Нафто-газові хвилі Ормузької протокиСвіт реально непокоїть ситуація з нафтою і газом, що склалася внаслідок операції в Ірані. Ормузька протока - це вузьке горло, і щойно там піднялася хвиля, її відлуння швидко розійшлося по всьому світу й дійшло до Європи у вигляді зростання цін на нафтопродукти та газ. А далі - інфляція, погіршення економічного клімату і, зрештою, ймовірно, політичні рішення.Дуже не хотілося б, щоб у демократичному світі і Європі зокрема, дали слабину й не почали шукати “шлях назад” до рашистського. Бо в такі моменти енергоринок стає не лише про економіку, а про спокусу “купити стабільність” будь-якою ціною - навіть якщо ця ціна політично токсична.Насправді 2026 рік міг стати для росії дуже поганим у бюджетному сенсі: низька ціна на нафту + обмеження по газу = слабкі нафтогазові доходи федерального бюджету, а далі - ще більший дефіцит і обмежені ресурси для фінансування видатків, у тому числі військових і остаточне занурення в рецесію.Але нині ризик інший - через ескалацію на Близькому Сході рашисти можуть отримати тимчасовий “ціновий бонус”. Не тому, що вони раптом стали сильнішими, а тому, що ринок у кризі переплачує за “фізичну наявність” нафти і за безпечну логістику. І що погано - така премія за ризик у ціні з’являється миттєво, а зникає повільно.З іншого боку, тут не все так прямолінійно. Навіть коли світова ціна росте, у рашистів є:• дисконти й дорожча логістика/страхування,• санкційні обмеження,• і головне - стратегічний тренд:Європа все одно, ймовірно, не дасть задню і остаточно закриє «газове вікно» для руських. Але це все ж процес, який триватиме ще якийсь час.Окреме питання - це Китай. Чи буде йому потрібна “дорога” нафта довго? Скоріше він спробує перекласти ризики на продавця: вибивати знижки, грати обсягами, торгуватися жорсткіше. Тобто навіть у “дорогому” сценарії росія може отримати не стільки, як їй би хотілося.Що ж у підсумку? Якщо операція затягнеться, ризики глобальних економічних потрясінь зростуть аж до, ймовірно, кризи. І як би не хотілося це визнавати, але в такій конфігурації можливий тимчасовий виграш для росії. Це не остаточна “перемога”, а швидше як коротке тимчасове додаткове фінансове дихання. Але і цього нам не треба.Ну і що найважливіше - довга війна на Близькому Сході створює ризики недоотримати необхідне обладнання для нашого захисту.Отже!Швидка операція (хоча, схоже, це вже менш імовірно) - це ок: тиранії треба зупиняти швидко, без затягування й розгойдування світу. І звісно, такі операції - це крутий сигнал для решти подібних.Затяжна операція - це ризик великої турбулентності, у тому числі політичної і економічної. А найбільше не хотілося б, щоб ця турбулентність почала розмивати єдність демократичного світу та давати рашистам “повітря” саме через нафто-газові хвилі Ормузької протоки.