НЕ БІЙСЯ БУТИ ДОБРОЮ... Не бійся бути доброю на світі,Умій від серця щирого прощати,Прощати так, як вміють тільки діти,Щоб у вчорашнє більше не вертати. Умій любити так, як люблять діти,Щоб без умов, без комплексів, без здачі,Щоби не йти, не бігти, а летіти,Коли хтось поруч безутішно плаче. Вмій забувати гіркоту полину,Щоби образи в серці не таїти,Бо ми не ангели, ми загубили крилаЩе там, в раю, як почали грішити. Як серце раптом зранене побачиш,Що при дорозі все стікає кров’ю,Не бійся, що себе усю розтратиш,А нахилися з щирою любов’ю. Не поспішай ніколи говорити,Вмій слухати, чужим пройнятись болем,Чи радістю чиєюсь засвітитись,Як серце друга тихо заговорить… Тебе Господь створив, щоб ти любила,Щоб добротою в світі цім світити. Бог позичає іноді нам крила,Щоб і літати, не лише ходити. Не бійся залишати всюди квіти,Рожеві, білі, жовті та червоні,Бо скрізь колючі кактуси по світу,А треба і фіалок, і півоній. А наостанок знову побажаюПрощати і любити, і радіти. Роки нас від дитинства віддаляють,Але ми будьмо простими, як діти! Марія Звірид