Пам'яті сержанта медичної служби Катерини СтупницькоїХотіла врятувати чим більше життівКатерина Ступницька народилася 11 квітня 1996 року на Рівненщині. З дитинства мріяла стати медикинею. У 2015 році закінчила Дубенський медколедж і працювала у сільському ФАПі.У 2016 році підписала контракт із ЗСУ. Служила санітарною інструкторкою 14-ї окремої механізованої бригади, неодноразово була на передовій. Паралельно навчалася на фізичну терапію, щоб допомагати пораненим повертатися до повноцінного життя. Казала: «Не можу бути осторонь. Маю допомагати і рятувати якомога більше життів».З початком повномасштабної війни обороняла Київщину. У Наливайківці облаштувала польовий шпиталь і рятувала побратимів під постійними обстрілами. 8 березня 2022 року загинула під час авіаудару, до останнього допомагаючи пораненим. Катерині було 25. У неї залишилися батьки та два молодші брати.Посмертно удостоєна звання Герой України з орденом «Золота Зірка». Її ім’ям названо вулиці на Рівненщині та в Києві.Вдячність Героїні!Світлини надані директором Макарівського історико-краєзнавчого музею Віталієм ГедземПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Пам’яті правозахисника, старшого сержанта Олександра ГатіятуллінаВін, як ніхто, знався на тому, що таке гідність та свобода для людиниОлександр Гатіятуллін народився 29 жовтня 1974 року в Маріуполі. Після служби в правоохоронних органах потрапив за ґрати, де змінив своє життя, ставши правозахисником. Після звільнення працював соціальним працівником, створив благодійну організацію «Клуб «Майбутнє» та вивчав профілактику ВІЛ/СНІДу в пенітенціарній системі.У 2016 році став одним із засновників громадської організації «Україна без тортур», яка бореться з катуваннями в місцях несвободи. Після початку повномасштабного вторгнення РФ вступив до армії, де служив командиром пожежного взводу, а згодом змінив профіль на санітарного інструктора медичного пункту.Олександр поєднував військову службу з правозахисною діяльністю, працюючи в Офісі омбудсмана та координуючи проєкти Національного превентивного механізму. За мужність та професіоналізм був нагороджений медалями та нагрудними знаками.16 вересня 2025 року Олександр загинув під час бойового завдання. Залишились дружина та дві доньки, одна з яких продовжує справу батька. Олександра вшанувала ГО «Україна без тортур», описавши його як взірець мужності та людяності.Світла пам’ять Герою! Фото: Фейсбук-сторінка Олександра Гатіятулліна Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Пам’яті капітана Степана Криворученка (позивний «Уж»)Офіцера згадують як чудового наставника для молодих бійців Степан Криворученко народився 18 жовтня 1969 року в Сарнах. Після служби в армії переїхав до Криму, одружився та працював у міліції. Він був одним із засновників кримського спецпідрозділу "Беркут", пізніше став командиром роти в Сімферополі.У 2014 році Степан не зрадив Україну: допомагав десантникам на півострові, а потім переїхав на Київщину та вступив до батальйону "Золоті ворота" Національної гвардії. Після трьох відмов перевестися на фронт, восени 2014 року він приєднався до полку "Азов" та став командиром розвідувального загону.Вже у грудні 2014 року Степан вирушив до Маріуполя, де вдосконалював військові навички. Розвіддані, які зібрав його загін, допомогли під час звільнення населених пунктів у лютому 2015 року. 5 лютого 2015 року, під час виконання завдання, Степан загинув від осколкових поранень.Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Похований у Борисполі. На його честь вулиця у місті названа на його честь, а пам'ятна дошка встановлена на будинку героя. У Сарнах також встановлено меморіальні таблички.Вічна пам’ять Герою! Фото: Книга пам’яті органів системи МВС, Бориспільська міська радаПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Пам’яті лейтенанта Петра БатьківськогоБоровся за те, аби донька жила в європейській незалежній УкраїніПетро Батьківський народився 22 грудня 1985 року в Тернополі. У 2009 році він підписав контракт на службу в Збройних силах України. Під час російської агресії Петро залишився вірним присязі і потрапив у полон під час захоплення Криму в 2014 році. Після звільнення добровільно продовжив службу в АТО, де брав участь у боях на Донбасі.У 2021 році Петро закінчив Національну академію сухопутних військ і став командиром 1-го мотопіхотного взводу. Під час повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, він активно захищав Україну на фронті.У березні 2022 року Петро звернувся до українців, закликаючи до єдності та підтримки. Через кілька днів він загинув у бою. За мужність і самовідданість отримав орден «За мужність» III ступеня (посмертно).Честь Герою! Фото: Фейсбук-сторінка Петро Батьківський, Тернопільська обласна державна адміністраціяПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Пам’яті головного сержанта, розвідника Олега Кривогуза (позивний «Ворчун»)Боронив країну сім років, ніколи не підводив побратимівОлег Кривогуз, родом із Сумщини, став справжнім героєм для своїх побратимів. Його військові колеги згадують його відданість, відвагу і жертовність. Він завжди йшов попереду, рятуючи товаришів з небезпечних ситуацій. Олег був прикладом для інших, а його бойовий шлях тривав з 2015 року, спочатку в АТО/ООС, а потім і під час повномасштабного вторгнення.Олег служив старшим розвідником у 131-му окремому розвідувальному батальйоні. У мирний час працював на кондитерській фабриці у Вінниці, де й зустрів свою майбутню дружину Аріну Кантоністову. У 2022 році в них народилась донька Катруся.Олег брав участь у боях на різних фронтах, включаючи Херсонщину, Харківщину, Луганщину та Запоріжжя. За свою мужність він був відзначений медалями. 26 серпня 2025 року Олег загинув у засідці під Приморським на Запоріжжі. Його смерть стала великою втратою для побратимів та родини. Олегу назавжди залишилось 44 роки. Похований він у Вінниці на Алеї Слави Сабарівського кладовища.Вічна пам’ять та слава Воїну! Фото із соцмереж Аріни Кантоністової та Суспільного Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Пам'яті водія-сапера Сергія СащенкаІсторія офіцера, який не чіплявся за бронь і воював до кінця саперомСергій Сащенко з Чернігівщини віддав майже 10 років службі в Державній кримінально-виконавчій службі, а після початку війни приєднався до ЗСУ. Як водій-сапер, він брав участь у бойових завданнях на Херсонщині, Сумщині та Чернігівщині, а також допомагав артилерії на Курському напрямку РФ. У серпні 2024 року його зникло безвісти під час виконання завдання. Через 7 місяців його загибель підтвердили після ідентифікації тіла.Сергій був справжнім лідером, завжди допомагав іншим та мав сильний бойовий дух. Його сміливість і відданість Україні відзначено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).Він мріяв стати лейтенантом поліції, навчався у юридичному виші, а з 2014 року працював у пробації, де став наймолодшим керівником відділу. Після мобілізації він не скористався бронюванням і пішов служити в армію.Сергій залишив слід у серцях близьких та колег. На його честь встановлена меморіальна дошка.Пам'ять і шана Захисникові!Фото з сімейного архіву та надані Русланою КрикухоюПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Ми знаємо, за кого б’ємося. Весь світ має знати, за кого ти змагаєшся 🏅Скелетоніст Владислав Гераскевич розпочав тренувальні заїзди на Олімпіаді в шоломі з портретами українських спортсменів, які загинули через російське вторгнення 💥❌МОК заборонив українському спортсмену виступати в цьому шоломі, вважаючи, що зображення порушують статтю 50 Олімпійської хартії.💬 Я щиро вважаю, що саме завдяки їхній жертві ця Олімпіада взагалі може сьогодні проходити, наголосив Владислав Гераскевич, який попри заборону збирається вийти в цьому шоломі на офіційний старт змагань 12 лютого. 📰 Ситуація навколо нашого спортсмена привернула увагу всіх світових ЗМІ, йому висловлюють підтримку відомі спортсмени і громадські діячі. Так само в соцмережах Владислава Гераскевича підтримали військовослужбовці Сил оборони України. Про безпрецедентний і потужний рівень підтримки українського спортсмена — розповідаємо далі в матеріалі АрміяInform ⛓Бажаємо Владиславу і усім нашим спортсменам залізної волі і впевненості у кожному русі. Нехай успіх буде на боці найсильніших! 🇺🇦🔹 Сайт • Telegram • TikTok • YouTube • Instagram • Facebook • X
Пам’яті старшого лейтенанта поліції Ірини ГордієвичПройшла практично всю лінію фронту на Луганщині під час АТО/ООСІрина Гордієвич народилася 19 червня 1974 року на Івано-Франківщині. Закінчила географічний факультет ЧНУ ім. Юрія Федьковича, згодом здобула другу освіту з міжнародного права.У середині 1990-х жила в Греції, де створила сім’ю та народила сина. Під час Революції Гідності повернулася в Україну, брала участь у протестах, а з початком АТО вступила до батальйону поліції особливого призначення «Луганськ-1». Служила на Луганщині, пройшла найгарячіші точки фронту, отримала звання старшого сержанта.Загинула 24 лютого 2022 року в місті Щастя під час повномасштабного вторгнення РФ. Тривалий час вважалася зниклою безвісти, особу підтвердили ДНК-експертизою. Похована 17 серпня 2022 року.Нагороджена орденами «За військову службу Україні» та «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), а також іншими відзнаками за мужність і службу Україні.Шана Захисниці!Фото: Колеснікова МаріаннаПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Пам'яті солдата Романа Гармаша (позивний «Кухар»)Між бойовими завданнями намагався потішити побратимів смачними стравамиРоман Гармаш народився 18 березня 1983 року у Підгородньому на Дніпропетровщині. Згодом родина переїхала на Тернопільщину, де він закінчив школу в селі Малий Ходачків. У 2001 році пройшов строкову службу та здобув фах кухаря. Після повернення працював у будівельній і дорожній сферах, їздив на заробітки за кордон. Рідні згадують його як добру й турботливу людину «Ромашку», а на фронті він отримав позивний «Кухар» за любов до готування.У перші дні повномасштабного вторгнення Роман вступив до тероборони, а згодом продовжив службу в складі 5-ї штурмової бригади. Півтора року воював на найгарячіших ділянках Донецького напрямку, зокрема біля Бахмута, Часового Яру, Кліщіївки та інших. Спершу служив у батальйоні зв’язку, а далі працював в оперативному підпорядкуванні батальйону розвідки.18 вересня 2024 року Роман загинув під час бойового завдання поблизу Іванівського Бахмутського району на Донеччині. Його поховали в селі Малий Ходачків. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а 24 серпня 2025 року йому присвоїли звання «Почесний громадянин Великобірківської громади». Родина також створила петицію про присвоєння звання Героя України.Світла пам’ять і честь Герою! Фото з сімейного архівуПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Пам’яті старшого кулеметника Андрія Волощука (позивний «Мольфар»)Боронити Україну для нього було вибором серця, честі й пам’ятіАндрій Волощук родом з села Сваричів Рожнятівської громади на Івано-Франківщині. Працював у Львові керівником одного з відділень «Нової пошти». У жовтні 2024 року добровільно підписав контракт і став до лав Сил оборони України, щоб продовжити справу старшого брата Олега, який загинув у листопаді 2022 року на Бахмутському напрямку.На фронті Андрій мав позивний «Мольфар», служив старшим кулеметником розвідувального батальйону у складі «Хартії», виконував бойові завдання під артилерійським і мінометним вогнем, збивав ворожі FPV-дрони та до останнього залишався поруч із побратимами.2 грудня він зустрів своє 23-річчя на передовій. 7 грудня 2025 року Андрій Волощук загинув поблизу Куп’янська на Харківщині під час виконання бойового завдання. Про загибель 21 грудня повідомив брат Богдан, зв’язок із воїном обірвався за два тижні до того.Вічна пам’ять і шана Герою! Фото: Фейсбук-сторінка Bogdan VoloshchukПідготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
TGLIST.COM.UA
