Дмитро і Денис долучилися до війська в травні 2025-го. «Морально був готовий – розумів, рано чи пізно служба в ЗСУ мене не омине», – пригадує Дмитро “К-2”. Разом з побратимом вони провели в районі Костянтинівки на позиції 130 днів поспіль, під час яких знищили 7 окупантів. «На позицію ми залетіли 8 серпня», – каже “К-2” та додає, що розраховували на значно коротші терміни та згодом зрозуміли – безпечних умов для виходу немає. Тож ротний прийняв рішення не виводити бійців із таким ризиком. Перший контакт з ворогом був на адреналіні, далі ж стали сприймати бій як просто частину роботи.Міркуючи про повернення до служби, Дмитро каже, що морально готовий, розуміє – рано чи пізно потрібно буде виходити на позицію. Денис додає, що сумніви щодо участі були хіба на БЗВП: «Зараз сприймаю це як неминучу необхідність. Зрештою, якщо не ми, то хто?»У 3 МБ триває збір на дрони та комплектуючі. Підтримайте батальйон:🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/7yMAJEno2A💳Номер картки банки4874 1000 2080 5704
Сьогодні, 20 січня, — День вшанування захисників Донецького аеропорту Бої за ДАП стали символом супротиву українських сил російській гібридній агресії. 244 дні військові тримали оборону під постійними атаками. В одному з перехоплень ворог жалівся, що бійців неможливо вибити, «там какие-то киборги!». Саме через цю фразу бойовика українських військових, що брали участь у боях за ДАП, стали називати кіборгами. 93-тя ОМБр була серед тих, хто тримав аеропорт у найважчий період. У вересні підрозділи зайняли позиції в старому та новому терміналах, і на диспетчерській вежі. 13 січня 2015 через обстріли вежа впала — «кіборги» витримали, не витримав бетон. 17 січня бійці 93-ї зробили спробу штурму позиції Свято-Іверського монастиря біля летовища. Зазнали важких втрат, але не здалися. «Грізно арта з піднебесся гримає! Встоїмо там, де бетон не втримає!» - це строки з гімну 93-ї ОМБр у виконанні «Тінь сонця». З тих подій карбується історія легендарного з’єднання, і назва «бригада кіборгів» міцно закріпилася за 93-ю.
За лаштунками сотень успішних місій, виконаних наземними дронами – майстерні, де НРК переробляються, дооснащуються та проходять усі необхідні етапи, перш ніж «стати у стрій».Майстерні Alter Ego, батальйону безпілотних наземних систем 93-ї бригади Холодний Яр, практично стали хабом на Донеччині для десятків підрозділів: хтось приїздить на навчання з нуля або й після навчальних центрів, інші приїжджають одразу з дронами, що потребують налаштування чи ремонту, інженери радяться, з чого почати обладнання власної майстерні підрозділу.«Тут немає якихось міфічних закритих технологій, від яких ми залежимо. Це все максимально прості речі, долучитись до яких може кожен, і розвивати це все може кожен. Ми самі можемо це масштабувати і отримати від цього максимальний ефект» – каже Електрик, комбат Alter Ego.Батальйон продовжує набір до своїх лав. Стань одним з тих, чий досвід переймають найкращі підрозділи Сил Оборони. Дізнайся про актуальні вакансії за номером: 0800 339 326Або переходь на сайт alterego93.com.ua
Бійці батальйону Black Raven 93-ї бригади Холодний Яр оглядають свіжі руйнування цивільних будинків в одному з прифронтових селищ Донеччини. «Антидроновий» захист забезпечує густий снігопад. Ще зранку деякі з цих будинків були цілі, припорошені білим снігом. Нині ж після пусків російських КАБів, будівлі повністю зруйновані, їхнє «нутро» з речима, меблями, і навіть новорічними прикрасами, розкидане по гілках дерев, глибокі вирви чорніють посеред дворів, а сірий попіл вкрив цілі двори і ділянки доріг поруч. Після короткої перерви бійці вертаються до повсякденних задач: перед виїздом небезпечною дорогою воїни проглядають шлях «Мавіком» на предмет дронів-ждунів ворога. Також бійці обслуговують квадроцикл. «У разі поранення наших бійців на позиціях ближче до лінії боєзіткнення, ми їх швидко евакуйовуємо і надаємо першу медичну допомогу», – пояснює бойовий медик «Ворон». Сьогодні ще потрібно завантажити НРК водою, паливом і провізією. Цей робот підвезе на найвіддаленішу позицію дронарів все необхідне.
«Зайшли на позицію, було все нормально, закріплювались. Був вибух, я не міг зрозуміти, куди я дивлюсь – вниз чи вгору» – каже про момент поранення боєць 93-ї бригади Холодний Яр Олег Слончак. Він отримав важкі травми голови та руки, і єдиним надійним способом була евакуація на НРК.Оператор НРК 1-го МПБ 93-ї ОМБр Дмитро «Малий» згадує: «Ми виїхали і наїхали на лєпєсток. У нас було пробите колесо, але ми вирішили, що хлопець може нас не дочекатись, тому що у нього було важке поранення. Ми вирішили їхати». Попри усі складнощі евакуація була успішною. Хлопець додає, що порятунок Олега – заслуга усієї команди 3-ї роти, залученої до місії. Олег хотів побачити рятівника особисто, тож вже невдовзі Дмитро відвідав пораненого. За бездоганну роботу він отримав відзнаку II ступеню від командування бригади, та ще одне, чи не найважливіше – обійми та слова вдячності від матері врятованого: «Ви для мене не просто воїн, ви для мене Герой. Дякую, що боролись за його життя так, як боролись би, мабуть, за власне».
Ірина – «другий номер» на позиціях дронів-перехоплювачів. Її позивний «Джокер»: «В картах він всіх б’є, наскільки я знаю. А так – людина, сильна характером». Вона споряджає дрони, закріплює на них бойову частину, виносить на точку зльоту, виконує задачі штурмана – спостерігає за радарами і підказує по орієнтирах, де знаходиться ціль, керує антеною для кращого сигналу. Якщо ж дрон не зміг досягти цілі, його повертають назад. Тоді Ірина забирає його після посадки і розміновує. До війська вона приєдналася у 23 роки, чотири роки тому. Раніше воювала в інших бригадах і підрозділах, але, нарешті, знайшла свій, близький по духу, де відчуває допомогу і взаємовиручку. Побратим Ірини, Віталій із позивним «Калина», пілотує дрони. Саме він – той, хто женеться за російськими «крилами» і підриває їх у небі за допомогою FPV. У цивільному житті виготовляв обладнання для гірських кар’єрів, грав у кількох групах на гітарі, бас-гітарі, був вокалістом. Нині ж відточує майстерність пілотування і повітряного полювання.
Існує думка, що на четвертий рік війни вже немає тих, хто мобілізовується за власним бажанням. Але приклад Олександра, оператора БПЛА 3-го мехбату 93-ї ОМБр «Холодний Яр», свідчить протилежне. Ба більше – протягом року він зумів не лише стати одним з провідних пілотів свого підрозділу, та ще й отримав «Золотий Хрест» і орден «За мужність».Віросповідання Олександра не передбачає брати до рук зброю. У цьому контексті згадується герой фільму «З міркувань совісті». Але Улибака (позивний тотожній прізвищу) заявляє, що навіть не задумувався, аби піти шляхом пацифіста Десмонда Досса. «Так, як не дивно, але я довіряю Богу кожен день і завжди бачу Його руку, яка захищає мене. Але водночас усвідомлюю, що можу бути корисним у війську, і Господь до того ж на нашому боці – численні дива, які я побачив тут, тому свідчення. Наведу цитату, яку я запам'ятав на все життя: "Якщо ти сьогодні нічого не робиш, аби нищити окупанта, то завтра він пожене тебе воювати проти свого ж народу, своєї сім’ї, друзів, близьких"».
Христос народився! Славімо Його!Сьогодні військові капелани 93-ї ОМБр привітали бійців з Різдвом Христовим і заспівали колядки. Священник Євген зазначив: «Багато хто сприймає Різдво як привід для святкового столу, подарунків. Та я б хотів, щоби ви розуміли: в Ісусі Христі Бог проявив до нас милість, любов і захист. Бажаємо вам, щоб у цей святковий день ви відчули Його присутність і радість, яку мали учні Христові, пастухи, щоб ця радість наповнила наші серця! А коли наступає страх і боязнь, щоб зверталися до Нього, до нашого Спасителя, бо він прийшов, щоб кожен з нас не загинув, а мав життя вічне».Капелан Олександр нагадав притчу про народження Христа і додав: «Господь приходить конкретно до мене, в моє життя, в моє серце, в цю темряву, щоби зі мною разом бути, підтримувати, давати мені наснаги і разом зі мною йти цим життєвим шляхом. Тобто своїм народженням Бог підносить мою гідність, підносить мене. І вже від цього моменту я маю гідність дитини Божої. І цю гідність треба в собі зберігати і нею жити!»
У Києві відбувся форум Fort Defense, присвячений використанню наземних роботизованих комплексів у зоні бойових дій. Організатором заходу стала 93-я бригада Холодний Яр з нагоди створення батальйону НРК Alter Ego. Форум відвідали виробники наземних роботів, представники понад сотні військових підрозділів, що застосовують їх на фронті, медіа та всі зацікавлені у розвитку НРК в Україні. У вступній промові комбат Alter Ego із позивним «Електрик» заявив: «Моєю метою було максимально зібрати всіх, адже застосування НРК зараз набирає нереальних обертів. Колись три роки тому мій командир сказав: «Якщо твій дрон просто їздить по лінії фронту, і по ньому працюють п***ри, на нього дивиться ворожий мавік, він уже є ефективним. Значить, ці засоби вже не працюють по піхоті». Підбиваючи підсумки форуму, «Електрик» резюмував: «За розвитком безпілотних систем – наш шанс виграти цю війну. Не просто бігати штурмувати в лоб і не просто сидіти по 200 днів в окопах, а ефективно воювати. Для цього потрібно розвивати НРК».
Поки ще є можливість фіксувати шалені руйнування, які завдають російські окупанти місту Костянтинівка, ми будемо фіксувати й показувати їх суспільству. Так виглядає «звільнення» міста загарбниками: на Костянтинівку скидають авіабомби, які руйнують цілі мікрорайони. Безперервне зудіння ворожих БПЛА змушує пішоходів завмирати під деревами й дахами. А нові вирви від артилерійських снарядів з’являються там, де кілька годин тому були рівні дороги. Самі ж шляхи повні згорілих автівок та підбитих наземних роботів. Біля під’їздів горять багаття – місцеві гріють воду і готують собі їжу. Газу й води вже давно нема. Поміж будинків з’являються свіжі могили – місцеві хоронять загиблих сусідів, тіла який не змогли чи не встигли вивезти. За даними місцевої влади, в місті досі лишається близько 4300 мешканців, серед яких можуть бути і діти, яких батьки відмовляються евакуйовувати. Бійці 93-ї бригади Холодний Яр продовжують тримати оборону в районі сіл з південної частини Костянтинівки й не пускати окупантів у місто.
TGLIST.COM.UA
