Муза&Селінджер

Сьогодні в рубриці #графікроботи Олена Лавренюк - актриса театру та кіно, яка впевнено завоювала своє місце в українському кінематографі. Глядачі знають її за головними ролями у фільмах «Егрегор», «DZIDZIO Контрабас», а також у гучному серіалі «Кава з кардамоном». Сьогодні актриса продовжує інтригувати новими проєктами, серед яких - анонсований еротичний трейлер «Всі відтінки спокуси». Перші кадри вже викликали неабиякий резонанс, адже в інтимних сценах поруч з Оленою з’являється Володимир Дантес.Як виглядає ваш звичайний робочий день?Будь-який мій ранок починається з кави. Це не просто напій, а справжній ритуал, який я зберігаю з дитинства. Рецепту мене навчила бабуся: мелена кава, залита окропом, без перемішування, настояна до досконалості. Її смак для мене - як маленький спогад з дому.Я не рання пташка, мій графік особливий: робочі дні можуть збігатися з вихідними.Намагаюсь знайти час для спорту. Йога і силові вправи допомагають тримати баланс між активною кар’єрою й особистим ритмом.Зараз ми всією командою готуємо прем’єру другої частини серіалу «Кава з кардамоном. Сила землі». Це абсолютно нова, сучасна історія, яка буде цікава навіть тим, хто не бачив перший сезон. Як шоуранер і головна героїня, я проводжу безліч годин на монтажі: переглядаю сцени, контролюю деталі, адже хочу, щоб результат був саме таким, як я його уявляла.А ввечері люблю повертатися до улюбленої пекарні «Гості». Тут відбуваються і робочі зустрічі, і щирі розмови з друзями.Де ви знаходите натхнення?Мені пощастило: я займаюся улюбленою справою. Театр і кіно - моє головне джерело енергії та мотивації.Але надихають мене й міста. Я люблю вулиці Києва, які дарують відчуття свободи та іноді нагадують мені рідний Львів. У такі моменти відчуваю себе вдома.Мене надихають подорожі, вчинки, я можу надихнутись красивою парою, яка йде по вулиці.І, звичайно ж, музика. Українська музика звучить для мене особливо. Серед улюбленого - Schmalgauzen, а також пісня Марини Круть «Скажи мені». Вона стала саундтреком другого сезону «Кави з кардамоном» і тепер має для мене не лише професійне, а й дуже особисте значення.〰️ Муза&Селінджер

"Чар Марока" - це дебютний подорожній роман української мандрівниці, письменниці та фотографки Софії Яблонської, який уперше виданий у Львові у 1932 році. Авторка прожила у Марокко чотири місяці, протягом яких сміливо досліджувала й барвисто описувала життя, традиції арабської Африки.Для мене книга цінна з кількох причин: безмежно захоплююся сміливістю авторки, яка відправилась у небезпечну подорож з таким запалом та цікавістю; видання надзвичайно красиво оформлене (дизайнер Володимир Гавриш), а текст Яблонської жвавий, соковитий й так влучно передає враження від побаченого колориту, що читати одне задоволення. Ділюся з вами кількома фрагментами, щоб ви теж посмакували стиль письма Софії."Ми увійшли у веселу кімнату, де все виявляло великий смак і свободу. Ледве ми сіли на мʼякі килими, коли слуга вніс готовий самовар, медівників і тацю з коробками ріжнородного чаю, поклав перед господарем, що став готовий запашний напій.По чаю зʼявилася смажена курка, по курці - баранина, по баранині - кус-кус, по кус-кусі... і т.д. Все було наготовано на наше прийняття так, начеб він віддавна чекав та сподівався нашого прибуття. Але, незважаючи на те, що годину тому ми вже добре наїлися, треба було знову їсти, промовчати, що ми в когось іншого вже гостювали, а вдавати голод та й ще зі смаком облизувати пальці, бо нічого більше не ображає арабів, як неохота до їди. Ми балачкою старалися відвернути увагу нашого бербера від їжі, та годі: він і балакає, і випитує, і дивується, але й запрошувати не забуває"."Розмова тягнулася безжурно й весело. Спосіб їх балачки має в собі щось наївного, й такий він безжурний та нескладний, наче оповідання дитини. Мало змісту, а багато слів та рухів. Оповідаючи, він вам зараз рухом руки зрисує і предмет, і особу, у найцікавіших моментах затупотить ногами або заплеще в руки, а передаючи слово іншої особи, неодмінно перемінює голос, вдаючи чужий.А часу - часу у них завсіди багато. І в бідних, і в багатих знайдеться пʼять-шість годин у день, щоб піти чай пити до сусідів чи то послухати оповідань на площі розваг або подивитись на танці. Життя їм видається ясним та нескладним, і вони його іншого не бажають мати".Після прочитання "Чар Марока" ще більше захотілося відвідати Марокко й навчитися грати в шахи.#щопрочитати〰️ Муза&Селінджер

Сьогодні Люда Жадьонова – шеф-редакторка департаменту внутрішнього виробництва Суспільного Мовлення та засновниця бренду прикрас AFTER LUCY ділиться з нами своїм місцем сили.Я живу в Києві – у ритмі великого міста, де щодня відбувається стільки важливого, що часом здається: навіть доби замало, щоб усе встигнути. Але є одне місце, куди завжди тягне серце – село під Києвом, де живуть мої батьки. Туди я їду, коли хочу відновитись, знайти тишу і нагадати собі, що світ може бути простим.Там усе інакше: час сповільнюється, природа говорить напряму, а кольори стають особливо глибокими. Найбільше люблю осінь у селі – вона для мене справжня магія. Довгі прогулянки з моїм песом Шерлоком лісом, коли листя шарудить під ногами, а в повітрі стоїть запах вогкості, диму й яблук, що дозріли. У ці миті я відчуваю, що по-справжньому дихаю. Навіть тиша там особлива – вона не про порожнечу, а про спокій, який наповнює зсередини.Ці дні для мене – як особистий емоційний павербанк. У селі я пригадую свою внутрішню дитину: як колись ми бігали стежками, збирали каштани й жолуді, складали мушлі та камінці в маленькі дитячі скриньки. І саме ці спогади я беру з собою в доросле життя – вони живлять мої ідеї, мої тексти, мої прикраси.Село під Києвом і Київ – два світи, які для мене однаково важливі. Одне – це швидкість, відповідальність і великі телевізійні проєкти. Інше – це тиша, природа, родина й прогулянки з собакою. Саме там я однаково шукаю натхнення і для прикрас After Lucy, і для роботи на Суспільному, де щодня створюю важливий контент. А десь посередині між цими світами народжуюсь я – така, якою хочу бути: чесна із собою, натхненна, в гармонії.#місцясили〰️ Муза&Селінджер

Книга "Випадково Вес Андерсон", Воллі Ковал – справжня знахідка для фанатів Андерсона, любителів подорожей і всіх, хто цінує естетику та нетипову красу навколишнього світу. Автор зібрав тут унікальні місця з усього світу, що нагадують кінематографічний стиль культового режисера – із симетрією, пастельними тонами та ретельно вибудованими деталями.Не важливо чи це кадри з Національного художнього музею України, чи з фестивалю повітряних куль в Новій Зеландії, їх доповнюють цікаві історії та факти.Перший пілотований політ на повітряній кулі був здійснений у Парижі в 1783 році, що робить цей вид літальних апаратів найстарішою технологією, яка успішно перевозила людей.Сьогодні по всьому світу можна знайти палких ентузіастів і жваві міжнародні фестивалі, які дорожать радістю та романтикою польотів на цьому першому літальному апараті. Серед таких заходів - новозеландський фестиваль «Повітряні кулі над Вайкато», який відбувається щороку над озерами Гамільтона від сходу сонця до вечірнього шоу «Нічне сяйво ЗУРУ», під час якого повітряні кулі підсвічують у супроводі музики. Фестиваль завершується феєрверком (звичайно, після того, як кулі приземляться).У затятих повітроплавців є унікальні ритуали, зокрема, традиція розпивати шампанське щоразу після приземлення повітряної кулі. Говорять, що коли повітряні кулі лише випробовували, фермери думали, що це якісь дивні істоти або прибульці, які спускаються з неба й приземляються на їхніх полях. Щоб розвіяти ці страхи, пілоти повітряних куль ділилися з фермерами пляшкою шампанського.Однак ніхто в історії повітроплавання - від французьких винахідників до мільярдера Річарда Бренсона, який перетнув Атлантику на повітряній кулі - не заслуговує на цей келих шампанського більше, ніж мешканка штату Айова на імʼя Емма Керролл. У 2004 році, коли їй було 109 років, Емма здійснила годинний політ над своїм рідним штатом, ставши найстарішою людиною, яка успішно керувала найстарішим літальним апаратом, здатним переносити людину.#щопрочитати 〰️ Муза&Селінджер

У 1720 року на площі Сан-Марко торговець на ім'я Флоріан Франческарі відкрив першу кав'ярню, під назвою"Флоріан", яку могли відвідувати і жінки. З цього моменту світське життя завирувало тут на повну силу. Саме у «Флоріана» наприкінці XVIII століття поширювалася перша венеційська газета, в якій друкували театральні афіші, некрологи, оголошення та новини.До сьогоднішнього дня «Флоріан» працює в тому ж місці, що і 300 років тому, і є однією з найстаріших безперервно діючих кав'ярень світу.Марсель Пруст, Чарльз Діккенс, Фрідріх Ніцше, Казанова та Чарлі Чаплін були частими гостями кафе. А Ернест Гемінґвей любив сидіти у внутрішньому дворику та пити каву на сонечку, тоді як Клод Моне спостерігав за голубами, дозволяв їм навіть сідати собі на голову.У "Флоріан" знімалися сцени з голлівудських фільмів, таких як "Талановитий містер Ріплі" і "Літній час".Фото - Метт Деймон, Гвінет Пелтроу та Джеймс Ребхорн у сцені з фільму “Талановитий містер Ріплі”, знятій у кафе “Флоріан”.#локації〰️ Муза&Селінджер

Пеґґі Ґуґґенгайм була жінкою шалених пристрастей, а їх вона мала три: гроші, чоловіки і сучасне мистецтво. Ця суміш і спонукала її у 22 роки змінити тихе передмістя консервативного Нью-Йорка на метушливий центр богемного Парижа.Там вона запізнала паризьких авангардистів і до нестями закохалася в їхні роботи. За декілька років Пеґґі перебралася в Лондон і почала інвестувати кошти зі свого чималого спадку в сучасне англійське та французьке мистецтво. Вона хотіла, щоб її сприймали серйозно, тому придумала дещо інше. А що як заснувати в Лондоні музей сучасного мистецтва - конкурента Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку, що зажив величезної популярності від дня відкриття в листопаді 1929 року і не втратив її за 10 років по тому?Щойно Ґуґґенгайм взялася за втілення свого проекту, як неочікувано втрутився потужний зовнішній фактор: гітлерівські танки загуркотіли дорогами Європи - знову почалася війна. Вона махнула рукою на свої плани, покинула Лондон, а з нею місто покинула й ідея музею сучасного мистецтва, втілення якої довелося чекати 61 рік (мрія Пеґґі втілилася на початку нового тисячоліття у "Тейт Модерн").Натомість, поки нацистська навала сунула на схід, Пеґґі загарбала Париж. Опинившись у штаб-квартирі сучасного мистецтва, вона витягла з сумочки чекову книжку та заповзялася наполегливо працювати за списком творів і митців, який склали Дюшан і Рід. "Кожного дня - по картині", - її тогочасна мантра. Паризькі художники й арт-дилери або пакувалися від'їжджати, або зачиняли крамниці, тож не стямилися від щастя хоч щось продати заможній американці (крім Пікассо, який її різко вичитав і виставив за двері).Текст з книги "Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі", Вілл ҐомперцЗ днем народження, Пеґґі!〰️ Муза&Селінджер

Буря на Burning Man знищила українську інсталяцію «Black Cloud»24 серпня, в День Незалежності України, у перший день фестивалю Burning Man українська монументальна інсталяція «Black Cloud», яка символізує глобальні загрози та невидимі передчуття майбутніх катастроф, була знищена стихією. «Black Cloud» — це монументальна інтерактивна інсталяція, висота якої становить 15 метрів, ширина — 17 метрів, а довжина — 30 метрів. Грозова хмара з 45-ти взаємопов'язаних між собою надувних форм, вагою у 8 тонн живиться від понад 2 500 кубічних метрів повітря. Усередині інсталяції розташовані 20 стробоскопів, які спалахують, як блискавка. У той час пустелею лунає безперервна музична композиція, створена зі справжніх звуків війни з України, доводячи кожному, що «Чорна Хмара» — зовсім не про грозу, вона — про загрозу. Скульптура є унікальною візуальною метафорою невидимих, але масштабних загроз, що стоять перед людством.«Попри те, що «Чорна Хмара» простояла в пустелі лише одну добу, вона вже стала однією з найяскравіших і найемоційніших робіт Burning Man», – підсумував Віталій Дейнега. 〰️ Муза&Селінджер

Що нового в моїй бібліотеці:• "Чар Марока", Софія Яблонська дебютний подорожній роман української мандрівниці, письменниці та фотографки Софії Яблонської, уперше виданий у Львові у 1932 році. Авторка прожила у Марокко чотири місяці, протягом яких досліджувала й описувала арабську Африку.• "З країни рижу та опію", Софія ЯблонськаДругий тревелоґ Яблонської, написаний впродовж 1932-1935 років, коли вона працювала операторкою в Китаї та Індокитаї. Тут авторка докладно описує усі складнощі процесу зйомок кінорепортажів та фотографій в середовищі, де люди досі вірять, що камера забирає душу. Роман Софії динамічний, наповнений яскравими персонажами, небуденними пригодами, навіть авантюрами. • "Випадково Вес Андерсон", Воллі КовалЦя книга – справжня знахідка для фанатів Андерсона, любителів подорожей і всіх, хто цінує естетику та нетипову красу навколишнього світу. Автор зібрав тут унікальні місця з усього світу, що нагадують кінематографічний стиль культового режисера – із симетрією, пастельними тонами та ретельно вибудованими деталями.• "Living with Coco Chanel", Caroline YoungЧудово ілюстрована біографія Коко Шанель унікально та доступно розповідає про її життя через будинки та пейзажі: від дитинства в монастирі до бутика та квартири на вулиці Камбон у Парижі та вілли La Pausa.• "Перший олігарх. Михайло Іванович Терещенко (1886-1956)", Мішель ТерещенкоАвтор спробував подивитися на події кінця XIX - першої половини ХХ століття очима свого діда - Михайла Івановича Терещенка. У ній описані перипетії долі цієї видатної людини, яка в тридцять один рік була власником одного з найбільших статків в імперії.〰️ Муза&Селінджер

Ювелірний дім SOVA та FROLOV презентують п’яту колаборацію.Колекція прикрас поєднує символізм казки з українського фольклору та енергію панк-естетики — свободу і виклик. Усі прикраси — унісекс, виконані зі срібла — у білому металі та з позолотою.Центральні образи у колекції — Лебідка та Змія — переосмислені персонажі з казки про Івасика. Вони втілюють дуальність, що завжди притаманна казкам: добро і зло, ніжність і спокусу.Ще один напрям колекції — панк- естетика: хрести, шипи, ланцюги та заклепки, що успадкували зухвалий, бунтарський дух нульових та дев’яностих. Серед прикрас — масивні підвіси-хрести на ланцюжках із срібних кульок, чокери, моносережки, персні-печатки, браслети, брошка, а також мінімалістичні сережки.Ексклюзивно до колекції створене лімітоване видання книги «Івасик». Всередині — переосмислена казка, а також потаємна схованка для прикраси, аби вона жила в історії, до якої хочеться повертатися знову й знову. Всього видано 200 примірників, які Іван Фролов особисто підписав та залишив унікальний номер кожного видання.Познайомитись з колекцією можна тут〰️ Муза&Селінджер

Знімки Елліота Ервітта - грайливі, інтимні та іноді іронічні - особливо добре сприймалися публікою у перші роки після закінчення Другої світової війни і стали уособленням нової ери оптимізму. На цій світлині закохана пара цілується в автівці, поверненій до води. Море спокійне, сонце заходить. Ми бачимо їхнє відображення у бічному дзеркалі - композиційному центрі фотографії. Наскільки можна розгледіти з їхнього одягу, вони доволі заможні. Оскільки над головою жінки нічого не проглядається, ймовірно, авто - кабріолет. Уся сцена скидається на ідеалістичне зображення на листівці.1950-ті рр. стали ерою автомобілів, у той час роль машин не обмежувалася лише їхньою функціональністю. Сама поїздка зазвичай була не менш важливою, аніж пункт призначення. До авто почали ставитись як до частини індустрії розваг, і по всій території США з'явилося чимало кінотеатрів просто неба для автомобілістів. Той факт, що ми бачимо пару лише в бічному дзеркалі, свідчить про важливість цього транспортного засобу в їхньому житті, адже на той час авто стало таким самим природним елементом американського пейзажу, як і морські хвилі чи призахідне сонце.Текст з книги "Коротка історія фотографії", Іан Гейдн Сміт〰️ Муза&Селінджер