«Знайдені на вікінгських сміттєзвалищах і в ямах уламки кісток із характерними слідами рубання свідчать про те, що м’ясо було популярною частиною раціону. Вікінги їли баранину, козлятину, яловичину і, як видно з усього, над усе любили свинину. Арабські мандрівники на Сході відзначали, наскільки скандинави полюбляють це м’ясо; що підтверджують і міти: саме його подавали загиблим героям у Вальгелл. Курей розводили заради яєць і м’яса, качок, гусей та інших водоплавних птахів добували на полюванні. Знахідки вузьких м’ясних рожнів вказують на те, що на вечерю подавали щось на зразок шашлику; також були масивніші версії, схожі на списи для м’яса, на яких над вогнем запікали великі шматки. Багато смачного білка давали лось і північний олень, також цінували м’ясо кабана. Розмаїття у раціон харчування вносили морські ссавці, зокрема тюлені й кити. Ловили багато видів прісноводних і навіть деякі види морських глибоководних риб. На присадибних ділянках вирощували пряні трави, ними присмачували страви. Бджіл розводили заради меду. Із молока корів, овець і кіз готували сири, сироватку та кисломолочні продукти, які, окрім споживання, використовували як замінник соли для зберігання м’яса впродовж зими. Вони їли дуже смачний ферментований молочний продукт скір [skyr], досі популярний в Ісландії, — густий йогуртоподібний десерт, кислий, проте з легким солодкуватим присмаком (спробуйте, якщо знайдете). У лісах збирали ягоди (додайте їх у скір!), гриби та коренеплоди. На жаль, про те, що саме робили вікінги з усіма цими багатствами, відомо небагато. Не збереглося жодних рунічних рецептів, одначе велика різноманітність страв свідчить про креативність скандинавів на кухні, що не поступалася їх новаторським здібностям у всіх інших сферах. Їжу запивали елем і медухою. І те, і те пили з рогів або кухлів, шкіряних чи дерев’яних. Іноді звичай велів одним махом осушити посудину, але в текстах також є чимало згадок про традицію передавати ріг по колу. У пізній епосі вікінгів з’явилися описи людей, які пили, попередньо «осінивши» чашу знаком молота, так частуючи Тора, — мабуть, то була їхня досадлива реакція на християнське осінення хрестом. Із безалкогольних напоїв пили молоко і напевно джерельну воду (там, де вона була доступна). Із нагоди особливих подій пили beor — попри співзвучну назву, то було не пиво (beer), а солодкий напій на кшталт фруктового вина, який розливали в маленькі кухлі. Вживали й дуже міцне питво. Мандрівники з Арабського халіфату бачили, як вікінги пили явно алкогольний напій невідомого складу й невідомо з чого виготовлений, який в арабському тексті зветься набіз (набід, nabīdh). Після одного-двох кухлів напою люди починали похитуватися. Один такий мандрівник спостерігав, як на похороні воєначальника, що був, певно, винятковою подією в багатьох аспектах, люди пили 10 днів поспіль, а дехто так і помирав із кухлем у руках. Схоже, що подорожанин не перебільшував». Про харчові звички вікінгів читайте у книзі «Діти Ясена та В’яза. Історія вікінгів» Ніла Прайса → https://publishing.localhistory.org.ua/product/dity-yasena-ta-vyaza-istoriya-vikingiv/