Book pleasure

Що я можу сказати про цю історію в цілому. Вона мені сподобалась. 1903 рік на дворі. Події розгортаються у Лондоні та Парижі і переміщуються в Ірландію, де ми зустрінемось у другій книзі. Авторка чудово попрацювала з матчастиною, тож атмосфера, міфологія та фактаж пропрацьовані на відмінно.Шо по сюжету. В парижі завівся монстр, який вбиває чоловіків. Жорстоко. Тож спеціальне Товариство відправляє на розслідування Гелену Моріарті, доньку того самого професора, Саманту Гаркер, доньку тих самих Джонатана і Міни Гаркер, яких ми знаємо за Дракулою Брема Стокера. А під ногами в них плутається Якоб Ван Гелсинг. Син того самого Ван Гелсинга. І не требо мені ото тут реготати. Вони правда круто прописані.Проблема в тому, що Сем - медіум. Яку ніхто не навчав, бо Вікторіанська епоха те ще мізогіничне лігво. Але саме цей дар допомагає нашій тусовці розкрити справ. Зрештою.Рівень динаміки та драми - чудовий. Читати цікаво, інтерес тримається. І якщо ви маєте на сон більше ніж 5 годин на день - переконана, проковтнете її в рекордні терміни. Можете приходити і махати в коментарях рукою кожного разу, коли відчуєте себе на уроці захисту від темних мистецтв. Ну і, якщо любите Шекспіра а книжку вже взяли - приходьте в коментарі розказати, чи зрозуміли, де в мене згоріла дупа))))Дуже чекаю на другу частину і обіцяю взяти пару днів вихідних для бетингу, щоб точно вкластися в дедлайни))))

Справа в тім, що, незважаючи на досить футуристичне тло розповіді, читаючи Анну Ін ви побачите доволі багато до болю знайомих історій. Завдяки тому, що Інанна - пращурка Кибели, Іштар та інших бунтівних богинь, та персонажок світового епосу, ви точно бачили ці історії про відвідування загробного світу, воскресіння, зміну пір року.Найочевидніша (і наймодніша у сучасній белетристиці) історія Гадеса і Персефони. Причому в оригінальному міфі Інанна виступає і Персефоною (тією, хто спустився у потойбіччя) і Деметрою (тією, хто воскрешає близьку людину). Є й інші паралелі, які ви, безумовно, вичитаєте без моєї допомоги.Окремо доставляє спроба пані Токарчук у збереження ритміки шумерської літератури. Це цікава і незвична сучасному читачеві стилістика. Разом із тим вона дуже комфортна для сприйняття. Майже на рівні дитячої літератури.А от післямова авторки - це вже зовсім інша історія. Адже вона розповідає нам закулісся цього міфу. Методи, якими користувалася, щоб зібрати його з уривків, як паззл. І заглиблення гу це літературне розслідування - окремий кайф. Аж захотілося, на хвильку, полізти у нетрі шумерської літератури. Але пані швидко оговталася, попила холодної водички і побігла далі, бо травма від епосу про Гільгамша та його друга Енкіду досі жива і кровоточить у моїй душі. Тому дякую Ользі Токарчук за захоплюючий та корисний лікбез, але сама не полізу. Хіба що вона, згадає про Інанну зараз, через 20 років після виходу книги і вирішить порадувати нас чимось подібним. Підсумовуючи. Анна Ін у гробницях світу - це такий собі ретелінг шумерського міфу кількатисячолітньої давності, написаний у жанрі наукової фантастики з елементами фентезі. І легким апокаліптичним вайбом. Дуже раджу. Обсяг гуманний. Сюжет прекрасний. Мова - як вміє тільки пані Токарчук. Мастхев будь-якого книголюба.