором готовності до подальшого навчання. А політика «test-optional» має на практиці ефект, протилежний задуму, оскільки провокує додаткову невизначеність. Детальніше: https://qrpage.net/qr/1tjAa

ХТО ПИШЕ ЗА СТУДЕНТІВ: БІЗНЕС ЗАМОВНИХ АКАДЕМІЧНИХ ТЕКСТІВНа сайті Times Higher Education опублікована стаття Джул’єт Роуселл ««Тіньові науковці»: що відбувається всередині сервісів написання робіт для студентів». У ній йдеться про вражаючі масштаби індустрії підготовки академічних текстів на замовлення та розкриваються неетичні механізми такої діяльності, а також виконавців цих робіт і наслідки для системи вищої освіти. Попри заходи протидії, ринок замовних студентських робіт зберігається і навіть посилює свої позиції. За різними оцінками, послугами таких сервісів скористалися мільйони студентів у світі, що свідчить про наявність стійкого попиту. Географія цієї діяльності обширна. Наприклад, Кенія стала географічним центром, де фахівці з університетською освітою виконують завдання для студентів інших країн. Для багатьох авторів це стає джерелом доходу за відсутності локальних можливостей працевлаштування, однак їхня робота залишається нефіксованою, а роль – невизнаною. Грубо порушується академічна етика, критично знижується довіра до кваліфікацій. Коли студент отримує оцінку чи диплом не за власну працю, це створює прогалину в його особистих компетентностях і впливає на якість підготовки кадрів. Звісно, заклади вищої освіти та навіть урядові інституції намагаються протидіяти цим практикам, але повна офіційна заборона не усуває причин, які спонукають студентів звертатися до них. Необхідний комплексний підхід: розвивати культуру академічної доброчесності, підтримувати студентів у навчанні, використовувати запобіжники та мотивувати.Детальніше: https://qrpage.net/qr/zc3d6

СТРАТЕГІЯ ЗАРАДИ САМОЇ СТРАТЕГІЇ, А НЕ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО На сайті Times Higher Education опублікована стаття Масімо Гарбуіо «Порожній театр, що видає себе за стратегію, зіштовхне університети зі сцени». У ній автор розмірковує про те, що сучасні стратегії розвитку університетів зазвичай перетворюються на формальність і гучну декларацію намірів, не підкріплену реальними діями. Це ставить заклади вищої освіти перед серйозним ризиком втрати конкурентності та нівелювання їхньої місії у швидкозмінному світі. Масімо вважає, що сучасна вища освіта опинилася на перетині кількох взаємопов’язаних викликів. По-перше, змінився характер попиту: нові демографічні тенденції, більш жорстке регулювання, зменшення припливу іноземних студентів і поява нових цифрових гравців на ринку освіти означають, що університети більше не можуть покладатися на гарантовану стабільність набору абітурієнтів. По-друге, фінансова модель ЗВО зазнає тиску з боку зростаючих витрат на інфраструктуру і персонал, але не має належного запасу стійкості, що робить університети фінансово вразливими. По-третє, більшість стратегічних документів університетів виглядають однотипно та символічно, містять загальні формулювання й не відображають унікальності установи чи її справжніх пріоритетів. Нарешті, технологічні зміни та поява моделей штучного інтелекту вимагають від університетів не косметичних змін, а глибокого переосмислення підходів до навчання, досліджень і цінностей освіти загалом. Тому сучасна університетська стратегія має не бути прикрасою презентацій та звітів, а дійсно давати чіткі відповіді на запитання «що саме ми плануємо робити, а від чого свідомо відмовляємось», визначати унікальну позицію ЗВО та спрямовувати ресурси туди, де вони створюють максимальну додану вартість. Без сміливості робити вибір і відмовлятися від другорядних напрямів стратегія перетворюється на сценічний реквізит. Університети, які й надалі зосереджуватимуться на красивих формулюваннях замість конкретних рішень й оперативної реалізації, ризикують «зійти зі сцени» системи вищої освіти, поступившись місцем тим, хто здатен діяти рішуче.Детальніше: https://qrpage.net/qr/yW7MA

УНІВЕРСИТЕТИ ПРО УРЯДОВІ ПЛАНИ: АМБІЦІЇ ВЕЛИКІ, А ПІДТРИМКА — МІНІМАЛЬНАНа сайті Times Higher Education опублікована стаття Патріка Джека «Підвищення плати не покриє «радикальних» амбіцій планів розвитку навичок». У ній автор аналізує реакцію університетського сектору на урядовий документ, який передбачає зростання плати за навчання із прив’язкою до інфляції в обмін на розширення ролі університетів у формуванні політики розвитку навичок для економіки. Зазначається, що уряд планує тісніше поєднати вищу та професійно-технічну освіту, поклавши на університети більше відповідальності за підготовку фахівців відповідно до потреб ринку праці. Представники університетів підтримують намір посилити роль сектору у розвитку регіональних навичок, проте наголошують, що запропоноване підвищення плати не компенсує фінансових втрат ЗВО, а також не створить умов для якісної реалізації нової моделі. Особливе занепокоєння викликає відсутність належного фінансування інфраструктури та навчального забезпечення, необхідних для реальної модернізації освітніх програм. Також незрозуміло, як саме будуть оцінюватися результати, пов’язані з розвитком навичок, і чи матиме регулятор достатні ресурси й повноваження для ефективного упровадження змін. Адже без чіткої системи фінансування та дієвої підтримки з боку держави збільшення плати ляже тягарем на студентів, не забезпечивши при цьому обіцяної якості. Зміна механізму фінансування не може обмежуватись лише коригуванням вартості навчання. Для досягнення заявлених амбітних цілей потрібні стратегічні інвестиції, узгодженість дій усіх гравців та реалістичні прогнози з огляду на наявні можливості університетів. Детальніше: https://qrpage.net/qr/gr6Jb

ОФОРМЛЕННЯ ПОСИЛАНЬ ЧИ РОЗУМІННЯ ДЖЕРЕЛ: ДЕ УНІВЕРСИТЕТИ ПОМИЛЯЮТЬСЯ?На сайті Times Higher Education опублікована стаття Вівека Пундіра і Джеффрі Герліхі-Мера «Чому університети досі навчають стилів посилання?». У ній автори ставлять під сумнів доцільність навчання сучасних студентів формальним стилям цитування, вказуючи на розрив між академічною практикою та професійною реальністю. В цифрову епоху додати належним чином оформлене посилання до тексту статті або есе можна буквально одним натиском клавіш, - то навіщо вивчати вимоги до пунктуації, використання великих літер у назві, вказування номерів розділів? Ці курси дедалі більше сприймаються як архаїчні та непродуктивні. Університети вимагають від студентів знання стилів цитування, які на практиці далеко не завжди використовуються у професійній діяльності або можуть бути автоматизовані за допомогою програмного забезпечення. При цьому ніхто не ставить під сумнів академічну доброчесність, але фокус має бути не на механіці оформлення, а на розумінні суті: коли, чому і як варто посилатись на джерела, як оцінювати їхню релевантність і достовірність. Скоріше за все, викладачі та студенти просто марнують час на навички, які мають малу практичну цінність у професійному житті. Якщо студенти навчаться зосереджуватися на деталях оформлення замість змістовної аргументації, вони поступово втрачатимуть критичне мислення щодо того, як робити посилання на джерела, оцінювати їх і застосовувати у міждисциплінарному просторі. Необхідно, щоб університети переглянули свої пріоритети: звернули більше уваги на типи джерел (цифрові, відкриті, мультимедійні), на навички використання програм обробки посилань та на те, як навчити студентів структурувати аргументацію й застосовувати адаптивні форми посилання, замість жорсткої прив’язки до одного стилю. Досі в університеті буквально запам’ятовують правила «крапка перед лапками», «номер розділу після коми» чи «курсив у назві журналу», внаслідок чого система ризикує втратити актуальність у світі, де інформація стає більш гнучкою й мультиплатформенною. Цей елемент освіти потрібно адаптувати до новітніх реалій, щоб не тренувати механістичний підхід замість мислення, оскільки це у довгостроковій перспективі може зменшити ефективність наукової підготовки та академічної мобільності випускників.Детальніше: https://qrpage.net/qr/gos98

ШI-СЕРВІС ДЛЯ УКРАЇНЦІВ .З 14 по 23 листопада 2025 року в онлайн-форматі відбудеться перший державний ШI-хакатон «DiiaAIContest». Захід покликаний об’єднати інженерів, науковців, експертів з етичного використання ШІ задля створення нових ШI-рішень для державних сервісів. Під час заходу учасники працюватимуть над реальними кейсами інтеграції ШІ у застосунок «Дія», а десять команд із найкращими розробками зможуть презентувати їх на DemoDay. Хакатон буде зосереджений на трьох напрямах: ШI для державних сервісів (розроблення розумних асистентів, навігація у державних послугах та формування запитів відповідно до потреб користувачів); ШI-послуги для бізнесу та підприємців (створення сервісів для автоматизації звітності, юридичної підтримки, бухгалтерії для ФОПів і ведення бізнесу); ШI для оптимізації державних процесів (пришвидшення операційних завдань, аналіз документів, верифікація даних, прототипування нових сервісів). Переможці отримають гранти у розмірі до 8 тис. дол. США та менторську підтримку від найкращих експертів EPAM. Організатори: Міністерство цифрової трансформації України, EPAM Ukraine, WINWIN AI Center of Excellence. Детальніше: https://curly.click/r/202e, https://qrpage.net/qr/swqod, https://qrpage.net/qr/oRnUZ

ШІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗМЕНШЕННЯ КОГНІТИВНОГО НАВАНТАЖЕННЯНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ванесси Мар-Молінеро «ШI як інструмент доступу для нейрорізноманітного та міжнародного персоналу». У ній розглядається, як генеративний штучний інтелект може слугувати інструментом підтримки та зменшення когнітивного навантаження на рутинні завдання. Форматування документів, сортування пошти, редагування письмових звернень створюють енергетичне навантаження. Використання ГШІ може його зменшувати, якщо застосовувати його прозоро та етично. Наприклад, штучний інтелект може взяти на себе підготовку чернеток листів чи резюме, допомагати з мовними питаннями, розробляти шаблони та робити альтернативний текст для зображень. Багато працівників мають сумніви щодо доцільності використання ШІ, щоб це не виглядало як «обман» або прояв невмілості, особливо - в академічному середовищі, де цінується власна експертиза й чистота авторства. Щоб протидіяти цьому, інституції мають забезпечити чіткі етичні керівництва, а також відкритий і комфортний простір для обговорення. Доцільно скористатись наступними стратегіями: обмін досвідом; надання шаблонів, чек-лістів, прикладів та політик доступності; навчальні сесії для завдань типу «з чернеток до листів», «структура змісту», «редагування стилю»; моделі прозорого використання (наприклад, необхідні примітки на кшталт «чернетка з ШI-допомогою, відредаговано людиною») для нормалізації практики; наставництво та надання часу на тестування й опанування ШІ-інструментів. Коли ГШІ вбудовується як інструмент доступності, а не як заміна експертизи, він може значно зменшити бар’єри для нейрорізноманітного та міжнародного персоналу, надаючи їм більше ресурсів для фокусування на змістовній роботі, допомагаючи долати нерівність у кар’єрному зростанні, підвищити якість комунікацій і прискорити адміністративні процеси без втрати академічного контролю.Детальніше: https://qrpage.net/qr/XIfVd

ХВИЛЯ ПСЕВДОНАУКОВИХ ТЕКСТІВ, ЯКИМИ ЗАВАЛЮЮТЬ ВИДАВНИЦТВАНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Низькоякісні статті та статті, створені за допомогою штучного інтелекту, можуть захлеснути видавництва». У ній обговорюються результати проведеного Cambridge University Press опитування понад трьох тисяч дослідників щодо впливу ШІ наакадемічний процес. Вони висловили занепокоєння, що зростання кількості публікацій з низькою якістю чи з використанням контенту, згенерованого ШІ, може перевантажити систему рецензування і підірвати довіру до видавничої екосистеми. Зокрема, 53% вважають, що вплив ШІ на систему академічних публікацій буде негативним, і лише 18 % вбачають в ньому потенціал для покращення. Опитані висловлювали побоювання, що ШІ сприятиме збільшенню текстів, основаних на сумнівних наборах даних, що містять «галюцинації» (вигадування джерел і тверджень) у тексті й порушенню права інтелектуальної власності. Близько третини опитаних сказали, що через поширення ШІ буде важче отримати належне визнання власних наукових здобутків. Окрм того, посилюється загальний тиск на систему публікацій через зростання обсягу відкритого доступу і число проіндексованих статей: між 2016 і 2022 роком кількість статей зросла приблизно на 897 тис. (біля 6% на рік). 81% опитаних вважає, що обсяг робіт перевантажив систему рецензування, а 50 % пов’язують погіршення якості рецензії з масовістю поданих статей. Отже, слід припинити гонитву за кількісними показниками в академічному середовищі, а натомість переорієнтувати мотивацію на якість результатів. Необхідна декомпозиція оцінювання наукової діяльності, визнання інших форм внеску (наприклад, даних, програмного забезпечення, рецензій, викладацької роботи), використання альтернативних форматів публікацій і зменшення залежності від метрик журналів. Також видавці мають розробляти низьковартісні, масштабовані альтернативні шляхи публікації, які були б визнані науковою спільнотою. Автор попереджає про системну кризу наукової та видавчничої діяльності: коли кількість витісняє сенс, рецензування стає втратою часу, а наукова довіра — надто тонкою ниткою. Якщо університети, наукові журнали й фінансуючі інституції не переглянуть моделі мотивацій, система може зруйнуватися зсередини. Детальніше: https://qrpage.net/qr/hLeBX

ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ДИЗАЙНУ ПІД ТИСКОМ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУНа сайті Times Higher Education опубліковано статтю Шарлотти фон Ессен «За межами проектування навчання: підтримка педагогічних інновацій у відповідь на ШІ». У ній автор розмірковує про те, що роль навчального дизайну в університетах останнім часом змінилася: стрімкий розвиток технологій штучного інтелекту призвів до того, що ШІ стає центром інновацій у навчанні, змінюючи фундаментальні підходи до педагогіки. Спершу навчальний дизайн слугував мостом між навчальними дисциплінами, технологіями й педагогічною наукою, допомагаючи викладачам адаптувати курси до онлайн і змішаних форматів. Але з часом він трансформувався: дизайнери (люди, що розробляють освітні моделі) все частіше беруть участь у масштабованих, індустріальних процесах, де акцент з інновацій переходить на швидкість виробництва контенту. Ці зсуви посилюють ризики: зосередження на ефективності замість змісту, уніфікація підходів, зменшення простору для творчості. Упровадження ШІ суттєво посилює ці тенденції. Якщо університети використовують ШІ лише для швидкої генерації навчальних матеріалів, вони ризикують поглибити модель «контентної конвеєрної лінії». Натомість потенціал ШІ полягає в тому, щоб звільнити час для рефлексії, експериментів і ризику — якщо інституції вкладуть ці ресурси в стратегії розвитку педагогіки, а не виключно в технологічне прискорення. Автор пропонує три ключові підходи: узгодження інновацій із цінностями закладу (будь-які нові методики мають відповідати місії та пріоритетам); створення спільнот практики серед викладачів (формування просторів, де можна обговорювати, ризикувати і спільно тестувати ідеї); інвестиції в педагогічне лідерство (окремі ролі, які спрямовують інновацію, підтримують викладачів і забезпечують зв’язок між стратегією й практикою). Справжні зміни в освіті не відбудуться, якщо університети не пересунуть центр уваги з технологій на педагогіку. Отже, хто поставить навчальний задум у центр освітнього процесу, той і зможе максимально ефективно скористатися потенціалом ШІ як каталізатора якості.Детальніше: https://qrpage.net/qr/4BFUO

ДОБІРКА ПОРАД ВІД УНІВЕРСИТЕТУ МАКАОНа сайті Times Higher Education опублікована добірка корисних ресурсів від університету Макао. Йдеться про дванадцять статей про результати досліджень та нововведення, підготовлених науковцями університету. Серед них: «Сприяння комерціалізації досліджень шляхом стратегічної співпраці»; «Розкриття ролі Макао в художньому обміні між Китаєм і Європою в XVII і XVIII століттях»; «Створення біобанку живих пухлинних тканин для підтримки персоналізованого лікування та досліджень»; «Побудова чистих, низьковуглецевих та безпечних міських енергетичних систем на основі інтернету речей»; «Розроблення нової технології скринінгу лікарських засобів для прецизійної медицини»; «Розроблення платформи традиційної китайської медицини на основі штучного інтелекту для пошуку ліків від нейродегенеративних захворювань»; «Розумна крихітна робототехніка»; «Цифрові інновації для побудови розумних міст майбутнього»; «Новаторські дослідження у галузі передових матеріалів»; «Як Університет Макао досягає глобального впливу завдяки своїй інноваційній дослідницькій екосистемі»; «Новаторська дослідницька структура та широкомасштабна співпраця для підвищення авторитету у світовій системі вищій освіті»; «Оптимізація розвитку талантів через цілісне та міждисциплінарне навчання»; «Міжнародноге зростання».Детальніше: https://qrpage.net/qr/byNUA, https://www.um.edu.mo/