25 травня 1926 року близько 14:00 Симон Петлюра вийшов з ресторану Bouillon Chartier, що на вулиці Расін у Парижі. Неспішно пройшов кілька десятків метрів і зупинився біля розкладки книгарні Gibert. У цей момент з протилежного боку вулиці до нього наблизився незнайомець. Чоловік звернувся до Петлюри українською та витяг револьвер із кишені піджака. Серед білого дня у центрі Парижа пролунало сім пострілів, п’ять куль влучили у Петлюру. "Це тобі за вбивства! Це тобі за погроми!", — вигукнув незнайомець. Перехожі не дали вбивці втекти, поліція заарештувала його на місці злочину. Важко пораненого Симона Петлюру доправили у госпіталь Charitе‌, де він і помер о 14:40. Згодом десятиліттями радянська влада намагалися вбити й саму пам'ять про нього, перетворивши ім'я Головного Отамана на тавро та синонім “бандитизму”. Але чи вдалося тоталітарній пропаганді назавжди затерти справжній масштаб лідера Української революції? Попри роки радянських міфів, постать Петлюри досі залишається на периферії нашого національного пантеону, викликаючи палкі дискусії.👉🏼У спецвипуску “Локальної історії” шукайте відповіді на складні питання. Купуйте електронний номер “Петлюра” за ціною 100 грн в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/petlyura-4-2023/