#херсонські_штудії Ненадовго відлучився з Херсону щоб перезавантажитися. Можу точно сказати, що це було правильним рішенням.Коли зустрічаюсь з живою та здоровою (наскільки це можливо) людиною в Херсоні, то ми достатньо швидко знаходимо спільну мову. Ми відчуваємо приязність та щирість одне одного та не рідко лишаємося гарними друзями, які ще перетинатимуться в майбутньому обговорити життя й тінь війни, що нависає над містом. Коли зустрічаєшся з понівеченими тілами мертвих, які зустріли жахливу смерть через ворога, все, що виникає на думці, це проводити душу в кращі світи та переродження. Здавалося б, за роки в Херсоні я прийняв та звик до багатого та що може мене сколихнути? Відповідь була знайдена в тому, коли я почав їздити до важкопоранених. Саме тоді я зрозумів в повній мірі, для чого створені протипіхотні міни на кшталт "лєпєстка", та наскільки глибоко подібна зброя впливає на психіку як самого пораненого, так і оточуючого його людей. І ні, наше спілкування не стає якимось складнішим при знайомстві, однак ти відчуваєш значно ширший спектр душевного, фізичного болю, який завдали людині та її близьким. Подібні відчуття та розділений біль дезорієнтують, зокрема коли ти перечитуєш та переписуєш в сотий раз всі завдані поранення. Подібне зводить з розуму. Найскладніше ж спілкування дається з родичами нещодавно загиблих, які ще довго не зможуть відійти від втрати та не завжди розуміють, куди їм діватися далі. Все що ж мені лишається, постаратися вислухати і допомогти. Вислухав, відчув наболіле.Чи потрібна мені буде допомога спеціаліста? Безсумнівно. Не впевнений, що зможу самостійно визначитися з тим, як впоратися з подібними відчуттями та осадом. Однак принаймні на деякий час точно зміг відчути себе легше, поїхав в ліс, та побачив на Чумацький шлях. Як і казала мені ще в морському викладачка астрономії, кінець серпня ідеальний час для того, щоб зустріти його. Вражаюче видовище, яке здатне загоювати душевні травми людей. Думається, мені треба частіше їздити в ліса та гори, задля кращого відновлення.