Imara Notia | вирізкиНенад Величкович. Сагіб. Імпресії з депресії. К.: Темпора, 2014...

Telegram community logo -
2024-07-14

Number of subscribers:
268
Photos:
761 
Videos:
150 
Links:
191 
Description:
Вчусь на історика та станом на зараз соціальний працівник. Вшановую Джеймса С. Скотта, Вівейруша ді Кастру, К. Леві-Стросса, Девіда Ґребера, Мірча Еліаде, а також багато інших дослідників. We know, now, that we are in the presence of myths.

Channel Imara Notia - @ImaraNotia - №1548

#вирізкиНенад Величкович. Сагіб. Імпресії з депресії. К.: Темпора, 2014 — 200 с.Складний тиждень видається. Наприкінці проекту по фінансовій допомозі цивільним (новий по цій же темі продовжиться вже з березня) пораненим мене трохи теж перекосойобило, оскільки попав під обстріл коли був в лікарні. Власне, вражає моя вдача, бо прильоти були впритул, але я не отримав навіть уламків, тільки вочевидь контузію (в районі середньої). В догонку ще й у власний будинок прилетіло на наступний день.Водночас, лежачи з нудотою та читаючи роман Величковича про життя й роботу міжнародних організацій в Боснії, мимоволі зустрічаю для себе все ті ж абсурдні ситуації, які відбуваються і сьогодні в Херсоні. Як працівники багатьох організацій натягують сову на глобус та гіперболізують ситуацію, в якій вони перебувають. Перебільшують небезпеку, за якої там проживають. Перебільшують та, звісно, ніколи не подаються в червону зону з метою допомогти, не рідко посилаючи людей по телефону. Ну а шо, ми робимо все що в наших силах (!) Та мабуть одним з найбільш дотепних моментів для мене була клічка «Смурфи», яку дали місцеві жителі працівникам ООН на джипах. Єх, скільки ж смурфів (якщо брати в ширшому значенні; не тільки недоброчесні працівники ООН) довелося і мені побачити за ці роки повномасштабної. Смурфів, які перед кластером виписують собі заслуги в допомозі місцевому населенню, тим часом як реальність набагато плачевніша. І здебільшого оті «виписуючі заслуги», беручи в приклад особистий досвід спілкування, ніколи не задумуються навіть поспілкуватися з місцевими, маючи апріорі зверхнє ставлення до них. Чи є в них бува бодай крапля емпатії? Питання риторичне. І в моменти своєї роботи, ймовірно, мені хочеться найбільше відзначити те, наскільки я радий не бути відбитим смурфом; людиною, яка буквально упивається словами про небезпеку життя в регіоні та водночас, наприклад, пропонує вибудовувати логістику з (здебільшого) нікому не потрібних і хрінових продуктових наборів. Коли ти маєш роботу й справу з дійсно соціально корисним проектом, це попри всі неприємні й небезпечні умови для життя надає надію та психологічно тримає на плаву. Думається, термін «смурфи» непогано впишеться в мій розділ книги по окупації, де я описую ситуацію вже після неї на Правобережжі. Описую гуманітарний хаос й роздумую, як можна було б в теорії все привести до кращого. Винищити та прибрати смурфів з реальності.
162
26-02-19 20:00