Imara Notia | вирізки#херсонські_штудії Анна Льовенгаупт Цзин. Гриб наприкінці світу...

#вирізки#херсонські_штудії Анна Льовенгаупт Цзин. Гриб наприкінці світу. Про можливість життя на руїнах капіталізму. Пер. з англ. Ярослава Стріха. Харків: ist publishing, 2025 — 484 с. Анна Цзин — достатньо відома антропологиня на заході та її роботи є вельми зайнятими. Почав читати це дослідження про глобальні ланцюги постачання грибів, вона вже з передмови мене дійсно надихнула історією мацутаке. Гриба, що руйнує наше уявлення про нескінченний розвиток, як єдину ідею для життя світу. Мацутаке — рідкий та коштовний гриб, який ще багато століть тому вважали делікатесом та підносили в рамках подарунка різним людям. Водночас він вважається першим живим створінням, що пробилося у понівеченому ландшафті після того, як атомна бомба знищила Хірошіму 1945 року. Цзин вперше почула цю історію від китайських торговців мацутаке й вирішила, що це така міська легенда, однак науковець, який вчився в Японії, підтвердив існування таких повідомлень у японських газетах у 1990-х. Посилання на цю статтю вона не лишала, оскільки поки не знайшла. Утім, серпневе бомбардування таки збігалося в часі з початком сезону мацутаке. Скільки в тих грибах було радіації — залишається загадкою. Одне лишається незмінним — символізм грибу, як доказу того, що життя можливе і на руїнах. Власне, на мою думку, фраза «мацутаке проростають» ідеально пасує для понівеченого Херсону. Навіть на периферії світу, у світі війни й руйнувань — завжди квітнутиме життя. Ви можете й самі це побачити, звернув увагу на фотографію вище. Одна зі звичайних зупинок неподалеку від берега Дніпра, де регулярно літають дрони та підари тероризують ними людей, які ходять на ту ж Нову Пошту за посилками. Та водночас з цим, природа бере своє. Хай то мішок з піском, цементний блок або звичайний асфальт — всюди буріє життя й рослинність. Вона ніби нагадує, що життя нікуди не зникає. Як і люди, Херсон житиме навіть у такі скрутні часи. Чи можливе життя на руїнах? Думається, цілком і повністю так. Зрештою, я теж ужився серед цих руїн.