🇺🇦 Сьогодні День Збройних сил України і День святого Миколая. Мабуть, поєднання цих двох днів найточніше відображає нашу макабричну реальність. Бо сама ймовірність того, що десь в Україні діти можуть встати цього дня і знайти під подушкою солодощі та подарунки, забезпечується цілодобовою важкою роботою на ЛБЗ. Здавалося б, настільки чорно-білі події давно лишилися у архаїчних казках і легендах. Але виявилося, що вони цілком реальні, і жити в них – зовсім не казково. Навіть цей текст писався під звуки роботи ППО.І єдине, що тримає високо наші шанси на існування у цій страшній дійсності – наша ставка на Збройні Сили України. "Вчора" і "сьогодні", як категорії часу, у нас є тільки завдяки ним. І якщо ми зробимо все правильно, буде і "завтра". А потім ще одне і ще. Збройні сили України не з'явилися самі по собі, це живі люди. Наші сусіди, колеги, родичі, знайомі і незнайомі. Сини, доньки, матері і батьки, брати і сестри. Живий щит, який береже наші життя ціною власного життя без сну, без своїх рідних, без відпусток, з болем, у крові, сльозах і поту. І ніхто з нас не зможе повернути їм цей час. Бо як можна повернути комусь втрачену секунду першого кроку сина? Скільки коштують 1000 днів без можливості читати особисто казку на ніч доньці? По якому курсу виміряти сумарну цінність кількох років сну без коханої людини? Скільки відсотків нараховується за чиюсь неможливість бачити світанок зі свого порогу, робити улюблену справу? І як компенсувати те, що хтось навчився спати під КАБи, не плакати на похованнях і холодно дивитись на червоне у моніторі? Як повернути чиєсь життя?Для цього не існує міри. Але це не має нас зупиняти. Ми можемо і маємо підтримувати свої Збройні сили. Не ШІ-листівками і пустими словами раз на рік, не прапорцем на аватарці. Справжньою повагою, донатом, або ставши на їхнє місце. Бо це – наша гарантія на те, що буде "завтра". Учора, сьогодні і повсякчас ми неймовірно вдячні Збройним Силам України. За можливість бачити світанки і мати свята. За привілей працювати, вчитися і відпочивати. За можливість малодушно погратися у зневіру на кілька днів. І за цукерки під подушкою. Зі святом, наші неймовірні Збройні Сили України.Маємо за честь допомагати вам. Фото: 117 ОВМБр
Упродовж десятиліть масове вбивство українців штучним голодом не лише навмисно замовчувалося, за нього можна було розплатитися волею і життям. Так виросли діти, які спочатку вважатимуть страждання своїх батьків і їхніх батьків ледь не вигаданими, просто тому, що ті мовчали, намагаючись їх захистити.Хтось встиг дізнатися правду вже за Незалежності, ще від своїх рідних, які нарешті змогли заговорити. Комусь усе-таки розказали про минуле, взявши обіцянку ніколи про це не говорити з іншими. Хтось дізнався вже з книжок дослідників, із томів Книги пам'яті жертв Голодомору, бо не було кого запитати у сім'ї. А хтось став тим, хто не знайшов там даних про своїх і вніс їх у реєстр жертв Голодомору, котрий досі поповнюється.Голодомор важко визнавався іншими країнами та міжнародними організаціями як геноцид. Згадка про Голодомор — гарантований спосіб викликати гидку істерику у російських "державців". Та все ж українцям вдалося відновити розірвану нитку пам'яті. Вдалося зробити так, щоб онуки й праонуки щороку для домашніх завдань питали у дідусів і бабусь про те, що вони побоялися розказувати своїм дітям. Вдалося зробити загальнонаціональну акцію "Запали свічку".Сьогодні зупиніться і вшануйте хвилиною мовчання жертв Голодомору. Запаліть свічку, якщо не на вікні, то в серці. Згадайте втрати своєї сім'ї, а якщо не маєте збережених даних — присвятіть хоча б годину пошуку. Прочитайте про тих, хто, незважаючи на пекельний жах навколо, допоміг у ті далекі роки брату, сестрі, сусідам, незнайомцю. Хто проніс знання про геноцид, не зважаючи на загрозу бути вбитим за нього. Хто у скрутні перші роки Незалежності витрачав свої кошти, сили і життя, аби їздити по селах і збирати по крихтах спогади ще живих очевидців.Щоб отримати своє майбутнє, ми маємо добре пам'ятати своє минуле. Пам'ятати тих, хто заподіяв нам зло. Наше минуле кристально ясно показує нам, що будь-який "мир" з кровожерною імперією обертається не миром, а "чорними дошками" , пустими очницями вибитих вікон у завалених хатах і тисячами безіменних могил, частина з яких буде віднайдена лиш через 90 і більше років.Нас і досі хочуть знищити. Досі хочуть примусити мовчати. Досі щодня вбивають цивільних і військових, дітей і літніх людей, чоловіків і жінок. Але сьогодні ми маємо достатньо сил, щоб давати відсіч і не давати світу боягузливо відвертатися від наших страждань. Багато хто з нас вже багато років ставить біля свічки свою зброю. Пам'ятайте про це, і боріться. Бо просто пам'яті недостатньо.
🇺🇦 Сьогодні Україна відзначає День Гідності та Свободи.Так повелося, що сенс слова "свобода" приходив до українців не через підручники, а через століття й століття боротьби — через війни, репресії, повстання у таборах, революції.Свобода, яка дістається людині не за фактом народження, — важка, вкрита потом і викликає втому. Але кожен, хто пізнав її вагу хоч раз, знає, що без неї набагато гірше.Свобода народжується з гідності. Українці витворювали свою гідність у підпіллі, засланні, акціях спротиву, у боях та на Майданах.Вони продовжили плекати її і під час війни — вдалині від дому, який можуть більше не побачити. В укритті, під ревіння сирен і звуки вибухів. У операційній прифронтового міста, під час багатогодинної операції. У холодному сховку на найвіддаленішому ВОПі. У хаосі й гарячці штурму, коли все навколо одночасно наче застигло й летить із шаленою швидкістю. В окупації — під шаленим тиском, коли здається, саме повітря чорне й неможливо повністю вдихнути. У полоні — розділяючи з іншими полоненими крихти їжі й людяності.У тих, хто відчув ціну Свободи й Гідності, неможливо вкрасти їх чи на щось виміняти. Неможливо відкотити цей процес назад.Ми не знаємо про майбутнє нічого конкретного, крім того, що буде ще багато болю, сліз, вогню й боротьби. Але ми знаємо: відмовитись від Гідності й Свободи неможливо, бо тоді це буде не Україна і не українці.Отже, шлях у нас лише один. І якщо ми зробимо все правильно — у кінці нас чекає перемога і спокій, про який мріяли всі попередні покоління на нашій землі.А поки подякуйте тим, хто зараз щитом стоїть між нами й ворогом, і згадайте тих, хто повернувся на щиті, віддавши життя у цій боротьбі.З Днем Гідності та Свободи! Будьмо варті самих себе.Фото: вітання з Днем Гідності та Свободи від активістів руху "Жовта Стрічка" лунають із Сімферополя, Севастополя, Бахчисарая, Донецька, Мелітополя та Генічеська
🇺🇦 Сьогодні ми відзначаємо День сержанта ЗСУ.Сержант — це не просто звання, це набагато більше. Не дарма в армії існує окремий сержантський корпус. Не дарма їхнє гасло — "Слідуй за мною, роби як я!" .Приклад для солдатів, міст між ними й офіцерами.Справжній сержант — найкращий учитель, але батьків він викликати не буде — будеш розгрібатися сам. Він навчає інших і постійно навчається сам. Він завжди має план. А якщо навіть і не має — ти ніколи про це не здогадаєшся, і він зробить усе, щоб ви разом змогли виконати задачу. До нього йдуть радитися офіцери, бо він СПРАВДІ знає, що коїться на місці.А ще справжній сержант — це не тільки лідер військового характеру, а й жива людина. Тож, поміж навчання армійського, він примудряється навчити особовий склад вирішувати й проблеми особистого життя.Як каже один наш знайомий старший сержант: "Це як бути пастухом котів" . Бо люди, як і коти, — вільні й незалежні особистості, але ти маєш зробити так, щоб усі вони діяли як єдиний організм. І сержантам це вдається.Сержантам важко — на них лежить величезна відповідальність. У них проблеми зі спиною і сном, їхній раціон складається на 50% з енергетиків, 50% — з ібупрофену і, на додачу, ще 20% — із чистої ненависті. Не питайте, як це все в них уміщається — ви все одно не зрозумієте, поки самі не станете сержантом.Їхня сім'я — це не тільки рідні, а й усі підлеглі та їхні сім'ї. Дві третини з них задовбалися все це робити ще тоді, коли їхні солдати школу закінчували. Ще одна третина теж задовбалася — просто вони молодші.Але вони тягнуть. Бо вони — неймовірні.З Днем сержанта!
9 жовтня від важкої і швидкоплинної хвороби помер друг, партнер, донор, прихильник та активіст ДемСокири Максим Тіхоміров.Про це повідомив Ігор Щедрін, співзасновник та член політради Демократичної Сокири у 2018-2022 роках:"Помер Максим Тіхоміров. Ми добре приятелювали майже 10 років. Максим був людиною зі своєю глибокою філософією, життєвим поглядом та принципами, розробником і ідеологом SaaS, підприємцем і великим патріотом.Війна для нього почалась не у 2022 році, а набагато раніше, і весь цей час він був донором ЗСУ та волонтером. Макс завжди долучався до громадських справ, був активістом Демократичної Сокири, словом і дією підтримував наші починання – бо був небайдужою людиною і ніколи не забував "про високе".Так, чоловік, який створив Bookkeeper – бухгалтерську програму, якою користуються тисячі українських підприємств та організацій – був романтиком і мрійником у хорошому сенсі слова. Таким я його запам'ятав.Максим помер молодим. Він пішов вчора вранці від важкої і стрімкоплинної хвороби з підозрою на онкологію. Навіть перевірити цю підозру не було вже часу, бо легені не вдалося оживити.Максим був явищем і фактором у десятках компаній, проєктів, починань, ідей та рухів. Перелічити його проєкти та досягнення за життя – не вистачить і книги. Впевнений, що пам'ять про нього буде довгою і теплою".Прощання з Максимом Тіхоміровим відбудеться на Байковому кладовищі, в колумбарії, попередньо у неділю.Спочивай з миром, друже!Всім серцем співчуваємо рідним і близьким.Картка для підтримки родини Максима: 4874100028922436Посилання на банку.
🛡 Кожної першої неділі жовтня ми відмічаємо день територіальної оборони — день ТрО.Через свої особливості формування сили ТрО стали для багатьох першим місцем здобуття воєнного досвіду.У 2022 році територіальна оборона складалася, більшою частиною, з тих, хто навіть не встиг пройти якесь БЗВП.Це були звичайні цивільні: менеджери, водії, касири, айтівці, лікарі, дизайнери, майстри, моделі, дядьки з району.Затяті активісти і ті, хто раніше не був на жодній акції. Молодь і люди, яким вона годилася в онуки. Усі — неймовірно різні, але з однією спільною характеристикою: вони відповідали гаслу сил ТрО "Готові до спротиву!".Вони шукали самоорганізації, вони вчилися поміж задач — по урокам з YouTube і десь взятим методичкам.Вони були вдягнені у такий калейдоскоп речей і мали таке різне спорядження, що навряд період українського ТрО 2022 року зможе відтворити навіть найбільш затятий японський реконструктор (а вони на цьому знаються).Вони пройшли важкий шлях і виросли — від частин, у яких з озброєння були автомати й трохи вибухівки, до частин з важкою технікою. Вони — повноцінна частина Сил Оборони України, опора інших видів та родів військ і страх для ворогів.Із вашим днем, воїни ТрО!Честь вам допомагати.Пам'ятаємо тих, хто не з нами. Фото: 127 ОбрТрО, нині 127-ма окрема важка механізована бригада
Розкладання творчості душевнохворих на складові, це, звичайно, натуральне вивчення калу. Але дві тези все ж таки маємо.Перша - Путін не хоче перемир'я, а готовий лише на повний всеосяжний мир.Друга - потрібне вирішення першопричин війни.Ніхто так досі і не знає, що конкретно є першопричинами війни, але є обґрунтовані припущення. Є обґрунтоване припущення, що першопричина війни - Україна, її існування, як незалежної європейської держави. Запис про прагнення в ЄС та НАТО є першопричиною війни. Допомога Європи, військова і гуманітарна, як ніби ми частина Європи, є першопричиною війни. То шо Путін - хуйло і ми не боїмося це заявляти незважаючи на каби є першопричиною війни. Зеленський особисто також є першопричиною війни, і важливою, оскільки ситуація, в який криворізький клоун є лідером вільного світу, всюди їздить і в Європі всі його поважають, а вєлікій і ужасний Путін сидить на чемодані з лайном і єдиний політ на Аляску в жопу світу двома секретними літаками вважає за велику геополітичну перемогу і тріумф - це першопричина війни.Ну тобто вирішення цих першопричин війни було б цікавим експериментом, але, на щастя, лише уявним експериментом, тому що в реальності вирішення таких причин війни - це просто теза "мир настане якщо Україна не існуватиме в принципі". І я готовий повірити, що Трамп на це згодний, але ми не згодні перестати існувати, тому про що казати, лети додому, обіда не буде.Але якщо забути про тяглість тези "першопричини війни", яку нам тягають вже четвертий рік без розкриття, і просто подивитися з чистого аркуша і без емоцій на наявну ситуацію, то у нас є якась країна А, у якої в Конституції записано "Херсонська і Запорізька область, Донецька і Луганська область і Крим", і яка контролює частину цих областей, і країна Б, у якої в Конституції записано "Херсонська і Запорізька область, Донецька і Луганська область і Крим", і яка контролює частину цих областей. Якби нічого більше не було, просто ми всі вийшли з летаргічного сну, з коми, і подивилися на цю диспозицію as is, то от вам і причина війни. У нас в книзі написано що то наша земля, у них в книзі написано шо то їхня земля. Будемо значить воювати. І не доти, доки отримаємо цю землю повністю, а доти, доки в книзі не перестане бути написано, тому що першопричиною є саме книга. А потім ще подумаємо, а як так сталося, що в книзі написано? А, в книзі написано, тому що ви минулого року так написали. То ви можете виходить кожний рік написувати шо завгодно і це буде першопричиною конфлікту, виходить. Тобто першопричиною конфлікту є не просто книга, а єблани які туди хуї малюють на карті рандомно. Тобто режим ваш є першопричиною війни. А як так вийшло шо у вас такий режим. А так вийшло тому що народ ваш, всі сто з хуєм мільйонів з великим захопленням підтримує саме цей режим і інтенсивно за нього голосує, і ніхто не проти, крім опозиції яка малює квіточки з гівна по пікселю в інтернеті за мир. А всі інші можуть повторить і хочуть повторить.Тобто першопричина війни - не Херсонська область, не Конституція РФ, не Путін з Володіним, а російський народ в цілому, РФ в цілому, як явище.Тобто мир у нас із ними принципово неможливий, а перемир'я вони не хочуть.Ось такі ітогі перемовин.
Більшість з нас сприймає зв'язок, як щось, що завжди існує навколо. Інтернет, мобільне покриття, а в когось ще й домашній дротовий телефон є. Доступ до карт, пошуковиків, контактів, середовища, яке може дати відповідь на будь-яке питання. Зовсім інша картина у військових – там лінії зв'язку доводиться постійно або прокладати наново, або лагодити у вкрай складних умовах. Зв'язківці вигадують нові конструкції, системи, лаштують щось із старого, опиняються в процесі цього у неймовірно дивних місцях, і взагалі роблять усе, щоб управління, планування операцій і взаємодія між усіма військовими підрозділами не переривалися. Бо володіння актуальною інформацією, яка тече по дротам чи передається хвилями – це одне з найпотужніших озброєнь. Сьогодні професійне свято відзначають військовослужбовці військ зв'язку та кібербезпеки Збройних сил України.Їхню щоденну працю часто складно помацати руками чи сфотографувати. Але вона надважлива.Воїни-зв'язківці, зі святом!Бажаємо вам, щоб колеги були професіоналами, аби обладнання не ламалось, до вашої думки дослухались з першого разу, і щоб ніколи інструменти не забувались десь нагорі. Дякуємо за захист.Честь допомагати.Фото: 41 ОМБр
У ніч із 28 на 29 липня 2022 року Московія вчинила один з найбільш жахливих і ницих терористичних актів — вбила десятки українських полонених "азовців" в Оленівці.На території колишньої Волноваської виправної колонії №120, яка з 2014 року знаходиться на тимчасово окупованій території Донеччини, російські солдати утримували сотні оборонців Маріуполя. Від вибухів тоді загинуло щонайменше 53 українських полонених, понад 130 було поранено. Це була навмисна страта. Аж у червні 2025 року ООН підтвердила, що теракт в Оленівці був спланованим злочином Московії. Він став символом ницості й безпринципності ворога, але далеко не першим і не єдиним випадком. Відсьогодні, саме 28 липня Україна вшановує пам'ять Захисників і Захисниць, добровольців, а також цивільних осіб, які загинули, були закатовані або страчені під час перебування в полоні.Рашисти продовжують систематично застосовувати всі види катувань і знущань щодо захоплених у полон і викрадених українців. Це — не поодинокі випадки, а систематична державна політика. Якщо це утворення взагалі можна назвати державою. Усі домовленості порушено, усі конвенції спаплюжено. Сподівання на роботу міжнародних інституцій довели свою майже повну марність.І навіть пости з інформацією про День пам'яті, скоріше за все, будуть занижені у видачі в найпопулярніших соцмережах, як і інші тексти про війну з "поганими" словами щодо ворога. Але нас це не хвилює.Сьогодні ми вшановуємо тих, хто загинув у полоні.Тих, хто був закатований. Тих, хто відчув на собі тортури, які людство намагалося забути з часів Другої Світової. Тих, кого боялись — навіть забравши свободу, їжу й воду — і тому намагалися знищити.Ми маємо пам'ятати кожного і кожну, кому не довелося побачити рідну землю після повернення. І кожного й кожну, в кого намагаються забрати навіть право на це.Маємо зробити все від нас залежне, аби повернути з цього пекла усіх.Маємо пам'ятати, що для такого не існує прощення.
Близько 70 "Слуг народу" проти нового закону Зеленського про НАБУ і САП, бо бояться "помсти". У парламентській фракції "Слуга народу" зростає опір ухваленню нового законопроєкту, що має повернути незалежність Національному антикорупційному бюро і Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Близько 70 депутатів правлячої партії висловили побоювання, що відновлені повноваження антикорупційних органів можуть використати для "помсти". Це ставить під загрозу реалізацію обіцянки президента Володимира Зеленського скасувати ним же підписаний суперечливий закон, який підпорядковував НАБУ і САП Офісу генпрокурора.Троє людей, наближені до президента, підтвердили, що у фракції зростає невдоволення через побоювання потенційної "помсти" з боку антикорупційних органів. "Люди бояться бути несправедливо притягнутими до відповідальності як спосіб розправи", - зазначив один із керівників фракції "Слуга народу".Нова спроба розгляду законопроєкту очікується 31 липня. Але через внутрішній спротив голосування можуть перенести або запланувати на період, коли у залі буде мінімальна кількість депутатів. Один із посадовців не виключив, що деякі парламентарі можуть навіть скласти мандати, щоб не підтримувати ініціативу. Наші депутати - неймовірно світлі голови, конєшно.- Привіт, проголосуйте за закон, яким ви їбете в жопу всю антикорупційну інфраструктуру і робите себе її ворогами, как вам ідєйка?- Дуже подобається ідєйка, світлий день в історії України, одноголосно, рєшітельно да!- Но ви ж розумієте, що ви цю структуру не вбиваєте і її представників не звільняєте, вони залишаться, і ви все ще будете в їхній підслідності?- Да похую, дє кнопку нажимать, давайтє йобнєм уже нарешті....- Ох єбать а шо це почалося, а шо це за люди на вулиці, а чому нам з посольства дзвонять, в смислє трєба откатіть, мама, мнє страшно.- так а шо тобі страшно?- ну мені страшно шо тепер мене почнуть розслідувать.- а коли голосував ти шо думав, шо тебе не будуть розслідувать?- я тоді шо, я как всє.- і шо ж ти з цим плануєш робити?- а я тоді голосувать за откатування назад не буду!- і шо ти думаєш, так воно допоможе шоб тебе не розслідували? Так то вас було топ-263 дебіла які себе зробили ворогами, а тепер ти хочеш потрапити в топ-70 дебілів? Це якась олімпіада кого їбать особєнно сильно, ти шо в полуфінал хочеш вийти?- нє ну так я тада мандат здам, шоб кворума не було!- тобто ти хочеш шоб до тебе не тільки набу і сап прийшли за то шо ти їх спробував кончити, але і ОП за то шо ти коаліцію розвалив і тепер треба вибори в раду проводити, і іноземні партнери за те шо ти упорний такой дятєл, которий на кожному повороті має всрать?- а чьто же мнє тєпєрь дєлать?- у чатажпт спитай, ковбою, це вже пиздець чи ще не пиздець.
TGLIST.COM.UA
