Book pleasure

#Доранковоїкави, напередодні 14 лютого обрала вам обкладинку книги, яка переосмислює Буремну вись з позиції Кетрін Ерншоу.Щоб ви розуміли, терпіти не можу творчість сестер Бронте в цілому і Буремну висль зокрема, бо мене роками вкурвлює, що їхні психологічні трилери вперто продають під виглядом романтичних історій. А Буремна вись, зокрема, буквально мати сучасних Аделін та інших дарк романсів з елементами суто трилерної жесті.Так ось, у цьому ретелінгу Ессі Фокс переповідає події Буремної висі, але 18 років потому. В сенсі з моменту подій роману минуло 18 років, Кетрін піднялася з могили заради того, щоб розповісти свою історію і шукати... спокути.І шо я вам скажу. По-перше, чого Кетрін чекала 18 років, щоб піднятися з могили? По-друге - скільки ще століть клятий Гіткліф буде головною жертвою і бідолашною маминою жоржиною, якого просто не розуміли і Кетрін особисто не врятувала? Ой, всьо!Але книга дуже красива і, судячи з відгуків, люди, які люблять Буремну вись, цю історію гарантовано оцінять.

Історія відкриває нам епічну сагу присвячену вужиці, ім’я якої я не згадуватиму, бо й у книзі не те щоб до неї хтось на те ім’я звертався. І сага ця похмура і трагічна, тож бережіть свою менталочку, якщо ризикнете познайомитися з тим, як з’явилася на світ Баба Яга.У Сонцекресі є все, за що ми любимо жанр темного фентезі і навіть трохи більше. Я б порівняла цей твір із Сапковським, якого покусав Стівен Кінг і запхав в умовно український сеттінг з додатковими слов’янськими вайбами. І от я тут. Пишу вам відгук, око сіпається, але що буде далі цікаво аж страшне. Проте це історія, на диво, все одно про родину, любов і турботу. Ну так, нестандартні, м’яко кажучи, але чи багато ви бачили у книжках абсолютно здорових родин? Отож бо й воно…Закручується наш сюжет в моменті, коли головній героїні дуже терміново треба заміж, бо годинничок цокає. А татко її всім вже похвалився, що вона стане матір’ю нового дракона, тож хоча вона не конвенційна красуня, але дівка бажана. І нареченим її бачать цілого королевича. От тільки сама дівчина своє життя уявляє дещо інакше. Тепер треба ті уявлення реалізувати. У світі, яким правлять патріархат, жорстокі чоловіки і жорстокі звичаї. І ні до чого хорошого ті ваші скрєпи з традиційними цінностями, очікувано, не приводять.На вас чекають: небезпечна подорож, небезпечні персонажі, кровожерливий потяг і справжній дракон! Стовідсотковий! У стилі Джорджа Мартіна! Все, я попередила! Тож купуйте і читайте на власний страх і ризик! І пам’ятайте: після Сонцекресу жодна душа не лишається такою, якою була!

Дочекалася! @ksd_bookclub викотили анонс Кореспондентки Вірджинії Еванс! Я його бетарідила і можу сказати, що це надзвичайно красива та комфортна проза, чудовий переклад, купа літратурних згадок і майже медитативний ритм.А ще це епістоярний роман, який страшенно крутий! Сибіл ван Антверп - надзвичайна жінка, з якою ми знайомимося, коли їй вже за 70. Вона має бурхливе особисте життя, ще більш бурхливу переписку і надзвичайні спогади. Щасливі, болючі, кумедні. Ця жінка, якби нам не нагадували про її вік, сприймається поза всіма цими часовими умовностями, адже її розум гнучкий, вона має чудове почуття гумору та непересічні літературні вподобання. Тож повірте, воно вам ТРЕБА! Воно вам дуже треба, бо я чекала два місяці, щоб це сказати. І зараз можу офіційно заявити, що Кореспондентка - найкраще, що я прочитала у 2025!P.S. анотація каже, що Сибіл почала листуватись на пенсії. Так ось. Вона листується ВСЕ життя, зі своїх 7 чи 10 років, відколи навчилася писати, і це стало її улюбленим способом комунікації!

Що, як у подружжя Беннетів було не п’ять, а сім доньок, з яких вижили лише четверо. А Кітті - лише кицька-фамільяр сьомої доньки сьомої доньки. Тієї самої міс Лідії Беннет.Нарешті, уявіть собі, що персонажі міс Остін живуть у світі просоченому магією, на який не в останню чергу впливають такі собі старші лорди. Уявили? Так ось, приблизно це відбувається в цьому ретелінгу відомого роману, до якого завітали другорядні та епізодичні персонажі міс Остін. І це, мабуть, один з найкращих ретелінгів після Лонгборну.Отже, що ми маємо. Лідія - відьма. Талановита й обдарована, але не навчена як слід. Кітті - кицька, яка стала фамільяром Лідії, завдяки магії навчилася приймати людську подобу, а оточуючі повірили, що вона одна з п’яти сестер. І ось однієї не дуже доброї ночі, дівчата нарвалися на Дракона Червосерда, який виявився старшим лордом їхньої місцевості. І Лідія йому заборгувала. Отак воно все й закрутилося…Завдяки цій історії ви дізнаєтесь про магічні ордени в стилі доби Регентства і про те, що демон теж може стати фамільяром. Тому що Вікгем - саме демон, створений Червосердом. Лідія - все ще надто юна та легковажна особа, але вона досить швидко дорослішає. А Дарсі так само не любить бути боржником.Найкраща частина пригод міс Лідії це, звісно, події у Брайтоні - море, сонце, бали, магія це все прекрасно. І дуже добре відображає соціальні зв’язки і їхнє формування в той час. А ще мені страшенно сподобались образи Гаррієт Форстер та міс Лем - вони надзвичайно прекрасні.Так само прекрасно пропрацьований магічний світ, де велика частина жінок - відьми і особливо яскраво це видно на балах, якщо, звісно, ви знаєте на що і куди дивитися.У підсумку щиро раджу усім прихильникам міс Остін, бо це написано іронічно, кумедно і з величезною повагою до першоджерела. А! Головне мало не забула! НЕ ДОДАВАЙТЕ МОРСЬКОЇ ВОДИ ДО ПУНШУ! Все, на цьому можете бігти читати!

Шо ми маємо по персонажах. Колишня студентська компанія “золотої молоді” плюс дівчина “з народу”. Токсичні стосунки. Булінг. Скелети у шафах. Прагнення помсти. Цікаві характери: випуклі, досить небанальні, коли ми знайомимося з персонажами ближче. А ще - їхнє дорослішання і переоцінка цінностей.Атмосфера - приблизно як у нас із вами. Тільки в тому заметеному будинку десь у Шотландії не ловить інтернет і мобільний зв’язок. А ще якась морока зі сніговбиральною технікою. Ну, знаєте, оце: зимові снігопади прийшли РАПТОВО напередодні Різдва. Яка несподіванка!Окремі компліменти Книголаву за переклад, мені прям сподобалось. Влучні локалізації, адекватна мова, відсутність граматичних помилок та одруківок. Хороша якість обкладинки, бо книга тиждень каталася зі мною в сумці, позувала у снігопаді за вікном, спала у ліжку та лежала в кухні, а виглядає, мов її не читали (крім кількох стікерів, якими я позначала для вас цитати). І позолота оформлення тримається на обкладинці, а не деінде.Коротше кажучи, недарма 12 вбивчих днів настоювались цілий рік. Настоялися, принесли задоволення, заслужили на повноправне місце на полицях в якості класного варіанту для атмосферного перечиту колись, коли сюжет підзабудеться.

Що я можу сказати про цю історію в цілому. Вона мені сподобалась. 1903 рік на дворі. Події розгортаються у Лондоні та Парижі і переміщуються в Ірландію, де ми зустрінемось у другій книзі. Авторка чудово попрацювала з матчастиною, тож атмосфера, міфологія та фактаж пропрацьовані на відмінно.Шо по сюжету. В парижі завівся монстр, який вбиває чоловіків. Жорстоко. Тож спеціальне Товариство відправляє на розслідування Гелену Моріарті, доньку того самого професора, Саманту Гаркер, доньку тих самих Джонатана і Міни Гаркер, яких ми знаємо за Дракулою Брема Стокера. А під ногами в них плутається Якоб Ван Гелсинг. Син того самого Ван Гелсинга. І не требо мені ото тут реготати. Вони правда круто прописані.Проблема в тому, що Сем - медіум. Яку ніхто не навчав, бо Вікторіанська епоха те ще мізогіничне лігво. Але саме цей дар допомагає нашій тусовці розкрити справ. Зрештою.Рівень динаміки та драми - чудовий. Читати цікаво, інтерес тримається. І якщо ви маєте на сон більше ніж 5 годин на день - переконана, проковтнете її в рекордні терміни. Можете приходити і махати в коментарях рукою кожного разу, коли відчуєте себе на уроці захисту від темних мистецтв. Ну і, якщо любите Шекспіра а книжку вже взяли - приходьте в коментарі розказати, чи зрозуміли, де в мене згоріла дупа))))Дуже чекаю на другу частину і обіцяю взяти пару днів вихідних для бетингу, щоб точно вкластися в дедлайни))))

Справа в тім, що, незважаючи на досить футуристичне тло розповіді, читаючи Анну Ін ви побачите доволі багато до болю знайомих історій. Завдяки тому, що Інанна - пращурка Кибели, Іштар та інших бунтівних богинь, та персонажок світового епосу, ви точно бачили ці історії про відвідування загробного світу, воскресіння, зміну пір року.Найочевидніша (і наймодніша у сучасній белетристиці) історія Гадеса і Персефони. Причому в оригінальному міфі Інанна виступає і Персефоною (тією, хто спустився у потойбіччя) і Деметрою (тією, хто воскрешає близьку людину). Є й інші паралелі, які ви, безумовно, вичитаєте без моєї допомоги.Окремо доставляє спроба пані Токарчук у збереження ритміки шумерської літератури. Це цікава і незвична сучасному читачеві стилістика. Разом із тим вона дуже комфортна для сприйняття. Майже на рівні дитячої літератури.А от післямова авторки - це вже зовсім інша історія. Адже вона розповідає нам закулісся цього міфу. Методи, якими користувалася, щоб зібрати його з уривків, як паззл. І заглиблення гу це літературне розслідування - окремий кайф. Аж захотілося, на хвильку, полізти у нетрі шумерської літератури. Але пані швидко оговталася, попила холодної водички і побігла далі, бо травма від епосу про Гільгамша та його друга Енкіду досі жива і кровоточить у моїй душі. Тому дякую Ользі Токарчук за захоплюючий та корисний лікбез, але сама не полізу. Хіба що вона, згадає про Інанну зараз, через 20 років після виходу книги і вирішить порадувати нас чимось подібним. Підсумовуючи. Анна Ін у гробницях світу - це такий собі ретелінг шумерського міфу кількатисячолітньої давності, написаний у жанрі наукової фантастики з елементами фентезі. І легким апокаліптичним вайбом. Дуже раджу. Обсяг гуманний. Сюжет прекрасний. Мова - як вміє тільки пані Токарчук. Мастхев будь-якого книголюба.