Багатьом відомий такий шолом, популярний у XIV — першій половині XV століття, як бацинет. Якщо вірити низці дослідників, він спочатку слугував допоміжним шоломом, який надягали під топгельм, однак з часом став основним типом лицарського шолому у XIV столітті. Чому це сталося?Про це розповів гість подкасту «Ген війни» Володимир Гуцул, кандидат історичних наук, зброєзнавець, фахівець з військової історії ранньомодерної України, викладач Ужгородського національного університету.«Причин кілька. По-перше, це пов’язано з розвитком анатомічних знань і технологій металообробки. Топгельм — це так званий «великий шолом» або «відро» — масивний шолом, що повністю закривав голову і плечі, опираючись своїми краями на обладунок. Його форма нагадує відро з отворами для зору та дихання. Хоча це порівняння звучить жартівливо, воно досить точно передає враження від носіння такого шолома.Бацинет, натомість, був анатомічно підігнаний до форми голови, краще прилягаючи до неї. Завдяки цьому він був зручніший у носінні, забезпечував ширший огляд і кращий розподіл ваги на тіло воїна. Це було технологічно більш досконале й оптимальне рішення порівняно з топгельмом».Додатково зацитуємо фрагмент зі статті Володимира Гуцала «Битва Тридцяти (26 березня 1351 року): бойові практики і знаряддя рицарського договірного зіткнення та його рецепції у текстах і зображеннях другої половини XIV–XV століття». «Бацинет на середину XIV століття остаточно витіснив великий горщикоподібний шолом — і невипадково. Купол у формі високого вигнутого конуса і рухоме забрало, витягнуте вперед, убезпечувало найвразливіші ділянки голови від прямого контакту зі зброєю під час удару. Добре збережений зразок бацинета із забралом типу «псячий писок», у комплекті з бармицею, так званий «бацинет Лайла», зберігається зараз у Королівському арсеналі в Лідсі (Велика Британія). Він датований близько 1366 року, його вага — 7 кг 120 г, з бармицею — 9 кг 980 г».Більше про рицарську культуру розповів кандидат історичних наук, зброєзнавець Володимир Гуцул у подкасті “Ген війни” → https://bit.ly/454PWxO Над випуском працювали: Олексій Уманський, Яніна Шпачинська, Павло Нечитайло. Візуальне оформлення – Максим Паленко.