10 лютого 1895 року у містечку Пула (нині Хорватія) народився Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний), нащадок королівської династії Габсбургів, ерцгерцог, якого вважали претендентом на гетьманську булаву, політик, дипломат, поет, полковник Легіону Українських Січових Стрільців та Армії УНР.Разом з українськими вояками він розділив тягар боротьби за Україну. Свою поетичну збірку «Минають дні...» з 23 віршів присвятив українським січовикам: «Борцям, що впали за волю України». Він став поборником українських інтересів, за які поклав життя у Лук’янівській в’язниці.З 12 років Вільгельм Габсбург жив у місті Живець у Західній Галичині. «Там я перший раз почув про Українців, – писав у мемуарах Василь Вишиваний, – Поляки називали їх «Русіни» і висказувалися про них, як про розбишаків, бандитів. Я свято вірив, що Українці, які так недалеко від Живця живуть, це дійсно розбишацьке племя. В 17 році життя довелося мені поїхати в гуцульські гори. Їхав через Львів і Станиславів інкогніто. Вражіння з гуцульських гір мав чудесне…В Ворохті зустрів гуцула-селянина…я замешкав у нього. Їздив скрізь, шукаючи українських розбишаків. Але надармо. Це мене розчарувало. Від тоді я зовсім змінився і до Живця вернув іншим, як виїхав».Він закінчив військову академію і 1915-го поїхав на фронт, де командував українською сотнею. Згодом – армійською групою, до складу якої належав легіон Українських січових стрільців. Розмовляв українською, під одностроєм часто носив вишиванку, яку йому подарував один із підлеглих. За це отримав прізвисько Василь Вишиваний. «Моя сотня, зложена тільки з українців, мала національну українську свідомість, але боялася виявляти її, бо тоді кождого українця уважали політичне підозрілим. Старшини в сотні були самі німці. Страх українців перед переслідуванням доходив до того, що деякі признавалися до польської народности. За це я лаяв страшенно і казав їм, що коли я признаюся до українського народу, то і вони можуть це сміло робити. Військова і моральна вартість моєї сотні представлялася дуже добре. Я взагалі уважаю українців найкращими жовнірами. Тільки вони трохи подібні до овець: як мають провід, котрому вірять, то підуть в огонь і в воду, та й виконають навіть неможливе до виконання».Вільгельм Габсбург, як член імператорської родини, автоматично став членом сенату. Там він познайомився з українськими парламентарями, зокрема з Євгеном Петрушевичем. До кінця життя Василь Вишиваний вважатиме себе українцем. Після поразки Української революції він житиме у Відні. Там його 1947-го заарештує совєцька секретна служба СМЕРШ. Згодом Вільгельма Габсбурга перевели до Лук'янівської в’язниці Києва. Йому інкримінували шпигунську діяльність із західними державами, союзниками СРСР по антигітлерівській коаліції, та звинувачували в зв’язках з ОУН.Допитували його російською, він відповідав українською. Вирок – 25 років таборів. 🕯18 серпня 1948-го Вільгельм Габсбурґ помер у в’язничній лікарні. Похований на Лук’янівському цвинтарі.
9 лютого 1918 року у Бересті (Брест-Литовську) між Українською Народною Республікою (УНР) з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією з іншого була підписана мирна угода.Українську делегацію від УНР представляли прем’єр-міністр Всеволод Голубович (голова), Микола Левитський, Микола Любинський, Михайло Полоз, Олександр Севрюк. Ця делегація прибула на переговори у статусі представників самостійної держави. Німеччина домагалася визнання незалежності УНР совєцькою росією. Делегація від якої вже вела переговори у Брест-Литовську. Лев Троцький доводив, що влада в Україні належить більшовикам і у складі їхньої делегації є представники від українського совєцького Народного Секретаріату.За умовами договору обидві сторони проголошували між собою мир. «Тому, що український народ проголосив себе незалежним і виразив бажання привернути мирний стан між Українською Народною Республікою і державами, що находяться в війні з більшовицькою росією. – йдеться у тексті договору, – Вони хотять вчинити перший крок до тривкого і для всіх сторін почесного світового миру, котрий не тільки має покласти кінець страхіттям війни, але також має вести до привернення дружніх відносин між народами на полі політичному, правному, господарському і умовому».До складу УНР відходили Холмщина і Підляшшя, а Галичина і Буковина виділялися в окремий коронний край у складі Австро-Угорської імперії. УНР зобов’язувалася постачати Центральним державам їжу та промислову продукцію.Натомість Німеччина примусила російську більшовицьку делегацію «визнати» незалежність УНР, підписавши 3 березня 1918-го мирний договір. Та останній договір не мав сенсу, бо 1919-го Москва, завдяки пропаганді та багнетам завоювала більшу частину України.Щодо комплексу договорів, підписаних у Бересті існувала певна термінологічна невизначеність.У радянській історіографії існувало чітке розмежування між "Брест-Литовською угодою" та "Брестським миром". Під "Брест-Литовською угодою" розумівся комплекс документів, підписаних між УНР та державами Четверного союзу 9 лютого (27 січня), а під "Брестським миром" - між радянською росією та тими ж таки державами Четверного союзу 3 березня.При цьому важливим є конотації, якими наділялись обидва терміни. "Брестський мир" мав викликати позитивні емоції, адже мир – це те, чого прагнули мільйони мешканців колишньої російської імперії.Негатив мав ініціювати термін "Брест-Литовська угода". По-перше, Брест-Литовськ – це внесення дисонансу у свідомість радянських громадян (усі знають, що Брест – це Білорусь, а тому він не може бути Литовським). Освічені громадяни знали, що це дореволюційна, стара, "застаріла" назва Бреста, а отже, користувачі цієї назви є ретроградами і повинні асоціюватися із царським режимом. По-друге, "угода" це не "мир". Вона має значно негативніший контекст. Хтось із кимось уклав угоду. Це майже змова…Договір від 9 лютого 1918 року врятував УНР від поглинання більшовицькою росією. 1 березня більшовицькі війська змушені були залишити столицю УНР Київ. Через тиждень до міста прибув уряд Центральної Ради. Більшовицьку владу було повалено, але ненадовго: через внутрішньополітичні чвари всередині українського політикуму, за рік більшовики знову були в Києві.
5 лютого 1921 року Аргентина стала першою латиноамериканською країною, яка визнала Українську Народну Республіку і єдиною в Південній Америці, що встановила з нею дипломатичні відносини. На жаль, на ту мить УНР вже була в екзилі, а армія УНР інтернована у Польщі.Визнання Аргентиною УНР базується на трьох основних документах: листі французькою мовою посла Аргентини у Франції Mарсело Tоркуато дe Aльвеара президенту української делегації на Паризькій мирній конференції графу Михайлу Тишкевичу від 3 березня 1921 р. про визнання урядом Аргентини УНР; листі іспанською мовою міністра закордонних справ та культів Аргентини Оноріо Пуейрредона очільнику української делегації на Паризькій мирній конференції від 31 березня 1921 р. про визнання його урядом УНР; та додатку до листа від 31 березня 1921 р. - скриптурна завірена копія постанови уряду Республіки Аргентина від 5 лютого 1921 р. за підписами президента республіки Іполіто Іріґожена та в.о. міністра закордонних справ та культів Пабло Торелло про визнання УНР державою вільною і незалежною. Обидва листи і додаток надійшли до Надзвичайної дипломатичної місії УНР Парижі - 7 березня та 8 травня 1921 року.
31 січня 1734 року вийшов таємний указ московської імператриці Анни «Про шлюби малоросів».Цей указ московської імператриці Анни Іванівни щойно призначеному правителю т. зв. «Малоросії» князю О.Шаховському. Мав запроваджуватися у руслі загальноімперської політики русифікації в умовах поступової ліквідації залишків української державності.Викликаний донесеннями про часті шлюби українців із білорусами-литвинами, поляками і жемайтами та «іншими іноземцями», що, як зазначено в указі, «суперечить нашому інтересу».Князю О.Шаховському наказувалося докладати чимало зусиль для таємного заохочення «спритним чином», аби «малоросійський народ охоту мав своячитися і до шлюбу вступати з нашим великоруським народом». Містить посилання на «особливий намір» російського імператора Пьотра I здійснити подібні заходи.❗️Не вміщений до «Полного собрания законов российской империи». Уперше повністю оприлюднений у «Киевской старине» 1905 за текстом із Московського архіву Міністерства юстиції російської імперії із сигнатурою: «№ 79/1806» (нині російський державний архів давніх актів). Тож завжди пам'ятайте, звідки ростуть вуха у т.зв. «братства», про яке зазвичай волають московські та промосковські пропагандони. Головна мета такого «братства» - цілковите знищення поняття «українець».
30 січня 1930 року у Бердичеві народився Всеволод Нестайко, якому судилося стати одним із найпопулярніших у світі дитячих письменників. За 55 років літературної діяльності він написав більше 30 повістей, романів і збірок оповідань, частина яких увійшла до золотого фонду дитячої літератури України.Мама майбутнього письменника була викладачкою російської словесності (вчителювати вона почала іще в 1913 році, коли про окрему українську літературу й мови бути не могло). Вона була начитаною інтелігентною жінкою. Під час вагітності часто гуляла місцями, пов’язаними з перебуванням у Бердичеві відомих письменників: Бальзака, Конрада, Шолом-Алейхема, Рильського. Родинна легенда стверджує, що старий бердичівський акушер, який приймав пологи, почувши перший крик хлопчика, привітав маму словами: «Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!».Все змінилося в 1933-му, коли заарештували батька. Зиновій Нестайко в молодості був січовим стрільцем, вояком Української Галицької армії. Наприкінці 1920-х, під впливом радянської пропаганди, повіривши в успіхи українізації, зважився переїхати із Західної України, яка тоді була «під Польщею», в УСРР. Працював у Проскурові (нині - Хмельницький) на цукровому заводі, пізніше переїхав у Бердичів.Його звинуватили у шпигунстві на користь імперіалістичних держав, згадавши службу в Австрійській армії в часи Першої світової війни, духовну семінарію, знання п’яти іноземних мов, а також заслуги його батька, отця Діонізія Порфировича Нестайка, греко-католицького декана, який керував парафією в Бучачі. Більше Всеволод батька не бачив – у пам’яті хлопчика лишився тільки смак цукерок, які той дав синові, коли по нього прийшли. Мамі з сином, рятуючись від голоду довелося тікати до Києва, до маминої сестри.«У дитинстві в мене не було дитинства», — зізнавався пізніше письменник. Через постійні хвороби він не зміг виїхати з Києва, коли почалася війна, тож два окупаційні роки випало пережити в столиці. «Неволя – це найстрашніше, що може бути в світі – коли йдеш ти з мамою по вулиці, тримаєшся, а будь-який фашист може штовхнути твою маму, образити, і ти нічого не можеш вдіяти. У 1941-му році мені було 11 років, і з того часу я став дорослим, напевно», - згадував пізніше Нестайко.Бачив він і голод, і смерть. Однак навчився дивитися на світ з оптимізмом і гумором. Як розповідав Всеволод Зиновійович, допомагали родинні перекази — саме такими дотепниками, які викрутяться з будь-якої ситуації, були його дідусь по материнській лінії Іван Довганюк та прадід письменника Семен Довганюк.Свій творчий шлях Всеволод Нестайко починав у дитячому журналі «Барвінок», де друкувався разом з іншими класиками — Юрієм Яновським, Павлом Тичиною, Наталею Забілою, Оксаною Іваненко, Максимом Рильським. У 1956 році побачила світ збірка оповідань письменника під назвою «Шурка і Шурко». А через два роки - казкова повість «У Країні Сонячних Зайчиків».Найвідомішими книгами Всеволода Нестайка стали підліткова трилогія «Тореадори з Васюківки», казки про Країну Сонячних Зайчиків», оповідання «Одиниця з обманом», «П'ятірка з хвостиком», «Загадка старого клоуна», «Чудеса в Гарбузянах» та багато інших. 1979-го року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г.-Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. 🕯Помер Всеволод Нестайко 16 серпня 2014 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі. На похорон сотні киян взяли із собою дзеркальця, щоб провести улюбленого письменника сонячними зайчиками.
27 січня 1839 року народився Павло Чубинський — поет, автор слів Гімну України, український етнолог, фольклорист, громадський діяч. Народився на хуторі Чубинський (нині частина Борисполя) у небагатій дворянській родині відставного офіцера Платона Івановича Чубинського. Козацький рід Чубинських звідти й походив. Але в XVI ст. вони опинилися на Волині, служили Речі Посполитій, стали уніатами. Дід Павла Чубинського служив у російській армії, перейшов у православ’я й купив землю в Борисполі. Це було ніби повернення на землю предків.Учився в Переяславському повітовому училищі, Другій київській чоловічій гімназії. Затим закінчив університет у Петербурзі. Там зійшовся із Шевченком, захоплювався ним, писав вірші “під Кобзаря” й у чомусь повторив долю поета: удруге його вислали з України через донос Юзефовича — того самого, який колись здав жандармам Шевченка й кириломефодіївців. Після закінчення університету Чубинський повернувся в Україну. Як правник, вважав за обов’язок допомагати селянам, які тоді звільнились од кріпацтва й мали багато клопоту з власністю на землю. Дивився на справу як юрист і як поет.Був закоханий у Лізу Рашевську, сестру приятеля з Чернігівщини. Дружив із молодими українофілами — Миколою Лисенком, Михайлом Драгомановим, Олександром Кістяківським. Хтось доніс, що компанія збирається таємно на хуторі. Там є каланча, на ній нібито вивішують сигнальний прапор, який видно за 25 верст аж у Києві. Це було дурницею, але доноси наробили переполоху. Чубинського арештували й вислали в Архангельську губернію.На засланні Чубинський провів майже сім років. Був чиновником з особливих доручень при тамтешніх губернаторах; ті не могли ним нахвалитися. Зрештою він сам себе не тільки визволив із заслання, а й проклав дорогу у вищі наукові сфери імперії. Його статистико-економічні дослідження Архангельської губернії були такими цінними, що губернатор князь Гагарін просив нагородити засланця орденом Св. Станіслава. Цар ідею підтримав. Чубинському дозволили повернутися в Україну.Чубинський влаштувався тоді служити у цукроварній фірмі Яхненків і Симиренка. Тут він познайомився з Катериною Порозовою, сестрою дружини інженера-цукровара Толпигіна й у 1872 р. — одружився.Імператорське Російське географічне товариство влаштувало експедицію для вивчення України. Очолив її Чубинський. За три роки зібрав стільки матеріалу, що навіть тепер його семитомник залишається взірцевим. За цю роботу отримав кілька нагород, зокрема, золоту медаль на Географічному конгресі в Парижі.Завдяки Чубинському 1873 року в Києві відкрито Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, прообраз нашої Академії наук. Тоді ж Чубинський провів у Києві перепис, який показав, що більшість киян вважають рідною мовою українську.Старий Юзефович назвав це провокацією, наскаржився цареві. Чубинського знову усунули з України, а київський відділ Географічного товариства закрили. У Петербурзі він служив у міністерстві шляхів сполучення. Здоров’я мав підірване. Сучасники знали його чорнооким, носатим і губатим, дуже живим і темпераментним. І ось ця “капітальна споруда”, як писав про нього Кістяківський, перетворилася на руїну. Він мав хворобу мозку, перестав упізнавати людей. Лікування не допомагало. Випросили дозвіл виїхати в Україну, де він уже не був шкідливим для імперії. Жив практично рослинним життям майже сім років. Коли помер, Кістяківський записав у щоденнику: “Це була давно бажана смерть”. 🕯Помер 17 січня 1884 року. Прощалися з Чубинським в церкві Різдва Христового. Похований у Борисполі на Книшовому кладовищі
🚐 Аптека «на колесах» продовжує відвідувати громади Херсонщини, де немає стаціонарних аптек, щоб люди могли без проблем придбати необхідні медикаменти.Графік її роботи на наступний тиждень:🗓️ 26.01✅ Орлове Кочубеївської громади — 11:00-11:30;✅ Пригірʼя Кочубеївської громади — 12:00-12:30;✅ Розівка Кочубеївської громади — 13:00-13:30;✅ Камʼянка Кочубеївської громади — 14:00-14:30.🗓️ 27.01✅ Карʼєрне Великоолександрівської громади — 11:00-11:30;✅ Микільське Кочубеївської громади — 12:00-12:30;✅ Новобратське Кочубеївської громади — 13:00-13:30;✅ Заградівка Кочубеївської громади — 14:00-14:30. 🗓️ 28.01✅ Миролюбівка Нововоронцовської громади — 10:00-10:30;✅ Нововоскресенське Нововоронцовської громади — 11:00-11:30;✅ Трудолюбівка Нововоронцовської громади — 12:00-12:30;✅ Петропавлівка Новоолександрівської громади — 13:00-13:30. 🗓️ 29.01✅ Новомиколаївка Високопільської громади — 10:00-10:30;✅ Новопетрівка Високопільської громади — 11:00-11:30;✅ Іванівка Високопільської громади — 12:00-12:30;✅ Миколаївка Високопільської громади — 13:00-13:30;✅ Зарічне Високопільської громади — 14:00-14:30. 🗓️ 30.01✅ Довгове Великоолександрівської громади — 10:00-10:30; ✅ Мала Олександрівка Великоолександрівської громади — 11:00-11:30; ✅ Білоусове Великоолександрівської громади — 12:00-12:30.
Після вчорашніх суперечок із урядом та візиту до Ватикану, президент Петр Павел, схоже, вирішив діяти максимально рішуче, використовуючи свої конституційні повноваження та авторитет.Ось що відомо про цей «ранковий наказ» та чому він став таким резонансним:🚀 Наказ про «Повітряний щит»: Що зробив Павел?Замість того, щоб чекати на нескінченні погодження від міністра Мацінки чи прем'єра Бабіша щодо продажу чотирьох літаків L-159, Павел як Головнокомандувач збройних сил Чехії видав директиву:Негайне розгортання технічної допомоги: Президент наказав Генштабу Чехії почати підготовку до передачі не лише літаків, а й систем виявлення дронів, які чеська армія має в резерві.Прямий виклик «собацтву»: Цей крок став прямою відповіддю на його вчорашні слова у Ватикані. Павел фактично поставив уряд перед фактом: безпека України — це безпека Європи, і зволікання є неприпустимим.Зелене світло для Aero Vodochody: Наказ також знімає певні бюрократичні обмеження для чеського оборонного заводу, дозволяючи їм розпочати модернізацію техніки для України негайно.🇺🇦 Чому це рятує «мільйони українців»?Це не перебільшення для заголовка, а реальна математика безпеки:Захист критичної інфраструктури: Чеські L-159 («Алки») — це ідеальні «мисливці за Шахедами». Один такий літак, патрулюючи небо над великим містом, може збити десятки дронів за ніч, рятуючи підстанції та тепломережі.Енергетичний спокій: Враховуючи вчорашні аварійні відключення в Україні через морози, кожен збитий дрон — це збережене світло та тепло в оселях мільйонів людей.🏛️ Політичний землетрус у ПразіЦей наказ вже викликав бурю в чеському парламенті:Уряд Бабіша називає це «перевищенням повноважень» і загрожує звернутися до Конституційного суду.Прихильники Павела та українська діаспора в Чехії збираються на стихійні мітинги підтримки під Празьким Градом.Це рішення Павела — не просто військовий наказ, це акт морального лідерства, який змушує всю Європу визначитися: вони зі «солідарністю» чи з «собацтвом».
@Khersonlife_after_the_occupationНад Україною нависла серйозна загроза: рф планує новий масований удар по підстанціях АЕС — це може призвести до тривалих відключень світла та однієї з найсерйозніших криз в енергетиці країни, — моніториЩо відомо: ▪️Вся наша енергосистема зараз тримається лише на трьох АЕС: Рівненській, Південно-Українській та Хмельницькій.▪️Є дані про підготовку нових ударів по енергетиці та критичній інфраструктурі, включно з об’єктами АЕС.▪️рф активно проводила розвідку Києва останніми днями. Росіяни планують спровокувати енергетичну катастрофу.▪️ рф намагатиметься залишити без світла не лише Київ, а й усю Україну, щоб спровокувати хаос і масову паніку.▪️ Для удару рф може залучити до 700 «Шахедів», до 30 ОТРК «Іскандер», потенційно до 8 ракет «Кинджал», до 20 «Калібрів», а також невідому кількість ракет із бортів Стратегічної авіації.▪️Ворог може залучити стратегічні бомбардувальники: до 10 Ту-95МС, 4 Ту-160, до 10 МіГ-31К та до 5 інших літаків.Імовірна атака на Україну протягом 48 годин — максимально підготуйтеся.https://t.me/dKirDlJYbtYyYTM6ПІДПИШИСЬ👆НА УКРАЇНСЬКУ ГРУПУ ТА ПОШИРЮЙ УКРАЇНСЬКЕ 🇺🇦
🎉 Маємо ким пишатись! Український шаховий геній, який став 🥇ЧЕМПІОНОМ світу з шахів у 18 років — Руслан Пономарьов🏆👉 Народився він 11 жовтня 1983 року у Горлівці. Ще змалку заохочений батьками до шахів, він уже у 9 років став шахістом першого розряду, а в 14 — одержав титул гросмейстера, встановивши світовий рекорд молодіжного досягнення.У віці 18 років дні Руслан здобув титул чемпіона світу ФІДЕ, перемігши у драматичному фіналі свого співвітчизника Василя Іванчука. Цей тріумф зробив його наймолодшим чемпіоном світу ФІДЕ в історії.🕊 Після початку повномасштабної війни Руслан не залишився осторонь — разом із колегами він створив книгу «From Ukraine with Love for Chess» («З України з любов’ю до шахів»). Це збірка партій і історій українських шахістів, прибуток від якої — понад 20 тисяч євро — було передано на допомогу Збройним силам України. Видання стало символом підтримки і вдячності світу шахів Україні.Пишаємось🇺🇦🥇https://t.me/dKirDlJYbtYyYTM6Підпишись👆на Українську спільноту та поширюй Українське
TGLIST.COM.UA
