У ніч на 18 травня 1944 року в усіх населених пунктах Криму радянська влада розпочали примусове виселення кримськотатарського населення. З усіх-усюд до вузлових залізничних станцій прямували вантажівки з нещасними людьми, яких силоміць заганяли до товарних вагонів. Куди їх вивозили – ніхто не знав.Уже 20 травня місцеві партійні функціонери рапортували у Кримський обком про успішно проведену акцію з виселення та доповідали про залишене майно кримських татар. Будинки депортованих перейшли “у житловий фонд виконкомів місцевих рад”. Їх займали “нові колгоспники” – переселенці, які приїхали переважно з різних областей Росії, менше – з України.Дорогу в невідоме запам’ятали усі кримськотатарські переселенці, хто зміг вижити. Переважно це були жінки, люди поважного віку і діти, яких розмістили в товарні вагони, обладнані нарами. У дорозі багато людей захворіло та померло. Трупи без жодного оформлення документів конвоїри просто викидали з поїзда.https://localhistory.org.ua/texts/statti/krim-bez-oblichchia/