MATCHDAY#3Канада 🇨🇦 - Боснія 🇧🇦 Початок 22:00 ⏰
Сьогодні ввечері свій шлях на турнірі розпочинають ще одні господарі ЧС — збірна Канади. Їхнім суперником буде Боснія, яка пробилася на мундіаль уперше з 2014 року. Тоді, 12 років тому, Джеко та компанія здобули лише одну перемогу й застрягли на третій сходинці у групі. Для самого Едіна Джеко цей турнір стане справжньою лебединою піснею та шансом ще раз довести, що він — найкращий боснійський футболіст в історії. До слова, ветеран взимку перебрався до Шальке-04, де провів доволі успішний відрізок. Також у складі боснійців є знайомий нам «український слід» — голкіпер Нікола Васіль, який свого часу захищав ворота луганської Зорі. Щодо Канади, то їхній безумовний лідер — Джонатан Девід. Щоправда, цього сезону він згадує про свій бомбардирський хист переважно у збірній, адже за Ювентус нападник відзначився лише 6 голами. Однією яскравою плямою у складі «кленових» має стати Бущанан Б'юкенен. Це матч за друге місце, тому чекаємо на обережну гру. Прогноз: 1:1
Мірча Луческу — безумовно велика постать, що змінила європейський футбол. Це занадто сильна особистість, яка щоразу доводила: він не з тих, хто приходить просто "відсидіти" контракт. Луческу дав путівку в життя цілій плеяді гравців, кардинально змінивши їхні долі. Аналізуючи його шлях, складається враження, що хейт з боку вболівальників був для нього головним паливом. Згадайте 2009-й: на початку року фанати вимагали його відставки через невдалі результати, але вже за п’ять місяців він тріумфально довів — його списали зарано. У 2020 році, в 75-річному віці, він прийняв виклик, який був би під силу не кожній людині. Перед очима стоїть картина: дощ стіною, матч за Суперкубок між Динамо та Шахтарем, якому віддав більше 10 років, а Луческу стоїть під зливою з цим рушником на голові. Його ентузіазм був заразним — він передавав цей вогонь гравцям. Того вечора він знову нагадав усім: ви зарано списали "діда". Його відхід після "Українського класичного" був ефектним. Попри величезний багаж трофеїв, у 80 років він не втратив спраги до гри. Через чотири десятиліття він знову очолив збірну своєї країни, прагнучи вивести її на Чемпіонат світу. Уявіть рівень мотивації людини в такому поважному віці! Мірча виховував не просто талановитих футболістів, а майбутніх лідерів: багато його підопічних згодом самі стали успішними тренерами. Він став прикладом для всіх нас — мотивацію потрібно шукати завжди, навіть коли знайти її надзвичайно складно. Мірча любив футбол, а футбол любив його!
11 червня 2012 року: День, який залишиться в пам'яті назавжди!
Цей день був просто неймовірним. Усе розпочалося з поїздки до бабусі, щоб привітати її з днем народження. Коли ж я повернувся додому і зайшов у метро, то відчув: до матчу в столиці ще 8 годин, але святкова атмосфера Євро вже панує всюди. Кожен відчував радість від того, що велике футбольне свято розпочинається саме тут, на головній арені України, матчем нашої збірної проти Швеції. Коли я збирався на матч у фан-зону і вже вийшов з дому, то раптом зрозумів, що забув найголовніше — прапор України. Я тоді був дуже забобонним, особливо в усьому, що стосувалося футболу, тому все ж таки повернувся, забрав прапор і, як годиться, глянув у дзеркало. За три години до старту я вийшов на станції «Палац «Україна»» і повільно рушив у бік Хрещатика. У цей час на «Донбас-Арені» якраз грали французи з англійцями, і з літніх терас київських пабів можна було одним оком підглянути за перебігом тієї гри. Проходячи повз НСК «Олімпійський», я зустрів чоловіка, який продавав свій квиток за 400 гривень. Хто ж тоді знав, що придбавши цей квиток, я отримаю емоційне задоволення на все життя! На підходах до Хрещатика фан-зона ставала дедалі жовтішою — це було схоже на з’їзд «міньйонів» двох національностей. Так-так, шведські фани тоді буквально «окупували» Київ і на повну кайфували від столичного вайбу. Фан-зона була забита вщент, а її драйв передавався вболівальникам та гравцям, які були всього за кілька кілометрів від нас. Перший тайм видався безрезультатним і доволі спокійним. Але другий розпочався з голу Ібрагімовича: невелика частина фан-зони вибухнула радістю, а інша — важко зітхнула. Проте згодом за справу взявся Андрій Миколайович. Його два голи головою подарували справжній екстаз усій Україні! Цей матч і неймовірна атмосфера в Києві після дебютної перемоги на Євро закарбувалися в моїй пам'яті назавжди.
TGLIST.COM.UA
