Telegram statistics channel - @GiHi1

У листопаді 1941 року американський Vogue присвятив цілий номер родині Вандербільтів. Обкладинка і головний матеріал на 30 сторінок мали промовисту назву — «The House of Vanderbilt: 60 Years Of New York Society». Світський оглядач Френк Кроуніншилд детально відтворив історію династії — з її гучними іменами, модними тріумфами та продуманими міждинастичними шлюбами, що формували соціальний ландшафт по обидва боки Атлантики.Фотографії зафіксували розкіш їхнього світу — вишукані інтер’єри десятка резиденцій, колекції мистецтва.Втім, цей випуск став не тріумфом, а радше епітафією колись найбагатшої родини Америки. Уже за кілька років величний родинний маєток на П’ятій авеню знесуть, а колосальні статки розтануть у буремні повоєнні часи. «Позолочене століття» завершиться.І все ж міф про Вандербільтів — некороновану королівську династію Америки — переживе їхні капітали. Сьогодні карколомна історія родини продовжує надихати письменників, дизайнерів та режисерів. У тому числі мене.#модніРозкопки

Здавалося, що діджитал — більш надійний спосіб зберігання інформації. Це тобі не бібліотека, яка може згоріти. Не книжка, яка може розсипатися з роками. Але реальність виявилася іншою. В один момент соцмережу блокують, архів сайту знищують хакери чи хтось не платить вчасно за хостинг — і все… Тисячі матеріалів, фото та відеоспогадів зникають. Спробуйте сьогодні знайти матеріали 2000-х. Їх майже немає. Зникла половина матеріалів bestin (а там і колоритна світська хроніка, і інтерв’ю з на той момент дебютантами, а сьогодні зірками індустрії). Перестав існувати zefir.ua — один з головних модних ресурсів 2010-х. Geometria, Main Cream… Та що вже казати, якщо навіть сайти Cosmopolitan та Harper’s Bazaar «почали з чистого листа» у 2023 році.Про архів UFW я промовчу.Про що писали перші українські онлайн-медіа, яким був перший показ Poustovit та KamenskayaKononova — ми цього вже ніколи не дізнаємося…Дуже важливо берегти архіви. Дякувати Богу, в нас ще є трохи друкованих журналів. До речі, якщо ви раптом через життєві обставини позбуваєтеся старих журналів — не поспішайте нести їх на смітник. Віднесіть у бібліотеку, музей чи архів. Там будуть вдячні.

Pump Your Style Studio запрошує на дводенний інтенсив «AI for fashion: від ідеї до готового візуалу» від Анни Бочарової.Інтенсив для тих, хто хоче інтегрувати AI у свою професійну діяльність. Анна розкаже, як системно працювати з fashion-контентом: створювати концепти, превізуалізації зйомок, editorial-кадри, кампейни та серії для соцмереж швидше й ефективніше.Програма побудована навколо практики та авторського пайплайну створення контенту: генерація ідей, робота з промптами, стилізація, побудова цілісної візуальної історії. Ви навчитеся створювати лукбуки, кампанії та digital-контент, що виглядає як результат роботи креативної команди. У фокусі — якість, естетика й контроль над деталями, які формують впізнаваний стиль.Якщо ви планували інтегрувати AI у власну професійну практику та вийти на інший рівень візуальної комунікації — це ваш наступний крок.Фінальним результатом інтенсиву буде проєкт на вибір:• fashion editorial• кампейн для бренду• персональний проєкт• контент-серія для соцмережІнтенсив відбудеться 20–21 березня. Деталі та реєстрація тут.

Фільм «Справа артиста. Сергій Лифар» Анни Лодигіної отримав спеціальну відзнаку Премії імені Сергія Параджанова Національна спілка кінематографістів оголосила переможців Премії імені Сергія Параджанова. Спеціальну відзнаку отримав документальний фільм «Справа Артиста. Сергій Лифар» за «сміливе й глибоке дослідження постаті митця крізь оптику історичної памʼяті, політичного вибору та української ідентичності». Фільм Анни Лодигіної розповідає про шлях видатного танцівника та хореографа родом з Києва, що став зіркою світового балету. Серж Лифар очолив балетну трупу Паризької опери в 1930 році, коли йому було 25. За 26 років на посаді він поставив зо 280 вистав, перетворивши інституцію на одну з найуспішніших балетних компаній у світі та залишився в історії французької культури як один із засновників неокласичного танцю. «​​Чи можна вважати зірку французького балету Сергія Лифаря українським митцем, зважаючи на його походження, залишені мемуари й ті політичні вибори, які він робив? Відповіді на ці запитання я шукала протягом останніх трьох років. Та чим довше досліджувала історію Сергія Лифаря, тим заплутанішою вона мені видавалася, але водночас і актуальною, адже сьогодні очевидно як ніколи, що культура не існує поза політикою, та за кожним вибором слідують відповідні наслідки», — каже авторка фільму, українська письменниця та дослідниця Анна Лодигіна.Світова премʼєра фільму «Справа Артиста. Сергій Лифар» запланована на початок квітня у Стокгольмі.

Епоха маньєризму: колекція TONiA FW26–27 досліджує європейський костюм XVI століттяПрацюючи над колекцією FW26–27, креативна директорка бренду TONiA Антоніна Белінська звернулася до епохи маньєризму — періоду складних форм та витонченого аристократичного стилю.На мудборді Белінської — вишуканий «Сімейний портрет» Бернардіно Лічініо, гравюри, що зображують різні соціальні верстви венеціанських жінок із книги Habitus variarum orbis gentium Абрахама де Брюйна, а також жанрові картини нідерландського художника Гендрика Аверкампа.Ключовий формотворчий прийом колекції Manierismo — драпірування та багатошаровість. Пишні спідниці венеційських модниць Белінська трансформує у довгі баски, що створюють складну архітектуру силуету. Тонке мереживо спідньої білизни дизайнерка «вивертає» назовні — воно грайливо виглядає з-під корсетів та жакетів як декоративний елемент. Розрізи на пишних рукавах-буфах також відсилають до моди часів пізнього Ренесансу.«Маньєризм — час між Ренесансом і бароко, коли форми ускладнювалися, образи ставали дедалі розкішнішими, з’являлися нові матеріали та кольори. Одяг був одним із найважливіших маркерів соціального статусу, а відтак люди демонстрували свій смак і фінансові можливості за допомогою вигадливої вишивки, пишних спідниць та об’ємних рукавів, шовку, оксамиту й мережива», — каже Антоніна Белінська.Ще одна характерна деталь аристократичного костюма епохи маньєризму — високі білі комірці-фрези з плісерованого батисту чи мережива, що оформлювали портретну зону. У колекції TONiA цей елемент переосмислено в більш м’якій формі та яскравих кольорах.Велику увагу дизайнерка приділила дослідженню аксесуарів і прикрас на парадних портретах європейських монархів: подіумну колекцію TONiA доповнюють рукавички, банти, а також ефектні кулони, брошки, браслети та дармовиси від ювелірного дому «Золота Країна».

Український бренд LITKOVSKA представив нову колекцію «FIREFLY» у межах офіційної програми Paris Fashion Week.«У Києві бувають дні без електрики, без тепла, без води. Люди рухаються містом із маленькими ліхтариками на голові. Здалеку вулиці нагадують небо, що впало на землю — розсипане рухомими крихітними зірками, світлячками. Саме цей образ став душею колекції. Вона створювалася в умовах справжньої зими — в холодних ательє, де іноді не було електрики, у приміщеннях, де в повітрі було видно подих. Але всередині було тепло. FIREFLY досліджує ідею внутрішнього світла, яке не згасає під тиском обставин і поєднує людей навіть у часи невизначеності», — розповідає Лілія Літковська міжнародним журналістам.Колекція продовжує розвивати знакові коди LITKOVSKA, що ґрунтуються на інтелектуальному тейлорингу, архітектурній деконструкції та трансформаційному дизайні. Асиметрія та естетика «незавершеності» відображають крихкість нашого часу, коли стабільність часто здається ілюзією. Силуети вступають у діалог між минулим і сучасністю, звертаючись до виразної мови українського бароко — від архітектури Києва до драматичних пропорцій барокового костюма.Центральним аксесуаром колекції стала BESAGY BAG — сумка, натхненна традиційними українськими бесагами, двосторонньою торбою, яку історично носили через плече під час далеких подорожей або поїздок на базар. Переосмислена для сучасного мандрівника, вона нагадує про найнеобхідніше, що людина бере із собою в дорогу крізь невизначеність.

Засновниця CaaStle зізналася у шахрайстві на $300 млнКолись CaaStle був модним стартапом, який дозволяв брендам запускати сервіс оренди одягу для споживачів. Крістін Хансікер, засновницю CaaStle, називали візіонеркою, яка перевернула фешн-індустрію і ввела нову економіку "орендуй замість покупки".Насправді ж Хансікер обманювала інвесторів та підробляла фінансові звіти. Наприклад, вона розповідала інвесторам, що у 2023 році компанія заробила $66 млн, а виручка становила фантастичні $440 млн. Насправді ж компанія в цей рік зазнала збитків у $81 млн при виручці $15 млн. А ще Хансікер розповідала, що сервісом користуються сотні тисяч клієнтів, хоча їх було лише кілька сотень. Завдяки цьому за 10 років існування компанія залучила понад $530 млн.Обман розкрився лише у 2025 році, коли рада директорів звинуватила Хансікер у перекрученні фінансового стану. У березні 2026 Хансікер визнала себе винною у шахрайстві з цінними паперами і готова віддати $300 млн. Вирок по справі планується у серпні, їй загрожує до 20 років в'язниці.Як на мене, це якийсь Theranos у сфері моди 😏

Про пиздець в українській науці. Професор Київської школи економіки Ігор Сердюк попросив чат GPT написати наукову статтю про вигадану країну Муріноа. Мовляв, вона боролася за незалежність від Франції, пройшла випробування і стала процвітаючою економікою. Цю хуйню він запропонував науковому журналу видавничої групи «Наукові перспективи» і вони їі одразу взяли та надрукували. За 1200 гривень. В журналах цього дому є статті Давида Арахамії, Валерія Залужного, дружини Олександра Усика Катерини.Про цей карколомний випадок вийшла стаття на «Бабелі». Видавничу групу очолює Ірина Жукова, про яку Bihus info згадували у розслідуванні про дисертацію, прости господи, Іллі Киви. Вона була його опоненткою на захисті й дала позитивний відгук. Журналістам вона відмовила у коментарі та заблокувала. Нам піздєц, Люда.https://babel.ua/texts/125358-spravzhniy-profesor-kse-napisav-stattyu-pro-vigadanu-krajinu-murinoa-jiji-opublikuvav-naukoviy-zhurnal-yakim-keruye-soratnicya-illi-kivi-i-robit-na-comu-biznes-istoriya-povna-absurdu-i-vidomih-imen

У межах офіційної програми Milan Fashion Week відбулася прем’єра fashion-відео нової колекції NADYA DZYAK FW26–27. Онлайн-показ транслювався на офіційному сайті Міланського тижня моди, а також одночасно на провідних світових стримінгових платформах і на великому екрані в Мілані — на площі Piazza Croce Rossa.Цього сезону бренд обрав формат Digital Presentations — команда представила іронічний мініфільм, створений у співпраці з чесько-українською креативною командою. Відео балансує між модною презентацією та художнім висловлюванням: у кадрі — легка іронія й відчуття внутрішньої свободи. Візуальна мова фільму поєднує документальну щирість із делікатним гумором.Натхненням для колекції стали роботи сучасної української художниці Катерини Лисовенко. «Мене дуже вразили її картини, поєднання кольорів і сенсів, те, як вона через міфічні образи передає свої емоції. Я теж буквально “малюю” тканинами сукні, переносячи ці поєднання кольорів і глибину відтінків», — ділиться дизайнерка.У відео представлена ключова творча частина нової колекції. Розкриваються невагомі плісировані фактури з принтом у горошок, а також нашарування різних відтінків прозорих кольорів, що стали впізнаваною естетичною мовою бренду. Шари накладаються один на один, створюючи нові відтінки, — ніби сукні намальовані фарбами з воланів. У палітрі домінують чорний і природний темно-синій. Накладання прозорих шарів формує меланжеві, різнотональні відтінки.Продовжуючи діалог між модою та мистецтвом, бренд готує артперформанс, який відбудеться 13 березня в Мистецькому арсеналі в межах Ukrainian Fashion Week у Києві.

Ірина Кравченко в чуттєвому кампейні ELENAREVA SS 2026Відправною точкою для створення нової колекції ELENAREVA став цвіт папороті — символ, у якому відображено водночас недосяжність і відновлення. У народній уяві він з’являється лише на мить, щоб нагадати: магія — не поза нами, а в здатності віднайти власну гармонію.Цей образ розгортається у прикрасах: позолочені сережки та брошки у формі спіралі, що нагадують про циклічність життя і про невидимий рух до центру себе. Його продовжує колірна гама: шовкові сукні, брюки й асиметричний топ у глибокому зеленому відтінку стають алюзією до міфічної рослини.Загальна палітра витримана у пісочних, рожевих та молочних тонах, врівноважених чорним і червоним. Особдивої уваги заслуговують авторські принти, створені художником Дмитром Козинцем.Колекцію також формують лаконічні двобортні костюми, брюки-палацо, драпіровані сукні й бермуди, створені для руху й легкості. «Усе це — не лише гардероб наступного літа, а й метафора шляху до оновленої себе», — кажуть у бренді.