93 ОМБр "ХОЛОДНИЙ ЯР"

Військовий із позивним Омар показує з телефону відео своєї нещодавньої роботи. На ньому картинка з дрону: густий туман навколо, краплі на камері, дрон піднімається з дороги, летить у ледь-ледь помітний обрис ворожого танку і таранить його прямо у «гусянку». Нині Омар – командир взводу ударних дронів, воює за допомогою FPV на оптоволокні у роті протитанкових керованих ракет. На початку війни він із побратимами зупиняв танкові колони за допомогою «Стугни», «Корсара» і «Фагота». Та коли війна змінилася, і уражати танки окупантів прямим наведенням стало занадто небезпечно, Омар почав розвивати свій взвод дронарів, що працюють на «оптиці». Тож, з ракет, що керуються дротом, взвод перейшов на «дротові» дрони. Бійці створили майстерню, де друкують на 3-D принтері котушки й намотують на них оптоволокно. На полігоні Омар тренує бійців керувати дроном на оптиці. Такі дрони дуже обʼємні, адже несуть на собі велику котушку і вибуховий пристрій, не сильно маневрені, тому потребують особливого підходу.d

Навідник Владислав і механік-водій Віктор обслуговують свій танк, ретельно прихований у заростях десь на Костянтинівському напрямку. Танк оснащений додатковим динамічним захистом та РЕБом. Утім, екіпаж розуміє, що це не врятує панцерник, якщо ворог розкриє його місцезнаходження. Тому – жодних необдуманих переміщень. Адже важко вигадати більш пріоритетну ціль для ворожих дронів, ніж танк у прифронтовій зоні.Тож, деякі скептики ставлять під сумнів доцільність використання танків у сучасній війні. Відповідь на це дають нещодавні події на Добропільському напрямку, коли трофейні Т-80 прямим наведенням відпрацьовували по скупченню живої сили росіян і допомогли зайти в села нашим розвідникам. Хоча виїздів і роботи «напряму» у Владислава і Віктора поменшало, а рівень складності застосування танку виріс в рази, ця зброя залишається однією з ключових у російсько-українській війні, аналогів чи заміни якої ще не винайшли. І сторона, яка зможе повноцінно повернути танки на поле бою, одразу отримає велику перевагу.

↓ ↓ ↓https://youtu.be/RxVS3gk1GnYІгор та Сава, піхотинці 1-го мотопіхотного батальйону 93-ї бригади Холодний Яр, за два місяці на позиціях ліквідували в контактних боях три десятки російських окупантів. Таким чином військові разом із сусідньою позицією і за допомогою мінометників та дронарів змогли утримували значну ділянку фронту на напрямку Костянтинівки. У перший місяць було тихо. Але скиди з дронів спонукали углибити позицію і вирити підземний тунель. Потім на ділянку почали заходити окупанти. «Двоєчками-трієчками йшли по «відкритці», - згадують піхотинці. У першому бою Ігор поклав одразу трьох росіян. Окупанти все йшли, а хлопці продовжували їх кришити й забирати трофеї. Скоро у бліндажі поменшало місця через склад трофейного БК та озброєння. «Стрес був такий, що сутки не їли. І не спали сутки». Коли на позицію прийшла заміна, окупанти знову почали штурмувати. У перестрілці куля прошила Саві фліску та бойову сорочку. Про те, що довелося пережити піхотинцям на передовій – у нашому новому відео.

Дронарі стрілецького батальйону 93-ї механізованої бригади Холодний Яр стримують наступ російських окупантів на Костянтинівку. На позиції екіпаж FPV їде пікапом. Перед виїздом воїни вмикають РЕБ. Та основним захистом транспорту, що прямує в бік лбз, нині є не технології, а хлопці з дробовиками у кузові пікапу. Ними і працюють по ворожих дронах, якщо ті з’являються поблизу автівки. На горизонті палає зруйноване місто. У бліндажі боєць «Каспер» показує FPV з різними боєприпасами: «Фугасний снаряд використовуємо проти ДОТів, бліндажів. Кумулятивні боєприпаси – проти техніки, уламкові – проти живої сили». На дронарів також покладається задача з гасіння пожеж. Якщо ворогу вдається підпалити посадку, де є українські позиції, на полум’я скидають дроном суміш, яка здатна його загасити. FPV може не тільки нищити, а й рятувати. Над посадкою чути постійний гул. Дрони багато годин не дають водіям здійснити підвоз обладнання. Пікап встигає заскочити на позиції у коротке «вікно», коли небо нарешті «чисте».

Костянтинівка щодня зазнає шалених руйнувань. Сили Оборони, зокрема й воїни 93-ї бригади Холодний Яр, тримають оборону у селах навколо міста й не дають ворогу підступитися до околиць. Утім, росіяни задалися ціллю вибити з Костянтинівки все живе, перетворити колись один з найбільших індустріальних центрів Сходу України на груду чорного каміння. А під’їзні шляхи – на могильник зі спалених автівок, а також знищених наземних роботів. За лічені тижні місто стало непридатним до нормального життя – відсутні вода, опалення, газ. Кожен день на будинки обрушуються десятки авіабомб, подекуди у дворі можна знайти нерозірваний ФАБ. Вибухами складають панельні будинки, як картон. Центральні вулиці вистелені оптоволокном, уламками від дронів, снарядів, розбитих будівель і гілками скошених дерев та всіяні свіжими вирвами. Вкотре наближення «руського міра» приносить смерть і руйнування. Саме тому воїни 93-ї бригади чинять активний супротив окупації і докладають всіх зусиль, щоб рашизм не просунувся далі.

Бензин, батареї, БК, а також вода і провізія – все це, що треба довезти на позиції РЕБ одного з механізованих батальйонів 93-ї бригади Холодний Яр, яка воює на напрямку Костянтинівки. Чим ближче до точки вивантаження, тим більша вірогідність бути поціленим. Тож автівки, що «залітають» до позицій, мають кілька ступенів захисту. Антидронові сітки, наварені на пікап, що може зменшити вплив вибуху на людей, які знаходяться у машині, та потужний багатоканальний автомобільний РЕБ.Також у багажнику бійці із дробовиками контролюють сектори неба. Позиції обтягнуті тонкими, майже непомітними, антидроновими сітками. Хлопці обслуговують стаціонарне обладнання, розміщене ближче до лбз і яке перебиває зв'язок між оператором і дроном, не дає провести розвідку, перехоплює інформацію ворога. Назад від позицій доводиться йти багато км пішки. Якщо є можливість і час, воїни намагаються не їздити, а ходити посадками і куширями, полями і розбитими селами, щоб ворог не зафіксував частий рух автівок біля позицій.

«І повіє огонь новий з Холодного Яру!»Бійці 93-ї ОМБр тримають одні з найважчих напрямків та є достойними нащадками холодноярців. Саме тут, у серці українського визвольного руху відбулась посвята зброї та відбиття шевронів для бійців за контрактом «18-24», а також для воїнів спецбатальйону Alcatraz.До заходу долучилась і молодь "Поклику Яру" зі смолоскипною ходою. Холодноярці присягли не відступати від мети та не зупинятись на шляху до перемоги."Кожен, хто доклав своїх зусиль для того, щоб наші традиції, наші життя, наша країна існувала, в Збройні Сили йшло поповнення, Збройні Сили були забезпечені – хто доклав до цього зусиль, той вже особисто для мене є героєм. А надто ті, хто сьогодні стоїть в цьому строю" – зазначив головний сержант бригади Віталій П'ясецький. Та додав, що частина з цих воїнів вже відзначилась у боях, на когось бій, страх, кров чекають попереду, але це не має нас лякати. Тому що ворог не залишає нам вибору, ворог хоче бачити нас мертвими, а ми хочемо жити. Слава Холодноярцям!

Сьогодні особливий день для кожної з родин військовослужбовців – День захисників і захисниць України, Покрова Пресвятої Богородиці. Та, на жаль, є ті, хто не може сьогодні почути теплі слова від рідних. Це воїни, доля яких нам на сьогодні невідома, ті, хто зник безвісти, боронячи країну від ворога. 15 липня тисячі жінок з більш ніж 50 осередків по Україні та світу розпочали ініціативу підтримки бійців, що знаходяться у полоні або зниклі безвісти. Протягом усіх цих днів жінки вишивали «Рушник надії» як молитовне полотно – з вірою, що кожен стібок стане голосом любові, кожна нитка символом єдності, а кожен візерунок – знаком памʼяті, молитви й віри у повернення рідних.Символічно, що сьогодні відбувся фінальний етап, де учасники зібрались у спільній молитві за наших хлопців та дівчат. Дякуємо організаторам акції: ГО «Жінки роду» та ГО «Народжені вільними 2024», яка об’єднує ініціативи родин полонених та зниклих безвісти бійців 93-ї ОМБр.Віримо, що кожна родина дочекається на своїх захисників та захисниць.

Для когось із них усе це вперше, а хтось відточує давно здобуті та відпрацьовані під час бойових виходів навички знову і знову. Підготовка бійців Алькатрасу, батальйону колишніх ув’язнених, проходить в умовах, максимально наближених до бойових – з урахуванням ландшафту, імітацією штурмових дій та протидії різним типам озброєння противника, у тому числі FPV-дронам. Піхотинці уважно прислуховуються до всього, чого навчають інструктори. Новачки – бо мають ідеально засвоїти базу, перш ніж потрапити на свій перший бойовий вихід, а ті, хто вже з досвідом, знають, що ситуація на полі бою вкрай мінлива, і важливо бути на крок попереду противника, як у стрілецькій справі, так і в додаткових навичках, що забезпечують виживання: медицина, інженерно-саперна справа, знання ворожих типів озброєння. Батальйон вже проявив себе на найважчих ділянках фронту, суттєво стримавши просування росіян. Саме дисципліна та регулярні тренування дозволяють зберегти бойовий дух та здатність нищити ворога у надскладних умовах.

Після ранкового відпрацювання 155-м калібром по позиціях ворога артилеристи 93-ї переводять дух у бліндажі. Хтось п’є каву, хтось навприсядки курить біля входу. Один з гармашів вийшов з укриття і зняв мокру футболку — через важку фізичну роботу його худорляве тіло аж парує на ранковому повітрі. Піт артилерії сьогодні зберіг кров піхоти. Завʼязується бесіда — про цивільну роботу, ремонт “Паладінів”, вплив арти. “Повний залп РСЗВ накриває 4 гектари! Подавлєніє арти полягає не тільки в тому, що вона всіх вбиває. Вогневий вал, ізвєні мєня, такий, що той подумає: та нє, я штурмувати не хочу!”Наймолодший на вигляд, “Пушистий” згадує:“Коли у піхоті був, попав у госпіталь з обмороженієм двох ніг. Лєва нога — 2% обмороження, права — 3. Врач заходить, каже: ну тут ампутація. А я кажу, яка ампутація?! Мені 24-ри год! Через крапельниці виходили. Але вже в берцях довго не походиш”.“Коли з пехоти сюди перейшов в перший раз, думаю, нічого собі! Оце бліндаж! Курорт”. 7 ранку на Донеччині, почався новий бойовий день.