Жирним Шрифтом | Наступний сезон Ukrainian Fashion Week, який відбудеться Києві з 2 по ...

Наступний сезон Ukrainian Fashion Week, який відбудеться Києві з 2 по 6 вересня, фокусується на артізанальних техніках та їх сучасному переосмисленні українськими дизайнерами. З цієї нагоди хочу згадати фрагмент мого інтервʼю для довідника STYLESENSE про роботу брендів з культурною спадщиною:Якщо говорити про те, що сьогодні викликає найбільший емоційний відгук у світової аудиторії, то з власного досвіду спілкування з міжнародними журналістами та інфлюенсерами можу сказати: передусім їх вражає актуальний, глобально конкурентний дизайн. Крафт і етніка залишаються важливими для внутрішнього ринку, але на міжнародній арені емоційний відгук формує не фольклорна реконструкція, а візуальна мова, зрозуміла світовій індустрії. Умовній редакторці польського ELLE цікавіше розповісти про ультрамодну сумку POELLE, інспіровану авангардом Казимир Малевич, ніж про кошик з лози, прикрашений червоною калиною та стібками-оберегами. І це не про відмову від традиції. Це про здатність інтерпретувати її через оптику майбутнього. У fashion-індустрії треба вміти спираючись на своє минули будувати візію майбутнього, а не займатись історичною реконструкцією.Найгірше, що ми могли б зробити зараз, — це звести українську ідентичність до «села» і тим самим підтримати старий імперський міф про відсутність у нас високої культури. Насправді Україна дала світові цілу плеяду модерністів, авангардистів, інтелектуалів — і саме цей пласт поки що недостатньо використаний fashion-брендами.Наприклад, Світлана Бевза вже звертався до спадщини Малевича — і це правильний крок. Через сучасний продукт ми повертаємо художника в український контекст. Але цього замало. Світ прекрасно знає імена Соні Делоне, Олександри Екстер, Марії Башкирцевої. У кінематографічному середовищі вивчають Олександра Довженка та Дзиґа Вертова. У балетному та театральному світі знають Сержа Лифаря і Варвару Каринську. У музиці — Миколу Лисенко та Квітку Цісик. Це вже інтегровані в глобальний канон постаті, і через них можна будувати глибші культурні мости.Як поглибити цей діалог? Працювати за принципом «знайоме + нове». Коли аудиторія впізнає ім’я чи явище, вона отримує точку входу. А далі бренд може розкрити український контекст, сучасну інтерпретацію, нову естетику. Це стратегія культурної репозиціонізації — не пояснювати світові, що ми існуємо, а нагадувати, що ми завжди були частиною великої модерної історії.Навіть такі, на перший погляд, неочевидні факти можуть стати основою для сильних колаборацій. Наприклад, родина Кельвін Кляйн походить із Буковини. Це готовий міст між українським контекстом і глобальною модною індустрією.Світ сьогодні емоційно реагує не лише на українську стійкість, а й на українську креативність. І наше завдання — не закриватися в етнографії, а сміливо вписувати свою культурну спадщину в глобальний fashion-дискурс. Саме там народжується сильний український бренд.