Учора я консультував дівчину. Їй 33 роки. У неї двоє дітей. І розповсюджена стадія раку молочної залози. Вона сиділа переді мною і плакала. Не тільки тому, що в неї рак. Вона прекрасно розуміє, скільки сьогодні коштує її право продовжувати жити. Зараз вона отримує сучасне лікування за кордоном. Бо не рідна для неї країна його оплачує. Лікування, яке може дати їй час - бути поруч із дітьми, бачити, як вони ростуть. А якби вона отримувала таку терапію в Україні власним коштом, рахунок йшов би на мільйони гривень. І я думаю: як жити молодій людині, коли її життя залежить від грошей? Сучасна онкологія зробила неймовірний крок уперед. Є таргетна терапія, імунотерапія, нові препарати, які можуть давати людям із метастатичним раком додаткові роки життя. Але між словами лікаря «цей препарат вам показаний» і можливістю реально його отримати в Україні часто лежить величезна прірва. І називається вона - гроші. Так, держава закуповує частину препаратів. Частину лікування пацієнти отримують безкоштовно. Але цього недостатньо. Бо коли необхідного сучасного лікування немає, починається страшне:продати машину; позичити гроші; просити родичів;відкрити банку; розповісти тисячам незнайомих людей про найстрашніший період свого життя, щоб зібрати гроші на наступний курс. Людина, яка бореться з раком, не повинна ще й ставати фандрейзером власного життя. Їй 33. Вона повинна думати, куди повести дітей на вихідних. Планувати відпустку. Працювати. Сміятися. Жити. А не рахувати, на скільки введень препарату ще вистачить грошей. Я дуже хочу, щоб після слів лікаря:«У нас є лікування, яке може вам допомогти»людина запитувала:«Які можуть бути побічні ефекти?»а не: «Лікарю, а скільки це коштує?»Бо страшно, коли медицина вже не знає, як допомогти. Але ще страшніше - коли знає, а ти не можеш собі це дозволити. #онколог #рак #онкологія #медицина #онкология