🇺🇦 18 травня 1944 року радянський режим розпочав примусове виселення понад 190 тисяч кримських татар із рідного Криму. Десятки тисяч з них загинули в дорозі або в перші роки вигнання — від голоду, хвороб, нелюдських умов.Сухі цифри смертності не здатні передати відчуття людей, яких вирвали з корінням із власної землі. Яким не давали навіть ховати померлих по дорозі у місця заслання. Їхні доми були заселені іншими. Їхні назви міст і сіл, саму назву народу — прискіпливо вирізали з офіційної історії режиму. А чоловіки, що поверталися з війни, замість сімей, що чекали вдома, бачили пустку, біль, зневагу — і довгу дорогу пошуку бодай когось із рідних, хто залишився живий.Повернутися додому кримським татарам вдалося лише через багато років — і далеко не всім. Хтось повернувся згорьованими від тяжкого життя, але з дітьми та онуками. А за когось повернулися вже лиш вони. Бо хоч і народилися далеко, у степах Середньої Азії, слухали розповіді рідних про справжній дім.Але у 2014-му Московія знову принесла в Україну окупацію та репресії. Принесла найперше — в Крим, наче навіжений маніяк, що не може відмовитися від нав'язливої ідеї завершення злочину. Знову — арешти і викрадення. Знову — заборони. Знову — зайди й окупанти щось твердять про "ісконность".Сьогодні — День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. І сьогодні кримські татари знову борються за своє життя і можливість мати майбутнє — в тилу, в окупації і на фронті. Борються, щоб повернути собі свій дім.Ми вирішили взяти як ілюстрацію не умовний плакат, а реальні фото від реальних людей з руху спротиву "Жовта стрічка".Крим буде знову вільним.Пам'ятаємо і боремось.