Неприємна правда про маленькі кроки. Ми всі знаємо, що вони важливі.Киваємо. Навіть кажемо це іншим.Але як же часто ми самі їх уникаємо? Бо маленькі кроки ранять наше его та можуть навіть викликати сором. Вони виглядають незначними, дрібʼязковими. Особливо, якщо подивитися на велику мапу наших амбітних цілей і досягнень.Наприклад, ти хочеш написати книгу. А для цього… треба навести лад у кімнаті. What?! Ставити це в задачі по написанню книги? Так, якщо це важливо для тебе, щоб сісти зі світлою головою писати та не відволікатись. Ти хочеш регулярно займатись спортом? Дістань сьогодні килимок, завтра постій на ньому 2 хвилини, а після завтра зроби розтяжку. Не вимагай від себе «три рази на тиждень спорт» або нічого. Почни з маленького. Наші великі ідеї, амбіції, мрії не дружать із дрібницями. Вони хочуть одразу “глибоко”, “масштабно”, “по-справжньому”.Але маленькі кроки важливі не через масштаб, а через те, що вони прокладають напрям.Ці кроки не прикрасять твоє резюме. Про них не хочеться розповідати. Вони не вражають, але без них - ніяк. Далі іде регулярність та послідовність маленьких кроків. Без цього не існує жодної великої реалізації.Якщо сьогодні ти зробиш один крок до важливого, навіть який здається “ні про що”, тоді в понеділок, ти зможеш просунутись далі. Крокуй.