Колись Макіавеллі у 8-му розділі "Державця" чудово описав суть подібних ситуацій:Правильно застосовані жорстокості (якщо неприйнятне дозволяється назвати правильним) застосовують лише раз, коли до цього спонукали питання безпеки, а потім їх припиняють і, певною мірою, обертають на користь підлеглих. Неправильно застосовані жорстокості - це ті, які спершу можуть бути незначними, але з плином часу не припиняються, а навпаки, починають множитися. Ті, хто дотримується першого правила, можуть, як Агафокл, захистити свою владу за допомогою божої й людської; та всі інші приречені на загибель.Отже, прийнявши владу, її носій повинен зважати, яких кривд йому необхідно завдати й вчинити їх усі разом, щоб вони потім не множилися щодня і щоб цим заспокоїти людей і прихилити їх до себе добрими справами. Той, хто через боягузтво чи з недоумкуватості буде робити інакше, буде змушений ніколи не випускати меча з рук і не зможе довіряти своїм підданим, бо через свіжі й безперервні покарання вони не зможуть бути у ньому впевненими. Адже кривдити когось слід швидко, щоб дія кривди, стиснута в часі, встигла послабнути; добрі справи варто робити постійно й обмежено, аби люди їх відчували якомога краще. Та найкраще помилку Зеленського з його відступом описує останній фрагмент:Перш за все володар повинен так чинити зі своїми підлеглими, щоб жодні сприятливі чи несприятливі події не примушували його змінювати свою поведінку. Адже коли в нещасті виникають якісь нагальні потреби, то вже запізно вдаватися до суворих заходів, а застосовувати ласку марно, бо її вважатимуть вимушеною й ніхто не буде вдячним.