@Khersonlife_after_the_occupationОперативна інформація з 06:00 18.03.2026 по 06:00 19.03.2026. Минулої доби під ворожим дроновим терором, авіаційними ударами та артилерійськими обстрілами перебували Берислав, Новорайськ, Томина Балка, Інгулець, Зеленівка, Білозерка, Дар'ївка, Українка, Дудчани, Раківка, Червоне, Милове, Золота Балка, Антонівка, Веселе, Дніпровське, Кізомис, Козацьке, Комишани, Львове, Микільське, Миколаївка, Михайлівка, Новоолександрівка, Одрадокам'янка, Ромашкове, Садове, Софіївка, Токарівка, Тягинка, Широка Балка, Станіслав та місто Херсон.російські військові били по соціальній інфраструктурі; житлових кварталах населених пунктів області, зокрема пошкодили 2 багатоповерхівки та 21 приватний будинок.Також окупанти понівечили господарську споруду, газові труби, приватний гараж та автомобілі.Через російську агресію 2 людини дістали поранення.Нагадую, якщо ви бажаєте виїхати до більш безпечних місць, звертайтеся до обласного контакт-центру: 0800 101 102 та 0800 330 951.https://t.me/dKirDlJYbtYyYTM6ПІДПИШИСЬ👆НА УКРАЇНСЬКУ ГРУПУ ТА ПОШИРЮЙ УКРАЇНСЬКЕ 🇺🇦
5 березня 1950 року загинув Головний командир УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка). «Здобути Українську державу або загинути в боротьбі за неї» — це гасло ОУН було життєвим принципом Романа Шухевича. Він очолив визвольну боротьбу українців у непростий час, коли доводилося протистояти двом тоталітарним режимам, які мало чим відрізнялися один від одного – радянському союзу та нацистській німеччині.нквд-мґб полювало за Шухевичем рекордний час – понад сім років. Головний командир УПА неодноразово вислизав з рук чекістів: у 1944, 1946, 1947, 1948 роках. Кілька разів пускалися чутки про його загибель. Але робота Служби безпеки ОУН була поставлена якнайкраще.До трагічної розв'язки призвів арешт 2 березня 1950 року зв'язкової Шухевича Дарії Гусяк. Запідозривши небезпеку, Шухевич готувався перебратися із будинку в Білогорщі, де переховувався з кінця 1949-го, до Львова, де було дві конспіративні квартири. Переїзд було намічено якраз на 5 березня.Але зранку 5 березня 1950 року емґебісти тісним кільцем оточили цей та декілька сусідніх будинків у Білогорщі. Операцію із захоплення головнокомандувача УПА очолював генерал мґб Павєл Судоплатов. До операції було залучено понад 700 бійців внутрішніх військ. Намагаючись прорватися з оточення, Шухевич вбив майора Ревенка, але сам був поранений. Щоб не здаватися живим до рук ворога, Шухевич пустив собі кулю в скроню. В офіційному звіті записали, що вбив командира один з сержантів, які оточили будинок. Йому виплатили премію 1000 радянських рублів.Тіло командира виставили на опізнання рідним, але після цього доля його досі лишається невідомою. Після смерті Шухевича боротьбу УПА очолив Василь Кук. Сама боротьба тривала ще понад 10 років – останній відкритий бій збройного підпілля ОУН проти оперативної групи Тернопільського укґб було зафіксовано 14 квітня 1960 року, а останній повстанець дав бій кадебістам у 1967-му
СБУ розгорнула антихакерські кіберцентри в областях для протидії рф і захисту критичної інфраструктуриЗавдання центрів у регіонах — оперативно знаходити вразливі місця у мережах об'єктів критичиної інфраструктури та запобігати кібератакам на ці підприємства. Важливо підкреслити, що технологічна розбудова СБУ та подальше посилення цифрових спроможностей Служби сьогодні визначено очільником СБУ Євгенієм Хмарою як сучасний надпріоритет. Щоб перемагати потужного ворога, нам потрібно бути на голову вище.Про це у інтерв'ю Forbes розповів керівник кібердепартаменту СБУ Володимир Карастельов. За його словами, російські хакери постійно намагаються проводити кібератаки по енергетиці, транспорту, оборонці та центральних органах влади. З початку повномасштабної війни СБУ зупинила понад 14 тисяч серйозних кібератак і критичних інцидентів.Володимир Карастельов додав, що нещодавно Україна переграла російських хакерів, які намагаються отримати дані із близько 18 тисяч "зламаних" пристроїв в Україні. Минулого тижня про це Президенту доповідав очільник СБУ Євгеній Хмара. Суть операції у тому, що фахівці Служби безпеки знайшли слабке місце у російському вірусі та створили програму, яка блокує передачу викраденої інформації російським хакерам. Тобто навіть якщо пристрій заражений, ворог більше не отримує з нього потрібну інформації
Трамп наближається до великої війни з Іраном. Війна може початись раніше і бути набагато масштабнішою, ніж більшість усвідомлює — AxiosАдміністрація Трампа наближається до великої війни на Близькому Сході більше, ніж більшість американців усвідомлюють. Вона може розпочатися дуже скоро.Джерела видання повідомляють, що військова операція США в Ірані, ймовірно, буде масштабною, триватиме кілька тижнів і буде більше схожа на повномасштабну війну, ніж точкова операція минулого місяця у Венесуелі. Імовірно, це буде спільна з Ізраїлем кампанія.На початку січня Трамп був близький до нанесення удару по Ірану, коли в країні були масові протести. Однак зараз, коли вікно можливостей закрилося, адміністрація перейшла до двостороннього підходу: ядерні переговори в поєднанні з масштабним нарощуванням військової сили. В разі якщо угоди між країнами не буде досягнуто, Іран очікує війна.Хоча обидві сторони заявили, що переговори «досягли прогресу», розбіжності залишаються значними, і американські чиновники не виявляють оптимізму щодо їх усунення.Зараз США стягує свої військові сили і їх армада тепер включає два авіаносці, десяток військових кораблів, сотні винищувачів і кілька систем протиповітряної оборони. Частина цієї вогневої сили ще перебуває в дорозі. Понад 150 військових вантажних літаків США доставили системи озброєння та боєприпаси на Близький Схід.Тільки за останні 24 години до регіону вирушили ще 50 винищувачів — F-35, F-22 і F-16.З Трампом може статися що завгодно. Але все вказує на те, що він натисне на курок, якщо переговори проваляться. Тим часом ізраїльський уряд готується до сценарію війни протягом кількох днів.Наразі немає жодних ознак того, що дипломатичний прорив у відносинах з Іраном наближається. Але з'являється все більше ознак того, що війна неминуча.
Оперативна інформація станом на 16:00 17.02.2026 щодо російського вторгненняВід початку доби на фронті відбулося 53 бойові зіткнення.Противник з території рф завдав артилерійських обстрілів, зокрема по районах населених пунктів Заріччя, Михальчина-Слобода Чернігівської області; Рогізне, Іскрисківщина, Прогрес, Рижівка, Будки, Кучерівка Сумської області. На Північно-Слобожанському і Курському напрямках противник здійснив 52 обстріли населених пунктів й позицій наших підрозділів.На Південно-Слобожанському напрямку противник чотири рази атакував у районі населеного пункту Вовчанські Хутори та у бік Охрімівки. Три боєзіткнення тривають.На Куп’янському напрямку противник наступальних дій не проводив.На Лиманському напрямку українські воїни відбили чотири атаки загарбників у районі Зарічного та у бік населеного пункту Ставки. Два боєзіткнення тривають.На Слов’янському напрямку агресор атакував чотири рази у районі Ямполя, Закітного та Платонівки, одне боєзіткнення триває.На Краматорському напрямку росіяни намагалися просунутися на позиції наших військ у бік Новодмитрівки. На Костянтинівському напрямку загарбники здійснили десять наступальних дій поблизу населених пунктів Плещіївка, Щербинівка, Русин Яр, Софіївка та у бік Костянтинівки, Іллінівки, Новопавлівки. Дві атаки досі тривають.На Покровському напрямку з початку доби російські окупанти здійснили 11 спроб потіснити наших воїнів із займаних позицій у районах населених пунктів Никанорівка, Родинське, Котлине, Філія та у напрямках населених пунктів Новий Донбас, Новоолександрівка. Сили оборони стримують натиск та вже відбили вісім атак.На Олександрівському напрямку агресор атакував двічі у районі населеного пункту Тернове. Авіаудару керованими бомбами зазнали Гаврилівка та Федорівське.На Гуляйпільському напрямку українські оборонці відбивали 16 атак окупантів у районах Гуляйполя, Солодкого та у бік Залізничного, Варварівки. Крім того, ворожа авіація завдала ударів по населених пунктах Воздвижівка, Лісне, Верхня Терса, Мирне, Чарівне. Три боєзіткнення ще тривають.На Оріхівському напрямку ворог наступальних дій не проводив. Авіаудару керованими авіабомбами зазнала Веселянка.На Придніпровському напрямку Сили оборони відбили ворожу атаку.На інших напрямках суттєвих змін в обстановці наразі не зафіксовано.Українські війська виснажують ворога вздовж усієї лінії бойового зіткнення та в тилу.Переможемо! Слава Україні!
Оперативна інформація станом на 16:00 16.02.2026 щодо російського вторгненняВід початку доби на фронті відбулося 78 бойових зіткнень.Противник з території рф завдав артилерійських обстрілів зокрема по районах населених пунктів Рогізне, Іскрисківщина Сумської області. На Північно-Слобожанському і Курському напрямках відбулося шість боєзіткнень з ворогом, противник здійснив 39 обстрілів населених пунктів й позицій наших підрозділів, зокрема один – із реактивної системи залпового вогню. Два боєзіткнення в даний момент тривають.На Південно-Слобожанському напрямку противник п’ять разів атакував у районах населених пунктів Вовчанськ, Вовчанські Хутори. Три боєзіткнення тривають.На Куп’янському напрямку ворог один раз намагався наступати в напрямку Курилівки, отримав відсіч.На Лиманському напрямку українські воїни відбили сім атак загарбників в бік населених пунктів Дружелюбівка, Твердохлібове, Дробишеве, Ставки та Лиман. На Слов’янському напрямку наразі ворог здійснює одну наступальну дію в бік Рай-Олександрівки, боєзіткнення триває.На Краматорському напрямку росіяни двічі намагалися просунутися на позиції наших військ в районах Бондарного та Оріхово-Василівки. Один бій триває.На Костянтинівському напрямку загарбники здійснили шість наступальних дій поблизу населених пунктів Костянтинівка, Клебан-Бик, Плещіївка, Русин Яр та Софіївка. Одна атака досі триває.На Покровському напрямку з початку доби російські окупанти здійснили 23 спроби потіснити наших воїнів із займаних позицій у районах населених пунктів Родинське, Червоний Лиман, Покровськ, Котлине, Удачне та у напрямках населений пунктів Торецьке, Новий Донбас, Вільне, Шевченко, Новоолександрівка, Новопавлівка. Сили оборони стримують натиск та вже відбили 20 атак.На Олександрівському напрямку агресор атакував п’ять разів у напрямках населених пунктів Іванівка, Олексіївка та Злагода. Дві атаки ще тривають.На Гуляйпільському напрямку українські оборонці відбивали 22 атаки окупантів у бік населених пунктів Добропілля, Прилуки, Залізничне, Гуляйполе, Святопетрівка, Зелене та Староукраїнка. Крім того, ворожа авіація завдала ударів по населених пунктах Самійлівка, Новоукраїнка, Копані, Гірке, Широке, Чарівне, Любицьке, Воздвижівка. Одинадцять боєзіткнень ще тривають.На Оріхівському та Придніпровському напрямках ворог наступальних дій не проводив.На інших напрямках суттєвих змін в обстановці наразі не зафіксовано.Українські війська виснажують ворога вздовж усієї лінії бойового зіткнення та в тилу.Переможемо! Слава Україні!
10 лютого 1895 року у містечку Пула (нині Хорватія) народився Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний), нащадок королівської династії Габсбургів, ерцгерцог, якого вважали претендентом на гетьманську булаву, політик, дипломат, поет, полковник Легіону Українських Січових Стрільців та Армії УНР.Разом з українськими вояками він розділив тягар боротьби за Україну. Свою поетичну збірку «Минають дні...» з 23 віршів присвятив українським січовикам: «Борцям, що впали за волю України». Він став поборником українських інтересів, за які поклав життя у Лук’янівській в’язниці.З 12 років Вільгельм Габсбург жив у місті Живець у Західній Галичині. «Там я перший раз почув про Українців, – писав у мемуарах Василь Вишиваний, – Поляки називали їх «Русіни» і висказувалися про них, як про розбишаків, бандитів. Я свято вірив, що Українці, які так недалеко від Живця живуть, це дійсно розбишацьке племя. В 17 році життя довелося мені поїхати в гуцульські гори. Їхав через Львів і Станиславів інкогніто. Вражіння з гуцульських гір мав чудесне…В Ворохті зустрів гуцула-селянина…я замешкав у нього. Їздив скрізь, шукаючи українських розбишаків. Але надармо. Це мене розчарувало. Від тоді я зовсім змінився і до Живця вернув іншим, як виїхав».Він закінчив військову академію і 1915-го поїхав на фронт, де командував українською сотнею. Згодом – армійською групою, до складу якої належав легіон Українських січових стрільців. Розмовляв українською, під одностроєм часто носив вишиванку, яку йому подарував один із підлеглих. За це отримав прізвисько Василь Вишиваний. «Моя сотня, зложена тільки з українців, мала національну українську свідомість, але боялася виявляти її, бо тоді кождого українця уважали політичне підозрілим. Старшини в сотні були самі німці. Страх українців перед переслідуванням доходив до того, що деякі признавалися до польської народности. За це я лаяв страшенно і казав їм, що коли я признаюся до українського народу, то і вони можуть це сміло робити. Військова і моральна вартість моєї сотні представлялася дуже добре. Я взагалі уважаю українців найкращими жовнірами. Тільки вони трохи подібні до овець: як мають провід, котрому вірять, то підуть в огонь і в воду, та й виконають навіть неможливе до виконання».Вільгельм Габсбург, як член імператорської родини, автоматично став членом сенату. Там він познайомився з українськими парламентарями, зокрема з Євгеном Петрушевичем. До кінця життя Василь Вишиваний вважатиме себе українцем. Після поразки Української революції він житиме у Відні. Там його 1947-го заарештує совєцька секретна служба СМЕРШ. Згодом Вільгельма Габсбурга перевели до Лук'янівської в’язниці Києва. Йому інкримінували шпигунську діяльність із західними державами, союзниками СРСР по антигітлерівській коаліції, та звинувачували в зв’язках з ОУН.Допитували його російською, він відповідав українською. Вирок – 25 років таборів. 🕯18 серпня 1948-го Вільгельм Габсбурґ помер у в’язничній лікарні. Похований на Лук’янівському цвинтарі.
9 лютого 1918 року у Бересті (Брест-Литовську) між Українською Народною Республікою (УНР) з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією з іншого була підписана мирна угода.Українську делегацію від УНР представляли прем’єр-міністр Всеволод Голубович (голова), Микола Левитський, Микола Любинський, Михайло Полоз, Олександр Севрюк. Ця делегація прибула на переговори у статусі представників самостійної держави. Німеччина домагалася визнання незалежності УНР совєцькою росією. Делегація від якої вже вела переговори у Брест-Литовську. Лев Троцький доводив, що влада в Україні належить більшовикам і у складі їхньої делегації є представники від українського совєцького Народного Секретаріату.За умовами договору обидві сторони проголошували між собою мир. «Тому, що український народ проголосив себе незалежним і виразив бажання привернути мирний стан між Українською Народною Республікою і державами, що находяться в війні з більшовицькою росією. – йдеться у тексті договору, – Вони хотять вчинити перший крок до тривкого і для всіх сторін почесного світового миру, котрий не тільки має покласти кінець страхіттям війни, але також має вести до привернення дружніх відносин між народами на полі політичному, правному, господарському і умовому».До складу УНР відходили Холмщина і Підляшшя, а Галичина і Буковина виділялися в окремий коронний край у складі Австро-Угорської імперії. УНР зобов’язувалася постачати Центральним державам їжу та промислову продукцію.Натомість Німеччина примусила російську більшовицьку делегацію «визнати» незалежність УНР, підписавши 3 березня 1918-го мирний договір. Та останній договір не мав сенсу, бо 1919-го Москва, завдяки пропаганді та багнетам завоювала більшу частину України.Щодо комплексу договорів, підписаних у Бересті існувала певна термінологічна невизначеність.У радянській історіографії існувало чітке розмежування між "Брест-Литовською угодою" та "Брестським миром". Під "Брест-Литовською угодою" розумівся комплекс документів, підписаних між УНР та державами Четверного союзу 9 лютого (27 січня), а під "Брестським миром" - між радянською росією та тими ж таки державами Четверного союзу 3 березня.При цьому важливим є конотації, якими наділялись обидва терміни. "Брестський мир" мав викликати позитивні емоції, адже мир – це те, чого прагнули мільйони мешканців колишньої російської імперії.Негатив мав ініціювати термін "Брест-Литовська угода". По-перше, Брест-Литовськ – це внесення дисонансу у свідомість радянських громадян (усі знають, що Брест – це Білорусь, а тому він не може бути Литовським). Освічені громадяни знали, що це дореволюційна, стара, "застаріла" назва Бреста, а отже, користувачі цієї назви є ретроградами і повинні асоціюватися із царським режимом. По-друге, "угода" це не "мир". Вона має значно негативніший контекст. Хтось із кимось уклав угоду. Це майже змова…Договір від 9 лютого 1918 року врятував УНР від поглинання більшовицькою росією. 1 березня більшовицькі війська змушені були залишити столицю УНР Київ. Через тиждень до міста прибув уряд Центральної Ради. Більшовицьку владу було повалено, але ненадовго: через внутрішньополітичні чвари всередині українського політикуму, за рік більшовики знову були в Києві.
5 лютого 1921 року Аргентина стала першою латиноамериканською країною, яка визнала Українську Народну Республіку і єдиною в Південній Америці, що встановила з нею дипломатичні відносини. На жаль, на ту мить УНР вже була в екзилі, а армія УНР інтернована у Польщі.Визнання Аргентиною УНР базується на трьох основних документах: листі французькою мовою посла Аргентини у Франції Mарсело Tоркуато дe Aльвеара президенту української делегації на Паризькій мирній конференції графу Михайлу Тишкевичу від 3 березня 1921 р. про визнання урядом Аргентини УНР; листі іспанською мовою міністра закордонних справ та культів Аргентини Оноріо Пуейрредона очільнику української делегації на Паризькій мирній конференції від 31 березня 1921 р. про визнання його урядом УНР; та додатку до листа від 31 березня 1921 р. - скриптурна завірена копія постанови уряду Республіки Аргентина від 5 лютого 1921 р. за підписами президента республіки Іполіто Іріґожена та в.о. міністра закордонних справ та культів Пабло Торелло про визнання УНР державою вільною і незалежною. Обидва листи і додаток надійшли до Надзвичайної дипломатичної місії УНР Парижі - 7 березня та 8 травня 1921 року.
31 січня 1734 року вийшов таємний указ московської імператриці Анни «Про шлюби малоросів».Цей указ московської імператриці Анни Іванівни щойно призначеному правителю т. зв. «Малоросії» князю О.Шаховському. Мав запроваджуватися у руслі загальноімперської політики русифікації в умовах поступової ліквідації залишків української державності.Викликаний донесеннями про часті шлюби українців із білорусами-литвинами, поляками і жемайтами та «іншими іноземцями», що, як зазначено в указі, «суперечить нашому інтересу».Князю О.Шаховському наказувалося докладати чимало зусиль для таємного заохочення «спритним чином», аби «малоросійський народ охоту мав своячитися і до шлюбу вступати з нашим великоруським народом». Містить посилання на «особливий намір» російського імператора Пьотра I здійснити подібні заходи.❗️Не вміщений до «Полного собрания законов российской империи». Уперше повністю оприлюднений у «Киевской старине» 1905 за текстом із Московського архіву Міністерства юстиції російської імперії із сигнатурою: «№ 79/1806» (нині російський державний архів давніх актів). Тож завжди пам'ятайте, звідки ростуть вуха у т.зв. «братства», про яке зазвичай волають московські та промосковські пропагандони. Головна мета такого «братства» - цілковите знищення поняття «українець».
TGLIST.COM.UA
