Християнські вірші 🌿 | ВІЙНАА Бог нас вчить молитись в бліндажах,Сирих окопах і брудних підва...

ВІЙНАА Бог нас вчить молитись в бліндажах,Сирих окопах і брудних підвалах.Молитви ці вмиваються в сльозах,І наче сонця вранішнього спалах,Вони освітлюють цю темряву війни,Яка покрила нашу рідну землю.Ридають наші доньки і сини,Ридають діти. Й на примерзлу землюГарячі сльози капають з очейБатьків й дітей,дорослих і дитини.Ми молимось у темряві ночей,Ми молимось в ці непогожі днини.Ридають на колінах матері - Їхні сини тримають оборону.Так вірять,що повернуться живі,Що не принесуть звістку похоронну.Десь сивий батько в зморшках на чоліСкупу сльозу ховає у долоні.Він чорний біль тамує у собі,І молиться,стиснувши міцно скроні.В підвалах плачуть діточки малі.Їх плач - то також є молитва щира.Вони ідуть до Бога в простоті,Спасає їх проста дитяча віра.Волають під уламками брусківВ завалах ще живі звичайні люди.І їхній крик - молитва це без слів,Яку сьогодні чуємо усюди.Між свисту куль і гуркоту ракетСолдат до Бога кличе в бетеері.Можливо,зрозумів лише тепер,Що тільки в небо є відкриті двері.А десь старенька бабця у селі,Що вже чекає зустрічі із БогомСклада старечі руки у мольбі,Несе Христу оті сташні тривоги.Ми не молились так уже давно:Старі,малі,багаті,бідні,вчені.Нам було байдуже і всеодно,Чи є у нас оті часи натхненні,Коли в єднанні з небом стоїмоВ молитві щирій на своїх колінах.Байдуже,що в серцях ми несемо.Та нині,коли край наш у руїнах,Молитва піднялася від землі.І зрозуміли: ми - ніщо без Бога!Тому схилилися коліна в бліндажі,Піднявся плач сумний і людський стогін.І Ангели до Божого лицяНесуть молитви із сирих окопів,Молитви вдів й суворого бійця,Молитви тих,хто вчора був жорстоким.Вчорашній грішник кається в сльозах,Зрікається багач свого достатку.Хтось не повірить: неймовірно! як?То ми вам скажем: Бог любові й порядкуСьогодні вчить молитись в бліндажах,Сирих окопах і брудних підвалах,Молитись щиро аж до сліз в очах,Молитись так,щоб небеса відповідали.І хоч покрила темрява наш край:Війна,розруха,сльози,біль і горе,Та ми не упадемо у відчай,Бо хоч журба ота така,як море,Та милість Божа є як океан!І Він нам неодмінно допоможе.Він має ще для нас хороший план,Бо тільки Бог отак зробити може,Щоби під свистом смертоносних куль,Під гуркіт грізних танків й бетеерівПалкі молитви лились звідусільВ відчинені святі небесні двері.І коли наші щирі молитвиНаповнять Божу чашу до розливу,Ми згадувати будемо з слізьмиТу неповторну кожну мить щасливу,Як Бог нас вчив молитись в бліндажах,Сирих окопах і брудних підвалах.Хай світить промінь віри у серцяхІ хай не згасне молитовний спалах!Оксана Гудзь