Imara Notia | рецензія_на_книгуДочитав «Сагіба» Ненада Величковича і да, це було пре...

#рецензія_на_книгуДочитав «Сагіба» Ненада Величковича і да, це було прекрасно 🌚По суті, це невеличкий роман про гея (в прямому значенні цього слова), який в складі міжнародної організації приїхав до Боснії щоб «просвятити й привчити тутешніх дикунів до європейської цивілізації», та зокрема капіталізму. Сам же формат книги будується на листах, які головний персонаж листував своєму партнеру. В них він достатньо детально описує свій шок від іншої культури, устроїв життя, та неодноразово висловлює свою впевненість у правильних діях в рамках організації. Власне, звідси і йде як на мене найбільша іронізація роботи міжнародників в різних країнах. А саме їхнє надмінне нерозуміння місцевого населення.Наша місія тут — за гроші наших платників податків скуповувати нашу продукцію, у якій наші платники податків не зацікавлені. Тут усі [в контексті «місцеві», але чудово приміняється і до міжнародників] бояться запалення мозку, хоч мало хто ним користується. Якщо ж запитати мене, яка фраза мене найбільше зачепила в творі, це розмова Сакіба [водія головного героя, місцевого] з оповідачем: в ній, головний персонаж відмічає, наскільки йому огидно від Балкан та їхнього життя. Наскільки тут все чорно, жахливо і до неможливості бідно. Сакіб же відповів, що йому темно через те, що він дивиться назовні крізь броньоване скло.(Ми посилили заходи безпеки. Хтозна, яких тут відчайдухів не буває... Скло захищає нас від поглядів іззовні, і ще воно міцніше. Не бачу нічого поганого в тому, щоб крихку демократію захистити броньованим склом.) Власне, що тут додати. Прекрасна книга. Якщо ж підете читати інші відгуки та побачите докори на рахунок «Єєє, ващє нереалістичні ситуації! що за пости з розряду фейсбука!», то поспішаю вас завірити, що як людина, яка сама напряму дотична до міжнародних організацій, донорів та кластерів — Величкович показав лише верхівку айсбергу непорозумінь, які присутні тут всюди.