Те, що коїли бійці Армії Крайової у заграбастаних СРСР західних областях України - таке пробачити важко, але цим нехай Вятрович зі своїм Інститутом Пам'яті займається. Головне ж у тому, що самі АКовці та їх лондонські правителі  при жодних обставинах не визнавали ці території ані українськими, ані радянськими. І різали вони українців не гірше за Бандерівців, які воювали за незалежність своєї країни,а не підпорядкування її загарбникам з обох боків! Ну і як не згадати про тактику боротьби "гонорових воїнів".  Самі АКовці у військовому аспекті мало чого були варті, проте бажань у них було до хріна та більше, а саме перше - "поиметь" товарища Сталіна у збоченій формі. Як? Та вкрай просто - "захоплювати" міста, ті ж Вільно та Львів, одразу після виходу звідти відступаючих німецьких військ та зустрічати червону армію у якості повноправних володарів українських та білоруських населених пунктів" Приказ такий надійшов з Лондона та польські орли, у намаганні потаскати чужими руками каштани з вогню, почали діяти. Але вони забули, що Сталін був кривавим монстром, проте точно не ідіотом, а дипломатом взагалі видатним. Він спочатку використав АКовців при "звільненні" Львова та особливо Вільнюса, а потім запропонував їм вибір - або вони доєднаються до "червоної" Армії Людової, або у якості альтернативи поїдуть до Сибіру, та й то далеко не всі - більшість зустрінеться зі своїми катиньськими братами. І другу частину запропонованої альтернативи він здійсним на всі сто.  У відчаї від того, що вурдалака Їосіфа провести не вдалося, ляхи здійснили останню спробу "кинути" совдеп та підняли "Варшавське повстання", розраховуючи на те, що відіб'ють столицю Польщі перед вступом туди радянської армії, і навіть підрядили під це місцевих "лівих" та комуністів. Любителі вирішили виграти у гросмейстера. Сталін просто зупинив наступ червоної армії та дозволив німцям потопити повстання у крові, і лише потім "тріумфально" взяв місто. Радянські історики язики стерли у намаганні довести, що у червоної армії не було сил на взяття Варшави, але от біда - тодішній начальник штабу червоної армії Василевський письмово свідчив, що сил було більше ніж достатньо і генштаб пропонував йти на допомогу повстанцям, проте Сталін заявив - "Та яке там повстання - дурники пішли на поводу у авантюристів", та наказав перейти до маневреної оборони.  До чого я все це розповів? А до того, що не  не цим "хероям" нам вказувати - хто у нас Герой, а хто ні. Не мають жодного права хитродупі поляки, вимазані у українській крові по саму маківку, бути героями у нас, рівно як і навпаки - наші у Польщі. У кожного своє минуле і своє сьогодення, а головне - свої пріоритети та національні інтереси. І спільний у нас з поляками лише один - протистояння рф. У всьому іншому Польща - природний та вічній ворог України, як поляки у більшості вороги для українців. DIXI.