Після 10к+ кілометрів за кермом прочитав 12-годинний курс в UCU Business School. Повинен сказати, що я дуже скучаю за офлайн-читанням. Живі люди, живі запитання. Це й мене стимулює думати, бо запитання дозволяють мати відповіді. Це взагалі меджик: у тебе є відчуття, що в тебе є знання, але доки тобі не сформулювали запитання, в тебе немає відповіді. Тому дуже важливо мати прямий зв’язок з аудиторією. Окрім того, в УКУ я читаю необов’язковий курс та маю справу з гомогенною й мотивованою аудиторією. На відкритих курсах приходять різні люди, і це важко, менш ефективно, а головне — запитань менше, а ті, що є, зазвичай нецікаві більш ніж 50% аудиторії: для декого вони складні та незрозумілі, для декого — примітивні та очевидні. Останні два роки я додатково докладаю зусиль для того, щоб слухачі не йшли в стартапи — не можна сказати, що я їх залякую, але вже не просто без рожевих окулярів, а прямо близько до справжнього стану справ, а це важко. Багато роботи, багато ризиків.Що ще: останні два роки я сфокусувався на спілкуванні з родиною, друзями та мілтеком. Усі робочі питання в мене здебільшого робочі. Хоч я бачу велику купу даних, але втратив відчуття, чим дихають люди в індустрії — виняток — інвестори, з якими багато зустрічався, але вони всі сфокусовані та дуже ділові, і ми обговорюємо нагальні, актуальні питання. Я вже давно не мав зустрічей, де просто обмінювалися думками, методологіями, трендами, баченнями. Спробую у 2026-му компенсувати це.Плани до кінця року:Проапдейтити лекцію про аналіз конкурентів для стартапів та прочитати її за донати. Дві основні зміни: збільшу час з години до двох, до візії та стратегії додам інструментарій — тут Myk Pono дав мені дозвіл використовувати його матеріали, а я вважаю, що кращого за нього в маркетингу та продажах у стартапах немає нікого, хто міг би так глибоко, але доступно розповідати це; маю на увазі не український масштаб, а долиновський. Тож повинно бути цікаво та корисно.Трохи дороблю свій курс. Я дещо прибрав, дещо додав, а коли в мене відібрали 2 з 14 годин, деякі речі розповів швидко та коротко, але без втрати якості. Тож трохи дороблю цю історію. Але коли буду читати знову — не знаю, бо онлайн читати після офлайну мотивації немає ніякої, інтерес до теми в Україні потрохи спадає, тож, мабуть, наступного року в УКУ. Але УКУ я дуже люблю: виглядав у вікно з корпусу та пригадав, що коли я починав читати, не було ані церкви з аудиторіями (я багато бачив, але такого не бачив), ані бібліотеки Шептицького (я в ній теж читав), ані нових корпусів за Колегіумом.Два дні були цікаві, але сьогодні ранок почався з прильотів, і все небо над Львовом у диму. Всі мої побажання ви вже знаєте. Бережіть себе.