Про межі 💛Знайоме відчуття, коли погоджуєтесь…а всередині вже трохи стискає?— «Можете допомогти?»— «Вам же не складно?»— «Ви ж не проти?»І ви відповідаєте:«Так, звісно…»А потім ловите себе на думці:«Навіщо я погодилась?..»І справа не в людях.І навіть не в самому проханні.Справа в тому, що дуже часто мизраджуємо себе в маленьких “так”.Бо незручно відмовити.Бо хочеться бути хорошою.Бо є страх, що якщо скажете “ні” — вас не зрозуміють або віддаляться.І тоді виходить дивне відчуття:ви ніби поруч з усіма…але трохи не поруч із собою.І саме звідси приходить втома.Не від життя.А від того, що ви постійноживете не в своїх межах.І знаєте, що може змінити дуже багато?Проста фраза:«Я не можу»або«Мені зараз не підходить»Без довгих пояснень.Без виправдань.Без внутрішнього “ой, може все ж погодитись…”Спочатку це незвично.Може бути трохи страшно.І навіть трохи винно.Але потім з’являється інше відчуття —полегшення.Бо в цей момент ви стаєтена свій бік.💛 І якщо зараз це складно — це нормально. Нас цьому не вчили. Але цьому можна навчитися.Ми поруч.