П'ятий день народження в армії. Перший ми зустріли в забутому Богом селі десь на кордоні з пріднєстровьям. Ми були молоді, шутливі, нам все було легко. Я пам'ятаю як ми боялись, що просидимо в цьому макеті війська всю двіжуху і на нас війни не вистачить. Братік тоді залучив місцевих жіночок щоб мені спекли смішний торт.  Другий я зустрів у відпустці, ми тільки вийшли з Бахмута.  Пам'ятаю, як їхали туди - щасливі, що і на нашу долю випала велика битва. Як повертались - горді своєю роботою і причетністю до сторінки в історії. Третій випав з пам'яті абсолютно - скоріше за все, це був черговий рутинний день піхотної роботи. Десь в той час тактична медицина увірвалась в моє життя посадою медика взводу - і з тих пір не відпускає, як я не намагався. Десь в той же час загинув мій найкращий друг, десь в той же час інші мої близькі друзі почали масово трьохсотитись і калічитись. Там же прийшло розуміння в яку ж жопу ми всі несемось. Четвертий день народження також був на позиціях - за спиною були ліси Сумщини і посадки Запоріжжя (до сих пір найгірший напрямок, де довелось бувати. Все ще жалкую, що не зміг уговорити воділу стати сфоткатись коло стелли "Донецька бл ать"). Втомившись битись головою об стіну - служити в терористичній обороні - я нарешті добився свого переводу в чудову бригаду, і досі пишаюсь бути її частиною. Як водиться в Україні - якщо хочеш чогось хорошого в житті - здійсни кримінальне правопорушення. І ось п'ятий. Чергування на еваку - це робота майже білої людини. Старлінк, генератор (тачкі, пушкі, бабкі). За ці чотири з гаком довгих, томних роки я зустрів стільки чудових людей. Я втратив стільки чудових людей.  Я був тут і там. Закордоном і з заходу і з сходу. За межами болю і щастя. Трьохсоті, бліндажі, стерильні пхг, брудні підвали, мертві росіяни, бронетехніка радянська і американська, розйобані корчі і тесли в Києві,   все зливається в моїй пам'яті в одну різнокольорову пляму, ємоцію, яку я не в стані ні виразити, ні осмислити. Мабуть, так буває, якщо сьогодні дивишся на кохану дружину на пляжі в Одесі з стаканом джин тоніка в руці, а рівно через дві доби сереш в пакет в Луганській області.