Imara Notia | рецензія_на_книгуЧерез сесію та купу роботи в мене достатньо багато ча...

#рецензія_на_книгуЧерез сесію та купу роботи в мене достатньо багато часу пішло на дослідження Мар'Ян Ґольки щодо "Суспільної пам'яті та її імплантів". Утім, не тільки цим. Чогось вона просто важко читалася.Загалом в книзі 9 розділів, де якусь особливу цікавість становлять тільки два. Та й ті ближче до кінця книги, де Ґолька починає розсуджувати на тему того, звідки беруться імпланти в суспільній (синонім "колективної") пам'яті. Всі ж інші розділи становлять радше довідник з теми того, чим в принципі є пам'ять, та як суспільства пригадують ті чи інші події в різних обставинах, державах. Іншими словами, нудно книга йшла мабуть через те, що я просто дивився розжовану інформацію, яку раніше вже читав по 100 разів в інших книгах. Однак... водночас, ця книга точно була б в пригоді починаючим історикам. Просто тому що вона розжовує по максимуму базу.Повертаючись же до найцікавіших розділів, Ґолька пояснює те, як різні держави стараючись зберегти поточний стан справ (особливо в тоталітарних) виокремлювали різні частини історії. Зло корениться не в самій пам'яті (або в її можливій нестачі), а в інструментальному способі використання її в ім'я якихось інтересів. Утім, це і так достатньо зрозуміло. Важливо інше — Ґолька простою та чіткою мовою розглянув плюси та мінуси забування в рамках нашого життя. Іншими словами, чому пам'ятати все (до чого часто апелюють деякі приславуті історики, по типу "єх... народ знову забув всю свою історію та уроки...) не обов'язково, а те буває і шкідливо. Вади суспільної пам'яті корисне явище, оскільки абсолютна пам'ять не є придатною. Розрив із минулим буває потрібним, щоб окреслити бачення майбутнього. В сучасності Ґолька вбачає одну з достатньо важливих рис, як-от жадібність в колекціонуванні пам'яті, яка буває веде в нікуди. Паралельно критикуючи істориків за їхню часту апеляцію до історії, як "вчительки життя".Історія не учителька життя; добре відомо й про те, що це виникає радше не з відсутномті в учительки умінь, а з глупоти, невігластва або зарозумілості учнів. У висновку: книжка була мені душнуватою, але думаю то моя проблема. В усьому ж іншому можна порекомендувати її глянути.