#херсонські_штудії Достатньо довго думав на тему того, що, як називають певні волонтери — "люди зажралися!!". Історія не нова: коли приїжджає чергова машина з продуктовими наборами від тієї чи іншої організації, кількість людей, що роблять запити на більш якісні харчі або просять прибрати ті чи інші позиції (як-от борошно, з якого нічого робити, коли в тебе 3 роки світла немає, або ж макарони, яких вже мультимульйон) зростає в геометричній прогресії. Власне, саме виходячи з цих запитів багато волонтерів і каже, що люди з роками все більше зажираються. Варто зауважити, що багато організацій їздять в популярні місця, де могли б швидко все зробити завдяки скупченню народу та скласти красиві фото-звіти. Головний нюанс заключається же в тому, що коли до тебе роками приїжджають одні й ті самі (+/-) продуктові набори, а самі організації кажуть, що фінансову допомогу не впроваджують через n-причину (як-от наборів зате можемо видати більше), цілком є очікуваним, що реакція буде приблизно наступною: "якщо вони в будь-якому разі приїжджатимуть до нас з цими наборами, харчів з яких в нас і так багато... можливо варто перепитати, чи можна отримати щось інше? будь це фінансова допомога, я би сам міг піти купити потрібне родині, але в даній ситуації що лишається, особливо коли привозять якісь неїстівні речі, або ті, яких і так валом та нікуди дівати?". На мій погляд, це є цілком резонною відповіддю на обставини, що утворюють самі організації. Проблема ж криється в тому, що часто до людей прислухатися то і не бажають, сприймаючи все абсолютно поверхосно та однобоко. І справді, легше сказати "зажралися", аніж переосмислити власну смету. Принаймні судячи з нового проекту на наступний рік, в Херсон таки піде фінансова допомога від нашої організації, без купи продуктових наборів і т. д.