Мірча Луческу — безумовно велика постать, що змінила європейський футбол. Це занадто сильна особистість, яка щоразу доводила: він не з тих, хто приходить просто "відсидіти" контракт. Луческу дав путівку в життя цілій плеяді гравців, кардинально змінивши їхні долі.Аналізуючи його шлях, складається враження, що хейт з боку вболівальників був для нього головним паливом. Згадайте 2009-й: на початку року фанати вимагали його відставки через невдалі результати, але вже за п’ять місяців він тріумфально довів — його списали зарано.У 2020 році, в 75-річному віці, він прийняв виклик, який був би під силу не кожній людині. Перед очима стоїть картина: дощ стіною, матч за Суперкубок між Динамо та Шахтарем, якому віддав більше 10 років, а Луческу стоїть під зливою з цим рушником на голові. Його ентузіазм був заразним — він передавав цей вогонь гравцям.Того вечора він знову нагадав усім: ви зарано списали "діда".Його відхід після "Українського класичного" був ефектним. Попри величезний багаж трофеїв, у 80 років він не втратив спраги до гри. Через чотири десятиліття він знову очолив збірну своєї країни, прагнучи вивести її на Чемпіонат світу. Уявіть рівень мотивації людини в такому поважному віці!Мірча виховував не просто талановитих футболістів, а майбутніх лідерів: багато його підопічних згодом самі стали успішними тренерами. Він став прикладом для всіх нас — мотивацію потрібно шукати завжди, навіть коли знайти її надзвичайно складно.Мірча любив футбол, а футбол любив його!