​​Я ж цей, читаю зараз в КАІ курс з бізнес-стратегії для юристів, тож відповідним чином вимушений перечитувати різноманітні бізнес-кейси бізнес-шкіл. Знаю, що текст ще ледь почався, а слово "бізнес" у ньому вже зашкалює, та потерпіть, бо у кінці буде хоч і очевидний, але вельми наснажувальний інсайт --You meet the nicest people on a HondaВчора у чаті Розшуку юристів мляво обговорювалося таке питання: звідки у роботодавців узялася вимога до юристів "бути готовим обслуговувати компанію в іноземних юрисдикціях". Ті, хто давно читають цей канал могли помітити, що я трохи помішаний на ідеї того, що українським юристам ніщо не заважає виходити на американський, англійський та будь-які інші ринки.І от як раз у тему попався бізнес-кейс компанії Хонда.Хонда-сан заснував компанію одразу після капітуляції Японії у Другій Світовій. Країна опинилася за межею бідності, і Хонда почала виробляти легкі двигуни для мотоциклів, а потім і власні дешеві байки.Вже у 1959 вони вирішили вийти на ринок США. Доволі ідіотська на той час ідея, бо що могли якісь там японці із їхніми дешевими коритами запропонувати американцям, які звикли до блискучих Harley-Davidson?Пройде усього 5 років і Хонда займе 50% американського ринку мотоциклів; а разом з іншими японськими виробниками усі 85%.Якщо вірити гарвардським очкарикам, які упорядковували ці бізнес-кейси (ось перший, а ось другий -- я, певно, не маю права їх поширювати, але бачте, ризикую заради вас, блять!), то Хонда змогла віджати цей спершу недосяжний ринок за рахунок кількох ключових факторів:1) Хонда зайшла не туди, де юрбилися виробники, а створила новий масовий сегмент.Замість того щоб вступити у чесну боротьбу із Harley та іншими виробниками мотоциклів для "мачо", вони виграли ринок із маленьким, дешевим, простим і геть нестрашним Supercub. Це був продукт для звичайних людей, а не для байкерської субкультури.2) Хонда змінила сам образ мотоцикла. Вони запустили маркетингову кампанію “You meet the nicest people on a Honda”, чим, власне, і перетворили мотоцикл із товару для мачо на товар для середнього класу, відпочинку і повсякденного користування.Говорячи мовою економіки, вони спершу збільшили ринок, а потім забрали найбільший його шматок. До 1964 року майже кожен другий проданий мотоцикл у США був Honda.3) Хонда будувала екосистему виробництва і продажу, а не просто мотоцикл.Вони відмовилися працювати із локальними імпортерами, а створили власну американську дочірню компанію, побудували дилерську мережу регіон за регіоном, дофіга витрачали на рекламу, підтримку дилерів, запчастини, сервіс і гарантію.4) Вони орієнтувалися на захоплення ринку, а не на короткостроковий прибуток. Логіка була така: чим більший обсяг, тим нижча собівартість, тим більше можна знижувати ціну і ще більше рости. Хонда доволі рано побудувала там власний завод та "імпортувала" японський підхід до управління та виробництва.На їхніх заводах була якась божевільна ефективність праці -- у 4 рази вища за конкурентів.5) Цей останній пункт мені видається найважливішим -- Хонда швидко вчилася на помилках.Вони не були геніями стратегії, бо вийшли на ринок з ідеєю конкурувати у лоб із Harley своїми великими потужними моделями й перший час у них було все дуже погано, бо ці їхні моделі дуже часто ламалися. Плюс вони не розуміли локальний ринок настільки, що пропустили початок сезону продажів.Але працівники компанії Хонда їздили на роботу на невеликих мотоциклах і цим привертали увагу простих американців (простих у сенсі не мачо). Так вони побачили новий ринок, швидко переробили лінійку продуктів і перебудували стратегію на вже згадану вище "You meet the nicest people on a Honda".Ну й обіцяний надихаючий інсайт зусього цього: усі перешкоди для виходу українських фірм на іноземні ринки лише у наших головах. Просто потрібно трохи інвестицій, їбанци й удачі.@gadiukКанал | Чят | Вакансії | Події | Кіноклуб