Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "«Епохальна» заява Трампа – гора народила мишу. Рятівний варіант є, але сподобається він не всім". Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=UnhLsQhHAxw===Ми вже ніби й перестали очікувати бодай чогось від анонсованих «історичних заяв» Трампа, його «найжорсткіших» дедлайнів та всіх тих сотень останніх китайських попереджень. Учорашній вечір ознаменувався саме таким художнім віддуванням щік. Але щоразу мусимо аналізувати крихти сказаного під час цих «епохальних» промов. Щоб хоча б орієнтуватися, куди несе шаленого Донні та на що ще можна розраховувати, а про що краще забути. Карикатурність десятка заяв за минулу неповну добу надмірних надій не добавляє. Уже відтермінування навіть без дедлайну. І це, звісно, погано. Бо своїми погрозами й дуже малоефективними вторинними санкціями Трамп лише допоміг сконсолідуватися представникам антицивілізаційного вибору, а тепер ще й підштовхнув у цю компанію остаточно Індію, яка, схоже, вже проходить точку неповернення. А погрози, за якими не йдуть реальні дії, тільки зміцнюють представників осі зла у відчутті безкарності.От і в рф до Трампа вже ставляться, як до старого лінивого собаки, якого головне не дратувати й не наступити йому на хвіст (це якраз регулярно доручають зробити Зеленському), і тоді він хіба пару разів сонно гавкне, доки ви обчистите маєток, який він охороняє. Картина сумна й для нас незрозуміло, а чому не реагують на ці міжнародні провали Трампа американці? Я ж пропоную вам маленьку альтернативу щодо миротворчості з боку України: реальну й уявну і все стане на свої місця. А американські громадяни очікують від Трампа розв’язання зовсім інших завдань та подолання своїх власних проблем. Чи все аж так погано? І так, і ні. Погано, бо основна проблема не у Вашингтоні, а в москві і в Києві. З проклятою Богом і людьми московією все й так ясно, а щодо нашої Банкової, то Трамп же, хоч і балабол, але не ідіот. І він бачить мотиви та ставлення до продовження війни у нашого «найвеличнішого лідора сучасності». І це зовсім не мотивує досягати результатів. Зрештою, у Трампа позитивні результати були лише у випадках, коли обидві країни прагнули закінчити війну і потрібна була лише символічна присутність США у процесі. Для нас це ніби віддає безнадією. Але все не аж настільки безперспективно. Коли хтось чогось не хоче, то проти його волі результату не досягнеш. А якщо змусити захотіти… І для цього в Трампа є не лише важелі, але нині вже пряма підстава задіяти нехай і несправедливий та збочений, але в його розумінні збалансований підхід. От коротко про це сьогодні в завершальній частині сюжету. А більш широко про можливість та ймовірність застосування індивідуальних санкцій проти команди Зе саме, як виправдання для Трампа перед собою самим за прямі й пекельні економічні санкції проти рф, поговоримо іншим разом. Бо тема вже буквально висить у повітрі після злиття записів Міндіча…