Закони не працюють, діти не бояться, батьки не несуть відповідальності. Держава фактично розписалася у власному безсиллі та надмірному лібералізмі. Адже за незаконну зйомку вчителів, здійснену нишком, і подальше поширення ганебних відео, а також за поширення завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь, гідність чи ділову репутацію педагога, ніхто не несе відповідальності. При цьому кіберполіція або не має достатнього бажання, або можливостей для встановлення правопорушників. Хоча діють такі норми:✅Ст. 28 Конституції України Кожен має право на повагу до його гідності✅Ст. 277 Цивільного кодексу України Спростування недостовірної інформації ✅Ст. 297 Цивільного кодексу України Право на повагу до гідності та честі✅Ст. 299 Цивільного кодексу України Право на недоторканність ділової репутації✅Ст. 307 Цивільного кодексу України Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок✅Ст. 173-1 КпАП України Поширювання неправдивих чуток✅Ст. 173-4 КпАП України Булінг (цькування) учасника освітнього процесу✅Стаття 184 КпАП України Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітейВідповідальність за поведінку дітей несуть батьки — відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.Тобто всі правові інструменти для захисту педагога існують.Однак реальність виглядає інакше:📌такі відео масово поширюються без наслідків; 📌порушників рідко встановлюють; 📌випадки притягнення до відповідальності — поодинокі. У результаті формується відчуття вседозволеності: діти не бояться, батьки не реагують, а вчитель змушений захищатися самостійно.Це вже не просто окремі інциденти — це системний сигнал про втрату авторитету вчителя в суспільстві.І головне питання сьогодні:чи готова держава не лише декларувати норми, а й реально застосовувати їх, щоб зупинити хвилю публічного приниження педагога?Лілія Орел - освітній юрист, психолог