⚖️ Судді не довели «надмірного тягаря»: ЄСПЛ відхилив скарги румунських суддів на роками невиплачені суми за судовими рішеннями

Puşcaşu and Others v. Romania (№ 2598/24 та ще 4 заяви), ухвала Палати від 13.10.2026, оприлюднена 22.10.2026. Заяви одноголосно визнано явно необґрунтованими, ухвала остаточна.

📌 Суть

П'ятеро чинних і колишніх суддів відсудили в держави компенсації за дискримінаційну оплату праці порівняно з іншими суддями, прокурорами та держслужбовцями. Невиплачені суми — від 30 000 до 571 892 € на особу. З 2009 року уряд щороку розстрочував і відкладав ці виплати, у 2023 році розтягнув на п'ять років, а у 2025-му, коли дефіцит бюджету сягнув 9,3 % ВВП, відклав платежі на 2026 рік. Лише Касаційний суд за 2010–2022 роки виплатив близько 1 млрд € за такими рішеннями, а на 2026 рік Касаційний суд і Генеральна прокуратура просять ще близько 1,4 млрд €.

📌 Позиція ЄСПЛ

✅ Загальне правило не змінилося: держава не може посилатися на брак коштів, щоб не виконувати судове рішення.

❗️ Але тут ситуація виняткова: обсяг зобов'язань був величезним і непередбачуваним, а розстрочки і відстрочки запроваджено передбачуваними законами з легітимною метою бюджетної консолідації.

❗️ Румунська судова практика (Конституційний суд і Касаційний суд) поступово «переформатувала» систему оплати суддів без зміни законів. Коли судді вирішують питання про власну винагороду, виникає ризик конфлікту інтересів і враження, що суди вийшли за межі своєї ролі та втручаються у бюджетну політику.

❗️ Заявники отримують значно більше за середню зарплату чи пенсію в країні і навіть більше за найвищих посадовців. Вразливою групою вони не є, засобів до існування їх не позбавлено.

➡️ Попри значні затримки, суть права на виконання рішень не порушено, «індивідуального і надмірного тягаря» немає.

🇺🇦 Український контекст

Для України базове правило залишається тим самим: невиконання рішень через брак коштів — системна проблема, визнана пілотним рішенням Yuriy Nikolayevich Ivanov (2009) і рішенням Великої палати Burmych and Others (2017).
Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що «обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів» (Рішення № 10-р/2020 від 28.08.2020; див. також № 4-р/2020 від 11.03.2020).

Румунська ухвала показує інший погляд Страсбурга: у кризу держава має широку свободу розсуду щодо графіка виплат, а високий рівень доходів заявників грає проти них. Ця логіка може знадобитися в майбутніх спорах щодо суддівських виплат в умовах воєнного бюджету.

🔗 https://hudoc.echr.coe.int/eng-press?i=003-8670036-12365231

#ЄСПЛ #суддівська_винагорода #виконання_рішень #ст6 #власність #Румунія