Telegram statistics channel - @Medianova

«Попереду заклубився дим… Аеропорт!? Палаючий аеропорт Чорнобаївки став ударом під дих. Очевидно, паніка так гнала людей, що ніхто не звертав уваги на групу військових, які голосували на дорозі. Стас вів автобус, він притиснувся до узбіччя й обережно відчинив вікно. До нього бігли солдати з шевронами ЗСУ. Чоловік десять-п'ятнадцять. Дядечки, допоможіть! Перед нами стояла група строковиків. Зовсім хлопчиків…»Це уривок з книги херсонця, ректора Таврійського християнського інституту, пастора, волонтера та переселенця Валентина Синього. Цей невеличкий епізод книги красномовно показує весь жах, який творився в перші години повномасштабного вторгнення. Також він показує, що навіть в такий важкий час людяність і добро перемагають.У Івано-Франківську відбулася презентація книги Валентина Синього «Людина, у якої вкрали дім», після чого пан Валентин дав інтерв’ю Район.Херсон.Ми поговорили з Валентином Синім про причини, що спонукали написати цю книгу, емоції, про спогади й намагання донести біль українців до всього світу.https://kherson.rayon.in.ua/topics/775263-lyudina-u-yakoi-vkrali-dim-kniga-pro-dolyu-tikh-kogo-nazivayut-pereselentsyami

10 січня ми відзначаємо важливу річницю — 1992 року Україна та Велика Британія офіційно встановили дипломатичні відносини. Це важлива дата для наших двосторонніх стосунків, але якщо поглянути глибше, історія наших зв’язків розпочалась набагато раніше.Ще в 1893 році, коли 150 українських робітників із сіл Білий Камінь та Хильчичі на Львівщині осіли в Манчестері, почалась історія української діаспори у Великій Британії. Ці люди, спочатку прямуючи до Північної Америки, зупинилися тут і стали першими, хто створив у Сполученому Королівстві українську громаду. Вони заснували «Український клуб» – першу організацію, яка зберігала нашу культуру, мову та традиції в цій країні. Це був початок багатої історії наших зв’язків.Цей перший крок став основою для розвитку багатьох поколінь українців, які через еміграцію, навчання чи роботу, через війну знайшли на Британському острові свою другу домівку.Уже понад 30 років, ми маємо можливість працювати на офіційному дипломатичному рівні, зміцнюючи двосторонні відносини у всіх сферах – від політики до культури, економіки та безпеки.Як посол України у Великій Британії, я гордий, що є частиною цієї історії, і що наші стосунки з Великою Британією стали такими тісними й міцними. Це не лише питання дипломатії, це справжня дружба, підтримка і взаєморозуміння між нашими народами, які пережили багато разом.У складні часи Велика Британія показала, що таке бути справжнім другом, бути поряд у найважчі моменти. Коли війна вдерлася в наші домівки, ця країна була серед перших, хто подав руку допомоги — не лише на словах, а й через реальні дії. Я хочу подякувати всім британцям, які не лише підтримують Україну, але й активно долучаються до розвитку нашої співпраці. Ви – важлива частина нашої боротьби за Незалежність, невідʼємна складова нашої майбутньої Перемоги. І ми довіку вдячні за це.

📍З 8 по 31 січня на території Гомельської області Білорусі під керівництвом голови Гомельського райвиконкому відбудуться збори з військовозобов’язаними територіальними військами (ТВ). Про це повідомив Беларускі Гаюн з посиланням на заяву Міністерства оборони РБ. Заплановано під час зборів викликати із запасу резервістів. Командування стрілецького батальйону ТВ відновить навички в управлінні підпорядкованими підрозділами. Повідомляється, що під час зборів буде відпрацьовано формування загонів народного ополчення.Окрема увага буде приділена підготовці військовозобов’язаних до виконання завдань спільно з інженерними підрозділами ЗС РБ. У складі стрілецьких батальйонів ТВ Білорусі є інженерно-саперні взводи.Не виключено, що під час зборів гомельська тероборона відпрацює фортифікаційне обладнання позицій, влаштування інженерних загороджень, виконання маскування тощо.Гомельський район став першим регіоном Білорусі, де з початком 2025 року відбудуться навчання з теробороною. Зазначимо, що район межує з Чернігівською областю України.У 2024 році збори з військовозобов’язаними ТБ пройшли в 15 регіонах Білорусі. На них з запасу було призвано близько 1568 резервістів. Збори проводилися і в трьох районах Гомельської області (Рогачівському, Корм’янському і Речицькому). @berezoview

Про популізмЩе десять років тому в світі був бум розмов про загрози популізму. Зараз, коли популізм став обовʼязковим елементом практично всіх політичних партій, від правих до лівих, про це говорять менше, критикують менше. Та й звертають увагу менше. Очевидно тому, що це вже обовʼязковий елемент всіх політичних сил.Свого часу вийшла, як на мене, наразі найкраще книга про популізм з простою назвою: «Що таке популізм» Яна-Вернера Мюллера. І одна з головних ідей цієї книги звучить так: популісти вважають, що вони і є народ, а всі інші - не народ. Плюс популістам не потрібні посередники в вигляді ЗМІ та державних чи протодержавних інституцій, щоб спілкуватися з народом. Вони стараються максимально оминути цю ланку, як зайву прокладку.Останнім часом я довго думав про популізм в сучасному політичному світі і дозволю собі додати ще два елементи, які, здається, доповнять картину світу сучасного популізму. Мені здається, ще однією з цих рис популізму є відсутність майбутнього (критично мінімальне заглиблення в майбутнє). Популіст не мислить ніколи категорією післязавтра і вкрай рідко завтра. Популізм - це тактика сьогодні, яка підноситься до рамки «стратегії сьогодні». Друга риса - це доволі серйозний перекос від інституцій в сторону персоналістських елементів управління, рішень і головне, любові народу. В трикутнику співіснування людини та влади (держави) «страх, договір, любов» (концепція Л.Гозмана) популіст завжди вибирає перш за все любов. Найважливіше, що для нього є - це всіма можливими способами добитися любові сьогодні. Завтра буде новий бій за цю саму любов.Колись варто буде про це написати ширше, а поки лише зауважу: це пост для того, щоб подумати і проаналізувати, а не про срачів. Всі коменти з лайкою, а також всіх тих, хто заблокував акаунти, буду видаляти.Vadym Denysenko/facebook

🤬 Ще одне, ось вийшло розслідування Михайла Ткача, в якому прямо звинувачують Офіс Президента (з натяком на голову) в тому:- що віджали собі частину великого російського заводу «КарпатНафтоХім» 🏭- мають смотрящого на Sense Bank 🏦 І яка реакція всіх причетних ???? Правильно, нуль 0️⃣! Zero! Типу просто ігнор)👑 Шановний ОП, а ви не хочете розказати, може тут Михайло (і ще дуууже багато і моїх співрозмовників підтверджують його слова) помилився ? І ви ніякий бізнес собі до рук не прибрали? 🏦 Sense Bank, а цей радник Веселий це хто такий? Ви його як взяли і яку функцію виконує? Якась відповідь буде чи теж як ОП води набрали? 🕵️‍♀️ БЕБ і Офіс Генпрокурора, а ви просто так за красиві очі різко справу з виведення 5 млрд у рф з заводу закрили? І це випадково співпало з переходом власності цьому драгобицькому ФОПу? Будете коментувати? 🎬 Якщо у нас навіть на такі речі вже реакція «ну буває», то справді не дивуйтесь коли рейтинг довіри дійде до нуля. P.S. 📨 Офіційні запити на всіх причетних відправляю. Чекаємо ваших пояснень. https://youtu.be/oZhJOb_G_X0?si=nnv1m3VnCNjvw2Uc

Син Баканова з СБУ завершує зведення маєтку під Києвом на землі, купленій за втричі заниженою вартістю Син ексочільника СБУ Івана Баканова Артур Лазаренко у 2021 році придбав земельну ділянку площею майже 10 соток з недобудованим маєтком в елітній частині села Ходосівка на Київщині. Це за 24 кілометри від центра Києва. Ціна землі, вказана у договорі – 455 тисяч гривень (на той час 17 тисяч доларів), при цьому попередня власниця купила цю землю втричі дорожче. Це з'ясували журналісти «Схем» Максим Савчук та Кирило Овсяний. В документі вказано, що «на час посвідчення цього договору на відчужуваній земельній ділянці будь-які забудови, будівлі та споруди, відсутні». Але, як видно із супутникових знімків, станом на квітень 2021 року на цій території вже тривали будівельні роботи, а у жовтні, коли Лазаренко вже місяць, як був власником ділянки, можна побачити, що повністю зведена «коробка»: стіни і дах будинку. Станом на осінь 2024 року будівництво двоповерхового будинку сина Баканова площею близько 300 квадратів виглядає майже завершеним. Раніше «Українська правда» повідомляла, що ексочільник Служби безпеки України Іван Баканов на початку повномасштабного вторгнення влаштував свого сина Артура Лазаренка на службу в СБУ, де той продовжує працювати донині.

Ситуація в українській освіті катастрофічна. І це прямо повʼязано з демографією держави.Матері вивозять 17-річних хлопців за кордон, щоб ті вступали в закордонні університети. В школах за мінімальну зарплату немає кому викладати.Школи не мають грошей, щоб будувати укриття – бо в місцевих громад забрали ПДФО. В реальних умовах це означає, що їм неможливо вчити дітей.За кордоном з українськими школами теж проблеми. Держава ніяк їх не підтримує. Я вже незабаром розповім детально про цю проблему в новому блозі на YouTube-каналі. Про українців – як і в Україні, і за кордоном – треба дбати. Забезпечити доступ до освіти, підтримувати школи та універститети, але влада каже, що в нас на це немає коштів. Хоча є кошти на зарплати прокурорам…Я подав Законопроєкт №11424 "Про засади державної демографічної політики". Цей документ підтримав комітет, але його досі не виносять в зал. Вчора ж я запропонував провести слухання на цю тему в Парламенті. Сподіваюся, що мене почують.Микола Княжицький/facebook

Соціологи різних служб стверджують, що український електорат нічого не навчив досвід 2019-го і наслідків того вибору: українці так само готові сліпо обирати «нове обличчя без історії», яке не має ні програми, ні команди, ні політичного досвіду. Все це кожен виборець вигадує для чергового «нового обличчя» сам, проектуючи на претендента свої найкращі очікування від лідера як такого. Так само одноголосно всі твердять, що Зеленському не світить другий термін у разу проведення виборів: зараз його баланс довіри становить +4% (в сенсі, довіряють йому тільки на 4% більше, ніж не довіряють). І тенденція стало низхідна: за кілька місяців баланс вийде в нуль, а тоді в мінус. Причому це суто про довіру, а не про готовність проголосувати за Зеленського знов. Це принципово різні речі. Тобто, 48,5% довіри прекрасно сполучаються з 15-20% готових проголосувати (і це оптимістична оцінка, оскільки кожен корупційний, мобілізаційний скандал цю готовність додатково зменшує). Роль «Нової легенди», нового претендента з цілковито вигаданими характеристиками і намірами українці відвели поки генералу Залужному. І так само його гіпотетичній партії (яку теж заочно і завчасно наділяють певними вигаданими позитивними характеристиками і гідними кандидатами на мандати й посади). Про те, чи генерал Залужний має потенціал виправдати бодай частково уявлення українців про нього як про міф, сказати не може ніхто (принаймні, з публічних осіб чи фахівців). З банальної причини – ніхто не знає Залужного-політика, бо такої особи все ще не існує.

І так, про військову освіту та поріг входу в армію. Перше і найголовніше: в усі військові університети в Україні не те, що немає конкурсу — там НЕДОБІР. Молоді люди не хочуть йти і отримувати військову освіту. Чому? Найголовніша причина — це тюрма. Уявіть собі 18 річного хлопця чи дівчину, які випускаються зі школи і добровільно захочуть піти в військовий університет, 5 років не виходити за межі, ходити строєм, мити казарми і навіть не мати можливість в пʼятницю просто піти випити пива з друзями. В 18 років хочеться зовсім іншого від життя, ніж ходити на обід під звуки барабанів. Чим зараз намагається привабити військова освіта? Форма, їжа та місце, де жити. Все за рахунок держави. Це — смішно. В 2024-му привабити молоду людину вступити до вашого Університету тим, що ви будете годувати її котлетою та пюре — не дуже вийде. А зробити так, щоб ТАЛАНОВИТА молода людина вступила - не можливо. Що робити? Два шляхи. Перший — зміна самих університетів — більше свободи, менше затягів, можливість отримати ще й крім військової, цивільну освіту. Плюс більш активне міжнародне співробітництво — кожен студент військового університету має провчитись рік за кордоном за рахунок держави. Це збільшить попит на освіту та залучить більше талановитої молоді. Другий — зміна підходів до присвоєння офіцерського звання. Держава вкладає величезні кошти в державне замовлення. Після виходу з університетів студенти часто не можуть знайти роботу за спеціальністю і починають шукати роботу в обслуговуючих сферах. Саме через це у нас в країні фантастично якісні послуги. Смачна кава. Гарні послуги бʼюті індустрії та чудові офіціанти. Але в контексті держави — нам варто «пренебречь» цими сферами і вкластись в сфери оборони, державного управління і так далі. Уявімо — ви студент логістики. Закінчили університет. Роботу не можете знайти. І йдете на роботу в кафе — працювати бариста. Ваша заробітна плата в Києві — 20-22к грн. Не в Києві це буде 10-15к грн. Молодший лейтенант в ЗСУ отримує (дивлячись від посади) в районі 25-26к грн. Це перший контракт і перша посада. Плюс різні виплати, пільги, оздоровчі, гроші на найм житла і можливість в майбутньому отримати житло. Плюс є велика карʼєрна драбина — якщо ви талановиті, то ви досить швидко пройдете шлях від молодшого лейтенанта до вищих офіцерських звань та посад, і пропорційно збільшується грошове забезпечення. Але чомусь людина цивільна не обирає для себе варіант БУДУВАТИ карʼєру в армії, а обирає — готувати каву. Тут комплексна проблема — але одна з головних — поріг входу. Вхід можливий лише, якщо є офіцерське звання. І ось тут наша система має стати пластичною. Якщо у вас є вища освіта і ви хочете приєднатись до ЗСУ і знайшли для себе посаду відповідну вашому фаху — ви маєте мати таку можливість через швидкі курси і присвоєння звання. Таким чином ми зможемо «ловити» багато молодих спеціалістів, які не знають, що робити в житті і направляти їх в ЗСУ і отримувати від цього користь. Ще раз повторю найголовнішу тезу: МИ НЕ МОЖЕМО БУДУВАТИ АРМІЮ ЗА РОСІЙСЬКИМ ЗРАЗКОМ — У НАС НЕ ТАК БАГАТО ЛЮДЕЙ. НАМ ПОТРІБНО БУДУВАТИ АРМІЮ НА ОСНОВІ ТАЛАНОВИТИХ ЛЮДЕЙ. ЩОБ ЇХ ОТРИМАТИ — ПОТРІБНО ЗМІНЮВАТИСЬ. До цього писав ще два важливих тексти про зміни в армії: 1. Наша проблема - відсутність ідей. 2. Нам потрібно ввести масштабні офіцерські курси прямо зараз для людей з вищою освітою в ЗСУ.

Хресна хода РПЦ з Херсона до Почаєва…Згадую, як до повномасштабного вторгнення тодішній начальник чи то департаменту, чи то управління спорту ОДА тоді пан, а сьогодні товариш Вибранський (це той, що зараз оселився наче у Новосибірську) організував з деяких місцевих представників спорту «хресну» ходу до оплоту російського православ’я ― Почаївської лаври. Йшли пішки, відосіки знімали, фоточкі робили, селфі, в соцмережі виставляли… Звісно після 24 лютого 2022 року все підчистили… На моє тоді зауваження, що це московська церква і ходити до неї не дуже файно, вони відповідали приблизно таке: задовбав вже зі своєю політикою, не треба до церкви тулити політику, бог внє палітікі, у бога немає партій і так далі… Ось так.І саме головне, що хотілось донести: Частина з тих, хто тоді приймав участь у цьому дійстві, та відповідали подібним чином вже натягнули вишиванки, на публіці демонстративно заговорили українською. Хоча пам’ятаю, якої вони були думки про тих, хто спілкується українською мовою… Корочє, сьогодні вони щирі патріоти, знов шановані люди. Не здивуюся, що саме вони і українську ідентичність на Херсонщині запроваджують…І сумно і смішно і зло береМоже хтось має світлини або відео з того сорому, буду вдячний якщо поділитися. Для архіву