Source
Висновки ВС та ВАКС від АО АС | Ухвала Вищого антикорупційного суду від 15 вересня 2026 року (справа...
1 370 Views/Reach
2026-10-16 04:59
Message №1508
Ухвала Вищого антикорупційного суду від 15 вересня 2026 року (справа № 991/9983/26)
#запобіжний_захід
#спеціальний_обовязок
#паспорт
#ризики
#ризик_переховування
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
✅ Зміст обов’язку не відлучатися за межі України без дозволу суду не зводиться до безумовної заборони будь-якого виїзду за кордон. Навпаки, сама конструкція такого обов’язку передбачає можливість звернення особи до суду за дозволом на тимчасовий виїзд, а отже - потребує індивідуальної оцінки з урахуванням конкретних обставин кожного звернення і загальної ситуації судового провадження.
✅ Вирішуючи питання про можливість тимчасового виїзду за межі України, суд оцінює сукупність конкретних обставин: мету та тривалість поїздки, характер діяльності особи, її зв’язки з Україною, добросовісність виконання процесуальних обов’язків, наявні процесуальні ризики, можливість забезпечення її явки до суду після повернення, а також достатність уже існуючих механізмів забезпечення належної процесуальної поведінки.
✅ Надання судом дозволу на конкретну декількаденну поїздку не означає скасування або послаблення встановленого обов’язку не залишати територію України без дозволу суду. Навпаки, такий дозвіл є реалізацією передбаченого самим змістом цього обов’язку механізму судового контролю. Суд не відмовляється від контролю за переміщенням обвинуваченого, а здійснює його індивідуально, визначаючи межі дозволеного виїзду. Якщо метою обов’язку є забезпечення належної процесуальної поведінки та запобігання ухиленню від суду, то обмеження має бути співвіднесене саме з цією метою. Воно не повинно виходити за межі необхідного та перетворюватися на самостійну санкцію за факт перебування особи у статусі обвинуваченого.
✅ Повідомлення про підозру особі в іншому кримінальному провадженні та розгляд щодо нього питання про застосування запобіжного заходу не можуть самі по собі визнаватися самостійною і достатньою підставою для висновку про посилення ризиків кримінального провадження або зумовлювати настання негативних процесуальних наслідків в цьому провадженні. Кримінальне переслідування в іншому кримінальному провадженні автоматично не свідчить про зміну процесуальної поведінки обвинуваченого в цьому провадженні, про підвищення імовірності ухилення від суду або про намір не виконувати покладені процесуальні обов’язки.
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/139862088
#запобіжний_захід
#спеціальний_обовязок
#паспорт
#ризики
#ризик_переховування
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
✅ Зміст обов’язку не відлучатися за межі України без дозволу суду не зводиться до безумовної заборони будь-якого виїзду за кордон. Навпаки, сама конструкція такого обов’язку передбачає можливість звернення особи до суду за дозволом на тимчасовий виїзд, а отже - потребує індивідуальної оцінки з урахуванням конкретних обставин кожного звернення і загальної ситуації судового провадження.
✅ Вирішуючи питання про можливість тимчасового виїзду за межі України, суд оцінює сукупність конкретних обставин: мету та тривалість поїздки, характер діяльності особи, її зв’язки з Україною, добросовісність виконання процесуальних обов’язків, наявні процесуальні ризики, можливість забезпечення її явки до суду після повернення, а також достатність уже існуючих механізмів забезпечення належної процесуальної поведінки.
✅ Надання судом дозволу на конкретну декількаденну поїздку не означає скасування або послаблення встановленого обов’язку не залишати територію України без дозволу суду. Навпаки, такий дозвіл є реалізацією передбаченого самим змістом цього обов’язку механізму судового контролю. Суд не відмовляється від контролю за переміщенням обвинуваченого, а здійснює його індивідуально, визначаючи межі дозволеного виїзду. Якщо метою обов’язку є забезпечення належної процесуальної поведінки та запобігання ухиленню від суду, то обмеження має бути співвіднесене саме з цією метою. Воно не повинно виходити за межі необхідного та перетворюватися на самостійну санкцію за факт перебування особи у статусі обвинуваченого.
✅ Повідомлення про підозру особі в іншому кримінальному провадженні та розгляд щодо нього питання про застосування запобіжного заходу не можуть самі по собі визнаватися самостійною і достатньою підставою для висновку про посилення ризиків кримінального провадження або зумовлювати настання негативних процесуальних наслідків в цьому провадженні. Кримінальне переслідування в іншому кримінальному провадженні автоматично не свідчить про зміну процесуальної поведінки обвинуваченого в цьому провадженні, про підвищення імовірності ухилення від суду або про намір не виконувати покладені процесуальні обов’язки.
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/139862088